А й справді, праві були поети, що писали: "Тяжко жить на чужині". Тяжко жити там, де ти чужий. Тяжко жити там, де згадується твій дім. Тяжко жити там, де ти один.
Андрій Дердюк

Лежав, дрімав під спів пташок,
Аж раптом пролунав гудок.
Ти написала! Вспеск кохання!
Бажаючи доброго рання!🌞

Засяяв і побіг на двір
Веселий я і до цих пір.
Піддам на кухні зараз жару,
Із радістю зварю я каву😊☕️
Skan Violtsi

Осінній смуток окриляє знову
немов через вікно на мене дивиться минуле.
І тільки восени я бачу як час кудись мандрує,
надіюсь він мене не розчарує.

Осінній смуток окриляє знову
Напевне час – робити чай
І плакати просто без причини
на улюблені світлини.
Рибка

Я народився — щоб радіти,
Стрибати, бігати в гаю.
Щоб дихати волею вітру,
Не бачити клітку — вві сну.

Та прийшли люди. Взяли — забрали:
Кого куди… І все — мовчки.
Одних — у зоопарки, без волі,
Інших — на шкіру, для сумки.

А третіх — на циркові арени,
Щоб кланялись, кидались в вогонь…
Чи подобається вам — насправді —
Бачити в клітці звірячу бронь?

Чи приємно носити сумки
Із шкір чужих, із вбитих тіл?..
Чи зручно дивитись в очі
Тим, кому волі світ не відкрив?

Звісно ж — подобається, правда?
«Чому б і ні?» — кажуть вони.
Тільки от… в людях — не людяність,
Лиш тінь і пихаті сни.

Чи варта сумка їхнього щастя?
Чи варта ця шуба життя?
Вони хочуть жити — теж.
Та хто їх спита?

Люди не чують. Не хочуть.
Не кличуть на захист. Мовчать.
Бо їм краще — нова розвага,
А не правду тварин відчувать.
Соломія

Плаче небо, плаче земля,
Плаче Країна — рідна моя.
Через кацапів — жорстоких, лихих,
Що несуть біль для людей простих.

Чи варті люди, чи варте майно?
Чи варте життя? Чи варте воно?
Чи варта тваринка, що бігла в жахах?
Чи варта земля — у криках, в сльозах?

Що лихі люди є на світі —
Це правда. І в серці тисне, й болить.
А чи варті воїни життя свого?
Кажуть: “Чому не йдеш?” — А за що?..

Підеш — уб’ють. А як ні — покалічать.
Тож за що йти? За землю? За крики?
Та хай ті кацапи в пеклі горять,
Бо тільки горе несуть, смерть і страх.

Вони нам [браття] — смішно й гидко.
Хіба ж брати вбивають без стиду?
За землю, за владу, за хіть і злість —
Ні! Ми не браття. Нас не звести.
Соломія

Ти більше не приснишся мені у вісні.
Ти більше не прийдеш до мене.
Я більше не буду чекати тебе вночі,
Не буду гуляти з тобою у дворі.

Не буду співати тобі пісні,
Не чекатиму дзвінка твого знову.
Усього цього вже не буде. Ніколи.

Ти згадаєш мене, коли піде дощ.
Коли шелестітиме листя.
Коли надворі буде мороз.
Коли навесні зав’януть квіти.

Можливо, тоді ти згадаєш,
Якою щирою я була.
Як підтримувала завжди.
Як щодня любила тебе.

Але ти вчинив негідно.
Ти зрадив — з подругою.
Знаєш, мені було так обідно.

Та мені не обідно за вас.
Мені обідно за себе.
Що терпіла я тобі. Не раз.
Соломія

Дивлюсь в дзеркало я,
А там доросла жінка,а не дитя.
Де знайти відповідь? Чому так?
Як заспокоїти своїх атак?
Потік сліз, які неможливо зупинити;
Думки,тривоги,що можна збожеволіти!
Одне скажу ти зупинись,
Візьми себе в руки і перезагрузись!
Створити себе-це тяжка робота,
То треба мудрість, розум і охота.
Менше говори й побільше працюй,
І в житті себе самого створюй.
Йди наполегливо до своєї мети!
І ти зможеш до кінця дійти.
Потрібно навколо себе добро творити
І будеш в світі добре жити.
Люби себе, своє життя,
Не бійся нового відкриття.
Не відкладай на завтра нічого,
Та не ображай ти нікого.
Адже життя одне нажаль,
без інструкцій та є печаль…
В тебе є дарунок долі-це життя
Прожий його з гідністю без каяття!

Автор "Любов Міщенко"…17.06.2025
Любов Міщенко

Стерва? Холодна? Егоїстка?
О, так!
Це компліменти.
Не злися, чувак.
Кажуть "занадто"?
Я ламаю їх рамки.
Не бачу проблеми:
Шукаю виходи в дамки.
Тусуюсь з акулами,
Здалеку гавкають шавки,
Ставлю у серці
Сталеві заставки.
Подобаються зубки?
Не бійся – кусаюсь,
У вихрі презирства
Я краще збираюсь.
Коли є мета –
Я йду по своє.
Чиєсь там "занадто"
Мене не зіб’є.

Mars 𖤐
Маша Симоненко

Я пам’ятаю ту дівчину ще в садку. Як усі ще хотіли гратись а вона вивчала алфавіт дрібничка казали інші но но вона була не та дівчинка яка хотіла гратись подорослішала на очах. Пішла вона в школу любила читати вона. Підорсла вона і стала зовсім дорослою пішла о четвертий клас питались ким ти хочеш стати вона відповідала задумливо ”ну мабуть юристом„ дивувались як так…
Соломія

Любили ми і пристрасно, і ніжно,
Любили ми і сильно, й до нестями.
Хоча і ображали й ображалися ми часто,
Але кохання завжди було з нами.

Тепер усе інакше, по другОму,
Неначе й не любили ми,
Ми вже не спішимо додому,
Щоб щось нове розповісти.

У серці біль і пустота,
Не можу я нічого з цим зробити,
Холодний розум каже: «не біда»,
Та серце все ж не може відпустити.

І в голові якийсь дурман,
Постійні спогади спливають.
Хоча, можливо, це обман,
Та серце і душа усе чогось чекають.

Обидва винні, безперечно,
Самі до цього довели,
Але хочУ сказати чесно,
Що більше все ж моєй вини.

Багато ти зі мною натерпілась
І часто плакала вночі,
За що я щиро вибачаюсь,
Бо дуже соромно мені.

Я хочу побажати щастя і любові
Тобі від щирої душі!
Нажаль, напевно, не зі мною,
Бо лиш найкращого достойна ти!

Мирослав Самойло