Моє земне життя – Стежина в один бік. І все його тепло У пам’яті повік. І вечори й світанки, Улюблений дарунок, Обійми ніжні мами І юності цілунок, Весни п’янкої коси І рум’янці духмяні, Такі бадьорі роси І вогники жаданні. І круговерть весільний В таночку аж до ранку. Сімейний шлях у парі З світанку – аж до ганку. І щебетання діток Дзвіночками у серці. Садочок, школа, зрілість – Життя немов озерце. Так струменить по долі Невидимо в за осінь. Вже відцвіли тополі І посивіли коси. Вже мудрості морщинки Усе чоло покрили. Усмішки дочки й сина Давали жити силу. Усю свою науку Стараюсь передати… І дочекатись внуків …. Своє тепло віддати… І за усе прожите Подякувати долі Й життя своє згадати Немов волошки в полі. З любов’ю подивитись На весь земний свій слід. І Богу помолитись За свій щасливий рід.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Час не лікує – Він пливе, мов вихор, пливе у вічність стрімко, мов струмочком. Час не лікує – Тільки бальзамує криваві рани туги за синочком. Час не лікує – А серденько плаче, криваві сльози очі обпікають. Час не лікує – А душа ридає, лише в молитві серце відкриваю. Час не лікує – А молитва лине ввись небесну до самого Бога. Час не лікує – А думки шепочуть, щоб Богу милая була моя дорога. Час не лікує – Ми усі це знаєм. Не завжди нам приходиться радіти. Але щоби приходити до РАЮ, Повинні бути щирі ми, як діти.
Любов Колодій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Вже на столі смачна кутя, за стіл зібралася родина. А на щоці бринить сльоза, тут рідного бракує сина. І серце крається в журбі . Воно не може позабути святі минулі вечори, де разом всі хотіли бути. І як раділи ми тоді, і як разом колядували. А час біжить без вороття. Сумні тепер часи настали. І не одна така сім’я. Їх так багато в Україні… Палає в полум’ї земля… Міста і села у руїні… А Святий вечір на поріг У кожну хату заглядає. І на покуті вже дідух, а за столом усіх немає… Заплачуть діти … і батьки… Сестра за братом заридає , Він відійшов у інший світ, і поруч вже його немає. Кутя підсолена слізьми … Сумний.. Святий … Вкраїнський вечір… А на поріг колядники принесли радість для малечі. Та крізь журбу й сердечний біль будем Ісуса прославляти. Прийшло Дитяточко з небес, щоб життя вічне всім нам дати .
Любов Колодій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Прекрасний сон наснився зранку… Синочок мій такий щасливий, Прийшов до себе у кімнату І все навкруг наповнив миром. А ми в кімнаті іншій були, Й стіна їх простір роз’єднала, Аж чую враз я крізь завісу: Чарівна музика заграла. І залунали звуки в танці, Піднявши дух мій і бажання. І хто ж це так чудово грає? І хто прийшов до нас так зрання? Тихенько встала… Крок за кроком… Легенько відчиняю двері… Приємна музика лунає, Кожну клітинку наповняє. Дивлюся в синову кімнату, Крізь шибку тінь я розпізнала. Синочок мій, це мій Сергійко, А я на тебе так чекала. Вхиляю двері я несміло, Щоби його не налякати. Замилувалася цим дивом І стала сльози витирати. І подивився він на мене, Який приємно-милий погляд, Відкинувшись на спинку крісла, Провів кімнати своєї огляд. Його почала я хрестити: Отця і Сина, і Святого Духа. Так пару раз я повторила. І Бог почув … і він послухав… Дозволив сину залишитись Хоча б іще одну хвилину. А я підбігла і обняла Всім серцем і руками сина. Я знаю – це його кімната, Рояль, де взявся, не згадаю, А із-під рук його несміло Чудова музика злітає. Його спитати я хотіла Те, що у думці прокрутила, Коли увечері при свічці За нього Господу молилась. – Як ви живете там, синочку, Як ваші дні там протікають? А він сказав, що все в порядку, І ми про вас усе тут знаєм. Стояла я і задивлялась… Побаченому я раділа… В очах моїх застигли сльози… Це сон… і я це розуміла… Розмова була в нас думками, З уст не зронилось ані слова. Як це прекрасно і чудово – Зустріти сина свого знову. Сказав, що це його кімната. Сюди він може прилітати. – Вона чекає твого зятя, Готовий я її віддати. Не знаю, що готує доля, Чим день нас обдарує завтра, Нехай буде Господня воля… Життя прекрасне – і це правда. Ми шляхом вічність наближаєм… Лишень пройдім його як треба… Живімо так … Мов помираєм в житті земнім Для царства неба !
Любов Колодій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Сльоза солона по лиці стікала І тихо падала краплинкою додолу. А мати сина в полі виглядала, – Коли повернеться синочок мій додому? Моя кровинко, ти моє серденько, Синочок любий, ласкою зігрітий. Ти став на захист нашої країни, Бо тут живуть іще маленькі діти. Ішов у бій ти лицарем відважним. Просив у Бога сили і надії, Щоби розквітла наша Україна, Щоби збулися всі юначі мрії. А Господь Бог дивився в чисте серце І дарував тобі безмежну віру. Надію дав: Воскресне Україна За те, що Богу ти її довірив!
Любов Колодій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Коли нічка тихенько Підступає до хати, Колискову співає Усім дітям свою, У молитві низенько Схиляючись мати, Щоб ще раз пом’янути тих, Хто поліг у бою. Той, хто Ангелом Світла Піднявся у небо, Той, хто кров’ю своєю В чистім полі стікав, У бою він поліг, Україно, за тебе. Щоби землю святу Ворог більш не топтав. Щоб родили поля, Колосились щоб ниви, Багряніло веселкою За небокрай, Щоби діти Вкраїни У мирі зажили, Щоб Творця прославляли Й любили свій край!
Любов Колодій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
… Заплющу очі – й в небо піднімуся думками, щоб синочка там зустріти. Заплющу очі – Й ніжно усміхнусь. Згадаю час, коли були малі ще діти. Заплющу очі – А роки ідуть. І ось мій син у юність вже полинув. Заплющу очі – Він подався в світ. Поріг своєї хати він покинув. Заплющу очі – Вічність і життя… Переплітаються стежки й дороги. Заплющу очі – А душа болить. І з серця вже не викинеш тривоги. Заплющу очі – А війна бреде, І дух її неначе спопеляє. Заплющу очі – А життя іде, І долю кращу люд увесь чекає. Заплющу очі – Й думку в небеса я відпускаю, хай пізнає Бога. Заплющу очі – й лицарів добра зустріну там, небесна їх дорога. Заплющу очі – А уста тремтять. – О Боже милий, як їх тут багато. Заплющу очі – В відблисках тепла Ти їх прийми. Ти ж їх небесний Тато. Заплющу очі – І яскравий цвіт Вже огортає вільну Україну. Заплющу очі – І душі політ відчує Міць і силу до загину. Заплющу очі – Й Господа любов усі пізнають, Хто Христа приймає. Заплющу очі – Й Діва пресвята Усіх нас Омофором покриває.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
… Заплющу очі – й в небо піднімуся думками, щоб синочка там зустріти. Заплющу очі – Й ніжно усміхнусь. Згадаю час, коли були малі ще діти. Заплющу очі – А роки ідуть. І ось мій син у юність вже полинув. Заплющу очі – Він подався в світ. Поріг своєї хати він покинув. Заплющу очі – Вічність і життя… Переплітаються стежки й дороги. Заплющу очі – А душа болить. І з серця вже не викинеш тривоги. Заплющу очі – А війна бреде, І дух її неначе спопеляє. Заплющу очі – А життя іде, І долю кращу люд увесь чекає. Заплющу очі – Й думку в небеса я відпускаю, хай пізнає Бога. Заплющу очі – й лицарів добра зустріну там, небесна їх дорога. Заплющу очі – А уста тремтять. – О Боже милий, як їх тут багато. Заплющу очі – В відблисках тепла Ти їх прийми. Ти ж їх небесний Тато. Заплющу очі – І яскравий цвіт Вже огортає вільну Україну. Заплющу очі – І душі політ відчує Міць і силу до загину. Заплющу очі – Й Господа любов усі пізнають, Хто Христа приймає. Заплющу очі – Й Діва пресвята Усіх нас Омофором покриває.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Наразі ви переглядаєте архіви блогу i2.com.ua за 27.05.2025.
