Звезды в темноте, я наслаждаюсь ими даже во сне, мы не вместе, но везде твой силуэт, и снова я поэт.
Глаза твои меня покоряют, кем рядом с тобой стаю я не знаю. Любить или быть во внимании, ждать или принять осознание, с кем бы ты не была, кого бы от меня не скрывала. След помады твоей, оставляешь себя в памяти моей, смотря на звезды в темноте – я вспоминаю о тебе. Я жду тебя под твоим подъездом, а ты смотришь в окно, и ждешь моего отъезда. Почему ты меня оттолкнула, и сердце моё ногою швырнула. Мой заяц будет напоминать обо мне , он не даст ложных надежд тебе. Пулю получила ты, но твои действия направили её в мой тыл. Послушай сердце а не разум, вопреки того что было сказом, вопреки всему что было с нами, позволь исполнить все твои желания!
Во мраке светится одно, твоя душа в которую я так влюблен.
Твой запах словно бриз у моря, как Орион что в небе в три построен, как лучик солнца в зимний день – я, Бобик, Лелик и твоя тень.
Я связана своими же руками, дыхание на миг остановило, мы рядом вроде бы местами, а вроде расстояние убило. Мой разум просит о побеге, но сердце мне кричит постой. Я помню все свои ошибки, какой это отстой!
На миг играем не по правилам, но что же дальше будет, надеюсь все же правильно, с тобою мы поступим.
rysby.f

Сонце червоне
Так світить яскраво,
Але чорний дим
Окутав його.
Підходити страшно
І страшно стояти,
Раптом ці вікна
Розіб’ються зараз.
Якийсь сусід плаче
І молитву читає,
Лунає вибух
Та небо сяє.
На темному тлі
Купо цяток
Наче зірок
Хтось загубив,
Гудіння й вибухи
Втомили вже,
Це гудить там
Чи в моїй голові?
Сил вже нема,
Але що я робила?
Заспокоїла пса,
А сама тремтіла.
Врешті решт тихо.
Сонце зійшло,
Кроваве воно,
А дим все горить.
Поллі Ісай

Ти дивишся в гору, наче хочеш знайти те, що радує.
Заплющуєш очі, коли про приємне, з минулого, згадуєш.
Всміхаєшся, знаючи, що у родні добре все складується.
Мрієш про те, що й у тебе життя та й наладиться.
Шлях не легкий, іноді й руки бува опускаються.
Час не простий, з війною і втратами… хоча б не зламатися.
Біжиш десь кудись, іноді хочеш упасти і здатися.?
То глянь навкруги, люди з більших проблем викарабкуються.
То ж зможеш і ти, вір у себе, в сім’ю, зорі зглянуться,
Та прийде й наш час святкувати майбутні досягнення!
Катерина

Дев’ять ангелів
Дев’ять сонечок
Дев’ять діточок
Синів і донечок

Дев’ять сподівань
Дев’ять сповідей
Дев’ять місяців
Чекали променів

Дев’ять пройде днів
Дев’ять тисяч сліз
Дев’ять чистих душ
На рахунках вбивць

Дев’ять поколінь
Вражих покручей
Проклянем навік
За своїх дітей

Кривий Ріг
04/04/2025
Моє залізне місто

Катерина