І в результаті – вона тебе відпустить,
не буде більше ридати по ночах.
Вона забуде тебе,
не хвилюйся.
Не ти насинатимешся їй у снах.

Та ти напишеш… а може і подзвониш,
і лагідно спитаєш: "Як ти там?"
А в очах її – ні сліз, ні сподівання,
і ти для неї лише тінь, що йде по склам.

Вона не спитає, як ти. Вже не цікаво.
Твоє ім’я — лиш шрам в її житті.
Рана загоїлась. Без крику. Без слави.
Ти — просто тінь в забутій глибині.
Романенко Вікторія

Уже скінчилися жнива,
Роботи в полі вже нема.
Відправлю жінку я на море,
Щоб не спіткало мене горе.

Вона приїде з відпочинку,
Куплю я їй іще машинку.
Додам ще валянки й вушанку,
Ну що ж, тепер я їстиму одну вівсянку.

А влітку буде в парниках,
Дефілювати у шубі і думках.
Та ж ті гектари треба обробити,
Щоб цілий рік на щось ще жити.

Отож, любіть жінок і поважайте,
У гори вчасно відправляйте.
Щоб не втекла вона від вас,
Врятує лиш путівка у Техас!
Бандура Анастасія Олегівна

Це промінь тепла у холодну погоду,
Це руку подати, коли хтось упав,
Це слово ласкаве, як нагорода,
Вогонь, що мов світло в душі засіяв.

Це вміння прощати, коли так не легко,
І серце відкрите, без жодних умов.
Це жменя надії в дорогу далеку,
І світло, що сіє Божу любов.

Це тиша, де хтось був готовий кричати,
Це вибір мовчати, щоб мир зберегти.
Навіть у дрібницях — навчитися дбати,
І з Богом у серці вперед вже іти.
Юрій Сіромашенко

Вона пахне парфумом і сексом —
Її запах з розуму зводить.
Поцілунок — з легким ефектом
Найчуттєвішої насолоди.

Голос — музика бездоганна,
Де немає фальшивої ноти.
Вона різна, багатогранна…
І ти втратив ураз спокій.

Її погляд — як море темне,
Де не можна не потонути.
Може бути спокійна і чемна,
А буває — ковтком отрути.

І ти вип’єш оту отруту,
Не вагаючись ні хвилини.
Ти не зможеш її забути —
І в полоні навік, віднині.

Віра

Що то є, життя жити?
Це просто жити,
Чи ще що робити?
Життя це не просто
Просте існування
Життя це шукання
Себе, чи кохання,
Чи що ще шукання
Шукання робити,
Грошей. Існування?
Та ні існування
То не шукання.
Існування це просто тиняння.
А от життя, це не тиняння,
Життя це емоції,
Від свого шукання.
ЗедіН

Так хочеться усе тобі сказати,
Порвати, викинути, розігнати.
Так хочеться обіймів на межі…
І віри в не існуюче уже.

Ти думаєш: забудеться усе.
Що біль пройде — і час усе спасе.
Та то не так, то лиш примара долі,
Ми всі – закуті в неї у неволі.

Горить свіча. Краплини воску вниз —
Як сльози, що ніхто не захистив.
Болить душа, і гасне, гасне світ,
А пульс ще є. Хоч і відчуваєш лід.

Ти вірила у краще, мріяла, блукала,
А доля — кидала кинджали.
Живеш і пишеш. Пишеш і живеш.
Та віра в краще стала вже умовним.

Та прийде час — і буде безумовне :
Любов і ненависть, як горе й радість
Поруч будуть..
Та поки так як є, бо ми всі люди.
Ghost in blue

В окопах, сирих, холодних, видно сліпо
Тільки туман та силуети серед димів.
Десь там сховані руки кістляві,
Тягнуться до моїх побратимів.

Ці окопи будуть могилою тим,
Хто, прийшовши сюди вперше,
Пообіцяв вернутись живим.

В окопі тільки калюжі червоні,
Перемішані з ґрунтом твердим.
Хто не в них – той у полоні,
Кровоточить, страждаючи,
І жаліється, що дався живим.
Степан Морський

Ти далеко, і ти – ілюзія,
Намальований світ, що змивається.
Ти – тиха моя музика,
Яка в метушні не чується

Ти – привид, що в сутінках ледь мерехтить,
І з першим світанком безслідно зникає.

Ти – мить, що промайнула швидко й легко,
Мов птаха крило над рікою далеко.

Як зірка, що впала в безмежне далеко,
І в темряві ночі згубила свій світ.
Назавжди, як спогад….непотрібних емоцій
Іда

Зоряне небо освітлює шлях —
Шлях до мети.
Та його не легко знайти —
Тей, про який мріють усі.

Шукаючи його, не легко бути усім.
Проте — хто шукає, той знайде.
Хто здався — той уже й ніколи не дійде.

А хтось здався в кінці шляху, взявши копійку,
Дехто — на половині, під назвою: «Все для сім’ї ».
А хтось у цьому світі дійшов до тієї мети?..
Чи це все — казки?
Дзядевич Ірина

Я люблю Карпати…
Бо там — гріх не літати,
Бо там лелеки гніздяться,
І височинь нездоланна
Манить до себе — з нею блукати.
А ріки й озера, сповнені щастям,
Про себе дають здогадаться.
Це хіба не рай?

Дзядевич Ірина