Запроси мене на каву після Перемоги.
Можем просто помовчати…Не буди тривоги.
Давай мовчки погуляєм вулицями Львова,
Де почуємо з тобою рідну колискову.

Запроси мене, будь ласка, в місто Маріуполь,
В Харків, Бучу, Запоріжжя, рідний Сімферополь,
Де побачу мир та спокій, де панує тиша…
Лиш тоді у своїм серці біль я заколишу.

Запроси мене ще, також, Києвом пройтися,
Де цвітуть рідні каштани, де пісні лилися,
Де співаємо ми гімн до дня Перемоги
І ведемо діалоги лиш на рідній мові.

І на вулицях цих міст дай сльозу пролити
Та за кожну вбиту душу свічку запалити.
І, схилившись на коліна, погляд вверх підняти,
Зі сльозами на очах "Дякую" сказати.

Запроси мене на каву після Перемоги.
Можем просто помовчати. Не буди тривоги.
Давай мовчки пригадаєм все, що пережито
Та зустрінемо у мирі знову весну й літо.
22.05.2022р.
Автор: Аня Бусецька
Анна

Ми зможем все це пережити,
Ми зможем геть усе пройти.
Для цього треба говорити,
Тому прошу – дзвони мені.

Дзвони мені, щоб помовчати.
Дзвони, коли в душі болить.
Я буду Богові кричати,
Щоб в небі там лишити слід.

Я буду словом обіймати,
Сльозами вмию молитви
І твій дзвінок лише чекати,
Тому молю – дзвони мені.
14.05.2024р.
Аня Бусецька
Анна

Мишка в нічку цю не спала,
Діткам їстоньки шукала.
Забігала вона в льох,
Взяти з баночки горох.

Ще побігла у комору
Взяти все для її плову.
І білесеньке сальце,
Для гостей смачне винце .

І відварену квасолю
І маленьку бараболю.
І свіженької ковбаски,
Трішки з баночки закваски.

І ще трішечки зерняток
Для маленьких мишиняток.
Буде діток частувати
Й разом гостей зустрічати.
25.04.2024р.
Анна

Ой забідкалась Катруся,
Десь пропала киця Муся.
І не їла і не спала,
Тільки кицю виглядала.

Киця Муся недалечко,
Поглядає на гніздечко.
У гніздечку пташенята,
Зачекались маму й тата.

Киця лагідно муркоче,
Пташеняток з’їсти хоче.
І все хвостиком махає
Інших котиків лякає.

Тут сорока пролітала,
Криком кицю налякала.
Щей добряче насварила,
Щоб такого не робила.

І побігла киця в хату
До Катрусі в рученята.
Краще буде з миски пити,
А ніж пташечок губити.
31.01.2024р.
Аня Бусецька
Анна

Розповім тобі по секрету,
Як настане для цього пора,
Які в серці ховала скелети,
Що збирала з тобою й сама.

Розповім правдиво й відверто,
Ще зустрівши із сотню імен.
Й присвятивши, цю сповідь, посмертно,
Піду пити із вічних джерел.

А ще зараз, ковтнувши бурбону
Й втамувавши свій пил у душі,
Мов скажена, зірвусь у погоню,
За новою метою в житті.
26.01.2024р.
Аня Бусецька
Анна

Та правду ж сиві говорили:
" Зціли себе від болю сам.
Від цього грішні всі горіли,
Бо вірили пустим словам! "

І правду вчили мудрі люди,
Коли писали у книжках
Про роздуми, в малих етюдах,
Текст виділяючи в дужках.

І час нас вчив, доволі вперто,
Що все в житті проходить. Знай.
Все, що родилось має вмерти
І всьому є початок й край.

І вчило це життя наукам
Й здригалось серце від страху.
Невже це людство любить муки?..
Цього ніколи не збагну.
24.01.2023р.
Автор: Аня Бусецька
Анна

Малі жабенятка
Загубили татка.
По озерцю скачуть
І тихенько плачуть.

"Татко, де ти татко?-
Кличуть жабенятка.
– Ми у ліс ходили
Комарів ловили".

Татко не далеко,
Сварить він лелеку.
Щоб не прилітала,
Діток не лякала.
15.02.2024р.
Аня Бусецька
Анна

А Біблія стомилася чекати
І сторінки спилилися давно.
Я знаю – важко гріх свій визнавати,
Хоч каяття пронизує, мов зло.

І свічка прохолола та не гріє,
Немов, душа вже зломана й пуста.
Що з світом цим, скажіть? Нейму я віри,
Та іншої дороги вже нема.

Спаплюжені життєві мемуари,
Для нових – закінчились сторінки.
Немає хепіенду, лише драми,
Що рідні всі здавалися чужі.

Здається не самі, а на одинці
І, наче, не німі, а мовчимо.
Для близького, як вороги-чужинці,
А для чужих братами стаємо.
11.12.2023р.
Аня Бусецька
Анна

У мужні руки він бере гітару
І знов спускається в метро
Аби віддатись музики потоку,
Подарувати нам своє тепло.

І хоч не бачить наших він облич,
Його веде вперед незламна воля,
Він не існує, а мов останній день живе,
Він власноруч обрав щасливу долю.

Симфонія струни дає наснаги,
Він ніби тоне в морі ніжних мрій.
Його жагуче серце так палає,
Що ним побачить навіть в темряві нічній.

І як би тяжко не було,
Хоробрий лицар знов іде до бою.
Бо це призначення його –
Любити світ, себе, і нас з тобою…
Бахмацький Богдан Сергійович

Прийшла епоха змін,
Жара насувалась на нас,
Пожари знищують поля і будинки,
А життя триває надалі.

Хтось поховав своїх в могилах.
Трава і земля покрила їх,
І великі пам’ятники остались на згадку.
Про минулу історію буття.

Птахи літають у пошуках їжі.
Люди шукають нові обійстя,
Де затишок і спокій був там.
Жити хочеться в мирі бути.

Неначе плани складають наперед.
Щоб гарну славу здобути,
Треба багато зусиль прикласти,
Кохану людину вибрати по серцю хочеться.

Щоб серця з’єдналися в єдине ціле.
І життя тривало усю вічність.
Вірити і працювати – це потреба людини.
Дома і громаду села відродження стало.

Мальованим раєм були в реальному часі.
Веселка, до гармонії наближає нас,
Любов об’єднує і до миру всесвіт наближає.
Можливо, треба мріяти постійно.

Щоб шляхом життя крокувати вперед.
І змінювати свої локації,
Старатися хоть трошки радість мати.
Менше тримати в себе біль і розпач.

Життя продовжується далі.
Кінець не зараз буде в мить.
Бульбашка води над ставком плаває,
Лілія цвіте і цаплі плавають там.

Вирує життя і треба радіти в цьому весь час.
Живи і мрій не звертай уваги,
Свобода в бажанні і в міру май.
Незалежно кого вибереш в майбутньому.

Стать не має ніякої різниці.
Люби і живи, це твоє життя.
І щастя мати на віки,
Партнера в відносинах цінується, як скарб.

Денис Третяк 05.07.2025
Денис