Дом под лугом і лісами ходіт мішка касалапий все его боятся в страхе потому что он зубатий
Анна
Місяць: Червень 2025
Я не можу тебе обійняти
Я не можу тебе обійняти,бо ти мені не даєш.я не можу до тебе, доторкнутись бо ти мені не даєш.я хочу тебе обійняти но ти мені не даєш.мені подобаються, твої очі але, я не можу до них доторкнутись бо ти мені не даєш.я люблю тебе безмежно і ти мене,я знаю.І тут я відкриваю очі,встаю з ліжка й плачу.Бо ти вже помер.А мені приснився сон.
Ревенко Анна
Смерть розлучіла нас
Лікар сказав що в тебе рак.я плачу мені боляче.Він сказав що ти скоро помреш.я покончу з собой коли ти помреш.
Я не зможу прожити без тебе.
Я просто умру так і знай.
Прошов рік.
Встаю я зранку з ліжка і бачу тебе без признаков жизни.Ти вже помер.проходе рік два. я вже забула про тебе.І тут я проснулась встала з ліжка і начала плакать.бо спам’ятала про тебе.На наступний день мене знайшли мертвою,в нашому ліжкі.Смерть нас розлучіла.
Ревенко Анна
Полюбила розлюбила
Полюбила хлопця.
Він такий красивий. Він поклявся, мені в вічному коханні.через рік він ізменив,полюбив заміжню жінку.я уже давно, про це знаю.Я проплакала всю ніч а він просто розлюбив.Він же клявся. Що буде любити,що ніколи не придасть не з держав він слова полюбив другу. Я йому скала,що все знаю і ушла від нього з гордо піднятою головою.
Ревенко Анна
Смерть
Я його так любила, але він, розлюбив.
Мені прийшлося його вбити щоб ві від мене не уйшов.Вбила я його й похоронила.Він даже не знав ким я працюю.А якби ти знав бросив би мене.я била маньячкой а ти про це не знав.
Мене убили через год і моя могила рядом з тобой.
Ревенко Анна
НІЧОГО НЕ МІНЯЄТЬСЯ
НІЧОГО НЕ МІНЯЄТЬСЯ
Нічого не міняється,
Нічого взагалі,
А крівця проливається,
Вбивають моsk@лі.
Минула ніч пекельная,
Палало все в вогні,
Бо зброя вся смертельная
Не ли́шилась в багні.
Її до нас відправили
З гнилих боліт руsні,
Мету собі поставили
Убивці у війні.
А люди в нас загинули,
Убив їх орко-кат,
І світ оцей покинули,
Не вернуться назад.
Так ворог убиває нас,
Це робить кожну мить,
Страшний прийшов для всіх нас час,
Прийшлося крівцю лить.
І знов страшні руйнації
Зробили моsk@лі,
Для них це – декорації
На цій святій землі.
А світ на все це дивиться
І докази збира,
Він навіть і не скривиться –
Не в них хтось помира.
Чи довго споглядатиме
Весь світ з-за паркана?
Ще скільки нас вбиватиме
Ординець-сатана?
17.06.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1041905
Чорне море
Було море спокійне, та вітер стрімко налетів
І порушив моря спокій,
Спокійно море він збурлив.
Від дії вітру море неспокійним стало,
Енергію віддав він водній гладіні.
А гребені – найвищі точки хвиль –
На берег покотилися й розбились,
Щойно торкнулися піщаної землі.
Морські хвилі мають дивовижну
І різну форму: від дрібних брижів
До гігантських гребенів,
Переносячи поживні речовини,
Свою енергію втрачають на лініях
Піщаних берегів.
Щоразу, коли бачиш
Енергію вітру та моря,
Їх спільний витвір – хвилі, –
Ти завжди маєш дивне відчуття,
Відчуваєш себе частиною живої природи,
Завжди переосмислюєш життя.
16.06.2025
В.Є. Панченко
У ріднім краї
У золотому кошику хлібів
Багрянцем сяють маків пелюсточки
Та чути жайвора вгорі чудовий спів
І крилечка тріпочуть, мов листочки.
Донизу небо кида бірюзу,
Яка вкриває васильки-волошки,
Рясну пустити може ще сльозу
Тепленький літній нетривалий дощик.
Краплі його на сонці заблищать,
Огорнуть колоски намистом срібним.
Яка краса у краї нашім ріднім,
Що серденьку аж хочеться співать.
2020 р.
Кацап
Кацап приперся в нашу хату —
З бородою, з мордою п’янчука,
Замість хліба — міна в лантуху,
А замість правди — сморід і туга.
З очей у нього — вата й злість,
На грудях — «Z», в душі — корість.
Каже: “Брат!” — та несе багнет,
І у кишені — вкрадений хрест.
Стоїть у полі, сиче, як гад:
— То все НАТО винне, то ЄС — в нас спад!
А сам у коморі хліб мій їсть,
Ще й кричить: “Вас не існує! Брись!”
Але в землі ця нечисть гниє,
Бо українська куля — не минає.
І кожен цвях у труну — як грім:
Кацап, вертайсь у свій Мордор-дім.
Бо тут не північ, не тайга —
Тут не лякаєш серця козака.
Ми не раби і не слуги Кремля —
Ми Україна. І в нас —своя земля!
без цукру, з танінами
Молоде кохання, як вино,
Згідно з технологією зіграло все одно.
З нотами ванілі й обіцянок —
Манило мріями і блиском цяцянок.
Ще вчора — “сонце” й “все життя”,
Сьогодні — вже чужі, оце так відкриття.
Всі тости — за “навік” і “вічно”,
Не звертай уваги — суто символічно.
Серце — в ритмі, мозок — в шоці,
Маю надію — нейрони на твоєму боці.
Вино хороше потребує витримки і часу,
Щоб не мати потім смутну гримасу.
