Мене лякає невідомість,
Водночас манючи щомить.
Та як пірну — скажи, чи буде,
Чи буде через прірву міст?

Всі кажуть:
— Йой, та ти не бійся,
Як буде — так воно й буде…
Та що я зроблю з тим, що буде,
Коли ціную те, що є?

Коли боюсь, що є — втрачати,
Коли радію з тим, що є…
Та день за днем думки вирують,
Мріючи про щось іще.
Дарія Григоренко

Я прокинусь тяжко. я не хочу розмовляти і вдаю, що німий
Але знаєш, хвилинка і я гляну у вікно. Спасибі Боже, що досі живий

До мене повертаються спогади минулого і бажання втекти від усіх
Зрозумій, що проблема не в тобі. Мене не цікавлять зараз гроші і успіх

Я просто хочу сісти в авто і їхати куди очі бачать, щоб забути біль
Інколи мені здається, що я наче стара шафа: всередині багато речей, які жере міль

Наче з однієї сторони світять сонячні промені, а з іншої бачу свою тінь
Наче йду по дорозі і з однієї сторони чорниці, а з іншої чуї голоса повій

Порочне коло. Алголь і наркота навколо
Бачу радість людей, але мені не до того
Звичний маршрут, проминаю звичні кілометри
Так, що поки обійдусь. Не потрібно мені безкінечні абонементи

Звичайно пройшли роки, але страшно від розуміння, що я той самий
Яким був десять років назад. Дивлюся у вікно і кажу: спасибі Боже, що досі живий!

Я просто хочу сісти в авто і їхати куди очі бачать, щоб забути біль
Радість зовні і заховаю посмішкою хворобу, яка залишила гній

Дмитро

Я від себе не втечу, як не старався б
Але погляд на небо поставить все на свої місця
Якби не твій погляд кохана, то зламався б
Так радий, що ти є в моєму житті, тому прославлю Творця!

Містер самотній вовк, не хоче самотності від коли зустрів тебе
Тільки поклич його і він примчить і більше не втече
Дуже хочу бути з тобою, дарувати тобі кохання і вберегти від лих
Дуже хочу прокидатись з тобою кохана і чути дитячій сміх

Люблю, коли ти імпровізуєш і робиш вигляд наче так і треба
Твоя посмішка – радість! Цілую ніжки бо ти моя королева
Я готовий втратити себе і розчинитись в тобі. В кошеня із лева
Навіть готовий до покарання, нехай це буде солодка вендета

Я від себе не втечу, як не старався б
Але погляд на небо поставить все на свої місця
Якби не твій погляд кохана то зламався б
Так радий що ти є в моєму житті, тому прославлю Творця
Дмитро

В голові лунає мелодія якоїсь пісні про любов
Американські гірки, то ти "самий кращий ", то не той тон
Всього одна не вдала дія і я все запоров
І замість "люблю тебе", бачу двері і типу "йди вон"

Знаєш, інколи любов така нестерпна
Все змінюється в секунду і не плачу, вже дотепно
Знаєш, інколи любов така болюча
То шовковий шнурок, то проволока колюча

Втома це не приговор! Це моя подруга
Знову зайду за межу і собі доведу!
Що це лайно мене не зупинить, доки я живу!
А якщо і помру, то дай Боже, щоб в бою!

Але повернемось, інколи я наче бездушна тварина
А мій зайчик із такого, як я людину ліпила, але не витримала навіть глина
Я в черговий раз вчасно не зупинюсь і ти скажеш " вистачить дурників робити"
І скажеш, що я такий і це мій нормальний стан, а я буду ще сильніше тебе любити
Дмитро

Біжи, біжи друже, але тебе наздожене голос совісті
Той самий погляд в небо і не добитий герой не закінченої повісті
Я на ногах, а це значить, що бій триває. Значить є всі шанси
Кружить втома у безкінечному вальсі. Прокинувся і вперед, тільки одягну капці

Слова порушують гармонію і тиша втрачає свою красу
І кожен раз смерть лукаво посміхається наточуючи свою косу
Бачу, як летять камені. Хто знає, вистою чи впаду!?
Хто знає, до вершини дійду чи доповзу!?

Я роблю одні й ті самі помилки!
Скільки ще разів граблі поб’ють мою голову!?
Наче все норм, але в процесі гасне полум’я
І ти мерзнеш від мого холоду

Я літаю чи я лежу! Але втрачаю голову,
Коли відчуваю твою доброту
І мені соромно за свою поведінку.
Напевно краще помовчу

Дмитро

Намагаюсь бути сфокусованим,
Але знову прикований до вікна
Яка прекрасна хмура погода, вона завжди допоможе.
Мене чекає Чернігівщина

До речі я типу як лев, типу такий сильний,
Але з тобою я кошеня.
Мою злість зупиняють твої дотики,
Твоє терпіння і доброта

Будучі в ямі, будучі на дні, демон шепче,
Що надії немає і приходить відчай
Мої емоції вигорають і на стіні я бачу свою тінь,
Яка приносить із собою біль

Приходить втома і бажання забутись,
Яке привело свою подругу – лінь.
Ну і звичайно алкоголь допоможе
Тримати тяжкість втомлених вій

Але ти з’являєшся ні звідки наче янгол
І даруєш моєму серцю тепло
Своєю увагою і турботою виганяєш
Роками зібране лайно

Мої скелети в шафі надійно сховані,
Але ти знайшла ключі
І взялась за прибирання,
Виливаючи відро від брудної, темної води

В тобі я побачив і зрозумів,
Що таке справжня сила
Стоячі під холодним душем,
Я зрозумів, що в мене є п’ята Ахілла

В голові лунає фортепіано,
І зникають думки про минуле
Крок за кроком, набираюсь терпіння.
Це схоже на полювання акули

Тепер мене лякає самотність, прошу не зникай.
Ти потрібна мені, як повітря!
Я без тебе скольжу і затираюсь,
Як в літку гума зимня

Що приготовано нам!?
Цікавий і тернистий шлях!?
Не зрозумію, чи то адреналін стукає
Чи то охоплює страх
Дмитро

Я падаю і якщо відверто то не вистачає твого тепла
Я би кинув все і побіг, але на плечах несу хреста
Я би кинув все і побіг та ця гора не така мала
Я падаю, але не став пляшку, краще принеси мене до Христа

Поставив все на карту тільки ж навколо чую сміх
Бажано мовчати бо навколо багато втіх
І напевно якби не ці втіхи то не було б лих
І лукавий сміх штовхає мене не гріх

Розповів би діткам про "подвиги" та ви ще малі
Розбив серця так само, як і розбив БМВ Х3
Хоч не хоч та мама каже одне " ти лиш терпи"
Будую плани посеред ночі та сам досі на милі

Кажеш, що просто загасити полум’я!? Так в мене горять поля
Кажеш, що не потрібно залазити в болото!?
Та це болото і є моя земля
Кажеш, щоб я не пив з калюжі!? Та ця калюжа і є моя жива вода
Кажеш, що потрібно перетерпіти цю зиму!?
Та ця зима і є моя весна

Я падаю і якщо відверто то не вистачає твого тепла
Я би кинув все і побіг, але на плечах несу хреста
Я би кинув все і побіг та ця гора не така мала
Я падаю, але не став пляшку, краще принеси мене до Христа
Дмитро

За кроком крок ,за жалем – біль…
Його це змінює, та не ламає!
Він, нібито, розсипав сіль,
А цукру в домі вже давно немає.
Десь чути сміх і щастя дзвін!
Загравою палає горизонт ,
Неначе небо посміхається! А він
Лиш намагається забути зради фронт!
Та глибоко в душі вже жевріє тепло.
І більш не буде за минуле каяття.
Бо найстрашніше у житті уже було.
А зараз час впустити нові почуття!
Наталя Бойко

Напророчу щастя тобі,доню.
Вимолю здоровʼя на весь вік!
Подивися на свою долоню-
Там тебе на довголіття Бог прирік!
Я завжди буду просити в Нього,
Щоб благословив твій кожен крок.
Хай убереже від ока злого,
Від неправди і людських пліток!
Напророчу тобі гарну долю,
Повну радості і здійснених бажань!
Щоб не знала ти ніколи болю,
Муки, горя і важких страждань!
Щоб не було жодної невдачі
І біда щоб стороною йшла.
Щоб відстояти себе могла й могла пробачить.
Та призначення своє в житті знайшла!

Наталя Бойко

Втомилася від гри і фальші,
не хочу чути срібної брехні.
І золотою гниллю душі ваші
попахують. А ви,такі чудні,
все вірите,що сильні і впливові,
розумні,гарні,впевнені в собі.
Плекаєте ілюзію у слові,
в речах – майбутнє щастя…А в юрбі
і крик, і стогін, й нелукаві сльози,
вони прості і щирі,як дитя.
І вашим не на жарт зчорнілим вчинкам
уже нема й не буде вороття.
…Та все ж наївні,бо Господь на небі
по- своєму оцінить весь ваш труд
і не забуде ,,поблагословити"
золотопафосний душевний бруд.
Ольга Дворецька