– Ну що вона за людина?
Така дивна і неспокійна,
така дика і божевільна,
така вільна і самостійна.
– Ну що вона за людина?
Так не годиться, все так не можна!
така щира й водночас тривОжна,
така ніжна, все всім повинна…
– Ну що вона за людина?
така зваблива, нетерпелива,
така важлива ( або геть не важлива),
така кохана, грайлива, мінлива.
– Ну що вона за людина?
така проста, до всього вже звична,
та не байдужа й емпатична,
непередбачувана і суб’єктивна.
– Ну що вона за людина?
Якого роду? Що за манери?
Що за слова? Де її каскадери?
Вона служити нам завжди повинна!
– Ну що вона за людина?
така різкА і нестримна, граційна,
десь обережна, а десь емоційна,
прямолінійна, відкрита, вразлива.
– Ну що вона за людина?
Так помилятися не має права!
На неї повинна чекати розправа,
хоч і для когось вона красива.
– Ну що вона за людина?
У ній живе холод й тепло одночасно.
Хоч і кричить вона про це завчасно,
але їй люди чомусь не вірять…
– Ну що вона за людина?
Екстравагантна та ексцентрична,
десь епатажна, десь трохи цинічна,
десь нежива, як залізна жердина.
– Ну що вона за людина?
Буває мінлива, богобоязлива,
часто довірлива і справедлива.
Цікава така людина…
– Їй помилятись не личить.
Така важка, непоборна і вперта.
така – в моменті, та справжня, відверта.
Як вона втримає своє обличчя?
– А вона просто людина.
Не зобов’язана всім догоджати
і помилки може теж допускати.
Та в цьому світі така – єдина!
– А вона …. жінка.
І хай, де крапки. що хочуть – те пишуть.
Мовчки всіх суддів на Бога залишить,
стане вплітати у долю квітку.
