Як хороше прокинутися на світанку,
Через вікно відчинене вдихнути ранок,
Ногами босими постояти на ґанку
І сонця світло одягнуть серпанок.
Попити кави у ранковій тиші,
Помріяти про плани на майбутнє,
Про світ навколо справжній і без фальші,
Про щось хороше, світле, незабутнє…
Що неодмінно прийде наше завтра
І буде щастя в кожного в родині.
Ми в цьому впевнені! Це – наша мантра!
Героям слава! Слава Україні!

Вільна Злітати

Літо літо літечко
Листячко зелене
Сонечко гаряче, діточкам маленьким
В очка мерехтить

Як же всім нам весело
І дорослим і малим
У ці дні яскраві
Бути разом вся сімʼя

Мама, тато, донечка і син
Бігати у цій метушні
Чути плач і сміх в одночас
Як ж класно бути разом вся сімʼя!

Літо літо літечко
Так сильно не спіши
Дозволь побути у спекотні суєті
Наталя

Під небом, що стиха палає зорею,
Вони зустрілись — двоє і з надією.
Вітри несли слова, мов пелюстки,
Долоні тремтіли — такі близькі.
У погляді — світ, у мовчанні — сила,
Душа до душі щемливо просила:
Скажи, чи в тобі я — як світ без краю?
І він сказав їй "Я тебе кохаю"
Вона ж мовчала, мов весна в розмаї,
А потім тихо Лише "я знаю"
І світ завмер, і простір став незримим,
Той шепіт — мов молитва поміж ними.
І більше слів не треба — лиш зітхання,
Що душі шлють одне одному зізнання.
Бо в коханні — не у словах суть,
А в тиші, де серця самі знайдуть
Шлях крізь дощі і вогні безкраї
Він мовив "Я тебе кохаю"
Вона шептала лише "Я знаю"
Владислав Водяницький

Почуваюсь я погано
Що робити з цим не знаю,
Все набридло, нудить дуже
Де ж ти мій любий друже?
І не хочу я нічого,
Відчуваю порожнечу
Напевно вигоріла просто
Я напевно вже не малеча..
Немає з ким поговорити,
Немає людини поруч.
Я хочу тиші, спокою, і ласки
Щоб обійняли як в останній раз
Колись я відчую що комусь потрібна.
Але коли?
Я вже втомилася чекати,
З ким познайомитись шукати,
Щоб просто відчути потрібність,
Якої так довго чекаю.
Все життя я зайва всюди,
Куди б я не пішла, мені немає місця на цій планеті Земля.
Яся Міллер

Не тільки меч і куля рвуть нам груди,
Йде тиха битва, глибша, ніж земля.
Душа в тривозі – хто ми є за люди?
Чи в темряві горить свічка твоя?

Духовна битва не за тіл спасіння,
А за серця, що в злобі загнили.
Диявол сіє страх і лицемір’я,
Та Божий Дух — вогонь серед золи.

Не ворог нам лише солдат з обстрілу,
А дух обману, згуби, сатани.
Він лізе в думку, в серце і в оселю
Щоб ми забули правду навіки.

Ми стоїмо у вірі непохитні,
Хрест наш – це щит, а Слово — гострий меч.
Бо перемога в вірі та молитві,
Ми не боїмося ворожих теч.

О, Україно, ти не просто з крові,
Ти з праху, віри, болю і пісень.
Та не зламати неньку ворогові,
Бо з нами Бог! І наш народ кремень!
Юрій Сіромашенко

07.07.2025.
1230-й день війни

Зовсім вже не зрозуміло,
Куди котиться цей Світ?
Що для людства є прийнятним,
Що важливо, а що ні?

Десь Гуманність геть поділась,
В просторі пропала,
А на світ з’явився д’явол,
І нині править балом.

Бал цей треба зупинити,
Поки є можливість,
Щоби сила його темна
Світ не зпепелила.

Люди Світу прокидайтесь,
Щоб війни зупинити!
Дайте шанс усім народам
На цій планеті жити.
Галина Корольова

Нічого я не хочю
Окрім щасливої родини
Нічого я не хочю
Окрім знайти свою надію
Нічого я не хочю
Читати , писати, спати- жити
Лиш дай мені знати коли завкінчиться ця жалюгідна війна
Мені вже набридло слухати вибухи від росіян
Але скоро все мене як сон проклятий
Нічого я не хочу
Лиш обійняти тебе мені кортить
Нічого я не хочу
Лиш тебе побачити знову , але живим
Нічого я не хочу
Лиш прокидатися із тобою кожен ранок
Я хочу із тобою пити як Джолі Львівську каву
Милий, я нічого не хочу
Лиш побачити твої карі очі
Милий , спи спокійно , я завжди буду поручь

Анастасія Шульга

Ти знаєш , шо таке Воля?
І ,це не та клята русня!
Які навіть не знають , що в нас коїться війна…
Воля – це ти , він і вона, це все живе
Але Росії це не зрозуміти, бо лиш вона втрачає останню надію на волю
Маріуполь, Бахмут , Ірпінь – від них вже нічого нема
Вони не зрозуміють коли закінчиться війна
Ці міста побачють , що вони на волі ось зовсім трішки ,залишилось тільки зачекати
Приблизно 2-3 тижні
Воля – це там де є надія на спокій, перемогу -добра а не зла
Воля це ти він і вона…
Анастасія Шульга

Перші дні війни
Вогонь і дим, і дзвін гіркий,
Мов тиша рветься на шматки,
Ніч стала днем, а день пітьмою,
Життя змішалося з війною.

Пішли вони у лютий бій
З надією у серці мрій.
Вперед крізь страх ,крізь біль і кров,
Бо вірять в правду і любов.

Ворожий крок, тремтіння грунту,
Здавалось світ, як гора брухту.
Та в кожнім серці палахкоче
Незламний дух, що жити хоче.

Утомлені руки стискають зброю,
Поряд товариш ділить туж долю.
І в кожного погляд — ми тут до кінця,
Це наш рідний край, це обітниця.

Перші дні, як тривалі роки,
Та сильні наші будуть кроки.
Бо в кожнім серці вічний трон
Свободи дзвін, її закон.
Рслан Бродський

Незламні люди, мов граніт вогневий,
Вони не гнуться навіть в час буремний.
Коли навколо дуже повно зла
Велике серце їх, немов міцна скала.

Кричить їм вітер, щоб сховались в тінь.
Вони ідуть крізь біль, крізь заметіль.
Від темряви, від страху та від зла,
Бо в їхніх жилах хвиля вогняна.

Незламні —це не ті, що не падають вниз,
А ті, що встають сто разів і скрізь.
Їх доля в свободі, хоч світ проти них.
Господь є для них, як меч та щит.

Бо в їхніх очах нескорена суть,
Вони не живуть — вони шлях свій кують.
І навіть навколо руїна коли,
Співають у їхній душі солов’ї.
Юрій Сіромашенко