Пілоти, герої вітрів і хмар,
Ви піднімаєтеся в сині простори.
Крилом літака розтинаєте жар,
Де вітер співає крізь море і гори.

На висоті, де панує політ,
Де сонце торкає вершини гір,
Ви чуєте серцем всесвіту звіт
І далі злітаєте в безмежний простір.

Ваш шлях —- це не просто маршрут на мапі,
Це мрії про вільність і простоту.
Ви —-майстри небес, ви надія в захваті,
Що світла тримає святу висоту.

Вітер хай завжди вам буде у спину,
А хмари обіймуть, як друзі в польотах.
Небо шанує вас в світлу годину,
Пілоти герої в небесних роботах!

Грім вогню, що не згасає,
Залп могутній серце крає,
То артилерія —- наш щит,
Сила що веде до битв.

У степах і горах лунко,
Міць її відлуння чутно.
Гармати б’ють —- земля тремтить,
Сонце в димній млі горить.

На варті дня і в нічну мить,
Артилерист без сну стоїть.
Пліч-о-пліч друзі, як один,
Пускають залп з своїх машин.

Кожен снаряд —- то крок до волі,
Кожна ціль —- то край неволі.
Ворог знає: несе страх,
Артилерія —- це справжній жах.

Хай лунає гімн звитяги,
Для героїв більш наснаги.
Артилеристи —- Боги війни,
Символ сили та України сини.

Гуде мотор, і дим клубочиться,
По переду —- вогонь і бій.
Сталевий звір по полю мчиться,
А в серці —- спокій, честь і стрій.

Він не шукає втіхи і слави,
Його броня —- то дім і Бог.
Вогонь в очах, в душі відвага,
Він перший там, де суне ворог.

Полями йде крізь бурі і грому,
Де неба синь зливає кров.
І кожен постріл —- крок до дому,
До рідних гір та до дібров.

Про танкіста пісня лине,
Його шанують у серцях.
Він —- оборонець Батьківщини,
Що світить правдою в руках.

Нехай війна —- це біль і втрати,
Та він тримає фронт і стяг.
Танкіст —- це той, хто може знати,
Що честь і сила —- його шлях.

Морська піхота, міць і сила
Вона як буря, як вітрила.
Де хвилі б’ються об скелі круті,
Там мужність палає в їхній меті.

Вони стоять на варті свободи,
Як скелі, міцні серед негоди.
Морський піхотинець готовий завжди,
Відважний, сміливий спасти від біди.

На березі і в морських глибинах,
Вогонь цього духу у кожних хвилинах.
Вони —- герої, наша опора,
Вірні присязі усі без розбору.

Нехай же хвилі їм будуть прозорі,
А шлях у бою вкажуть яснії зорі.
Слава тим хто в морській піхоті,
Героям сміливим у вічній турботі.

Вірш про спецвійська
Спецвійська —- це сила, міць і честь,
Гартована вогнем сердець.
Вони —- тінь ночі. подих дня,
Завжди на сторожі. як броня.

Безстрашні в дії, мов ураган,
У них за плечима —- життя і капкан.
Туди, де небеспека й біль,
Вони ідуть, знаходять ціль.

Їхня місія —- людям спокій нести,
Де війна і хаос —- вони як мости.
У злагоді рухи, мов танець стрімкий,
Кожен крок —- відпрацьований і дуже чіткий.

Спецвійська —- це серце, вогонь і дух,
Заради миру в них кожен рух.
Їм дяка від тих, кого йдуть рятувать,
Вони герої, що ніколи не сплять.

На полі бою, у гарті вогнів,
Де вітер свистить між уламків і снів,
Кохання тремтить кожен час щодоби
Серед руїн, війни і журби.

Солдати йдуть у холоднім строю,
Скрця їх палають в одвічнім бою,
Та десь за обрієм в тихім краю
Чекає кохана людину свою.

Її дзвінки —- мов молитва свята,
Теплом зігрівають в розлуці літа.
В словах її сила, у серці життя,
Кохання для них —- це святе почуття.

Війна —- це жорстока кривава ріка,
Та навіть у темряві зоря протіка.
Це спогад про ніжність, любов назавжди,
Що кохання навіки, ти тільки жди.

Нехай буря шумить, нехай громи гримлять,
Любов переможе і може зцілять.
Бо навіть в руїнах, на згарищах зла
Кохання —- це зброя, що перемогла.

Коли навкруг вирує бій
І небо дихає вогнем,
Лунає вибухів сувій,
А страх стискає серце днем.

Та поруч ті, хто не втече,
Хто руку подає у мить,
Коли надія вже тече
І час життя гілку скорить.

Вони, як ангели землі,
Там, де руїни та пітьма.
В обіймах їхніх —- ми малі,
Та світло їхнє обійма.

Ні кулі, ні палкі вогні
Не зупиняють їх ходу,
Вони ідуть і на війні
Несуть життя в кожну біду.

Тож пам’ятай про їхній чин,
Про їхню мужність у бою,
Як під вогнем звичайний син
Дарує світло у строю.

Збирають рапорти, як кулі в бою,
В теках застрягло життя у строю.
Шеренги паперів,наказів ряди,
Відчай та бюрократії сліди.

В кабінетах гучні батареї,
Тут формуляри —- броня і трофеї.
Маршрути маршрутів у звіті лежать,
Солдати вже звикли у них потопать.

Сердечний наказ —- заповнити бланк,
Ще й підпис начальства, як фінальний танк.
Бій не під кулями, а паперовим вопом,
Слова замість зброї й паперові окопи.

Із кров’ю червоний штамп ставлять на листа,
Папір вже як зброя в руках юриста.
Армія б’ється не лише боєприпасами,
А й формуляром, там великі запаси.

Тонни паперів, як гори лежать.
Солдати на гору ідуть наступать,
Бо перемога чекає на нас,
Колись же він пройде, цей паперовий час.

Він у строю, мов скеля, мов твердиня,
Їз досвідом, що вартує життя.
В його руках наука, мов зернина,
Що проростає силою буття.

Він бачить страх у юних очах,
Та вчить його долати без вагань.
Розбити сумнів, мов тендітний птах,
І йти вперед на виконання завдань.

Його слова —- гучні, гострі і міцні,
Вони вчать бути справжнім вояком.
Щоб захищати землю у війні
Й відчути дух свободи за шляхом.

І хоч не пише слави він собі,
Та залишається в серцях солдат.
Його уроки —- зброя у добрі,
Веде до перемоги, а не втрат.

Стоїть він мов скеля, під небом синім,
Сержант України —- відданий, сильний,
Завжди у строю,незламний, як гори,
Веде за собою у бій непокорений.

У погляді сталь, у серці —- відвага,
За правду і мир —- його присяга.
Команди звучать, мов серед ночі грім,
Захисники Батьківщини —- всі йдуть за ним.

Забути не може облич дитячих,
Які оберігають від куль гарячих.
І кожен його день —- це виклик і слава,
Це біль, перемога й незламна держава.

А вдома чекає сім’я з любов’ю,
Молитви шлють в небо за нього знову.
Бо сержант —- це воїн, що честь береже,
І мир на землі у душі він несе.

Хай буде йому доля ясною
І щастя поверниться стежкою новою.
Сержант України, ти наш герою,
Ти —- світло надії, ми поряд з тобою.