Серед світанку, де роса спадала,
Твоя рука, мов пісня лебедина,
Торкалась гілки і душа співала.
І серце тріпотіло, мов пір’їна.

Сміялась ти, як промінь над водою,
Очі — дві зірки, повні теплоти.
А вітер грався ніжно із тобою,
І час спинявсь, щоб лиш тебе знайти.

Солодкі ягоди, вони — червоне диво,
Котре ти в тиші серцем берегла.
І пахла м’ятою душа моя щаслива,
Коли в саду черешні ти рвала.

А в небі жайвір пісню вигравав,
І кожен лист, що на вітру гойдався,
Немов про тебе світу сповіщав.
За гілку дерева надійно він тримався

Де стежка в’ється тиха, запашна,
В саду своєму ти рвала черешні.
Де ти ішла, то вся земля цвіла.
З тобою в казці, побував нарешті.
Юрій Сіромашенко

Ми жили гарно без війни
Ми жили гарно, без тривог,
Сміялись діти в дитсадках,
Душа співала між доріг,
Де цвіт квітучий на лугах.

Дзвеніла пісня українська
В обіймах рідної країни.
Та раптом хмара, вже російська,
Прийшла, зламавши наші стіни.

Розбили мрії, тишу й дах,
Та серце наше не скорилось,
У кожнім болі й в небесах
Зерно надії все ж зростилось.

Ми пам’ятаєм школи та садки,
І рідну нашу пісню колискову.
Хай грім війни замовкне навіки,
Щоб мирне сонце вранці зійшло знову.
Рслан Бродський

Добровольці
Добровольці — серця великі,
Їхня справа свята і безлика.
З полів буденних і гір високих
Вони стають до справ жорстоких.

Не за медалі й не за славу,
А за Вітчизну, її право.
Їх кличе голос, їх тягне доля,
На їхніх плечах — вся наша воля.

Ідуть вперед крізь вогонь і сльози,
Несуть у серці любов і грози,
Їхні дороги тернисті, криваві,
Але в них душі такі величаві.

Добровольці — наш світлий приклад.
Вони, як світанок, у темряві виклик.
Бо кожен із них — це звитяги частина,
Це наше майбутнє, це світла перлина.

Тож хай їхня сила не згасне у часі,
Хай мир засіяє у ясній прикрасі.
Святі добровольці, ви вічні герої.
Перемоги вам, щастя і долі легкої.
Рслан Бродський

Люблю тебе, моя земля чудова,
Де степ безкрайній, сонця щедрий цвіт,
Де мрії й спогади, як пісня колискова,
Живуть у серці, наче дивосвіт.

Люблю той вітер, що пшениці гладить,
І річки тишу в сяйві раннйх зір,
І шум гаїв, що душу ніжно ранить,
Як спогад чистий про дитинства мир.

Твої поля — мов океан свободи,
Де праця щира дихає теплом,
Де кожна квітка — свідок насолоди,
Де кожна пташка — обійма крилом.

Мій рідний край, тебе в думках тримаю,
Як найдорожчий скарб, як оберіг.
І де б не був, душею відчуваю,
Що ти — любов, яка йде на поріг.
Рслан Бродський

О рідна земле, в сяйві сонця й пісні,
Де колоситься хліб, де степ, поля, гаї.
Твій голос в серці, твої води прісні,
Ти — мій початок, де співають соловї.

Тут вітер грає на дніпровських хвилях,
Тут пісня лине в синь небес ясну.
Тут кожна тріщина, що у старих могилах,
Охороняє память, давнину страшну.

Ти в кожній квітці, в кожному промінні,
В калиновім намисті ранніх літ,
Ти — сила духу, ти — міцне коріння,
Що проростає крізь роки й граніт.

Любити тебе — жити кожну мить,
Шануючи свободи стяг високий,
Бо твоя правда, як зоря блищить,
Веде вперед, у день новий, широкий.

Україно, мати, сповнена тепла,
Мій оберіг і мрій незгасна частка,
Любов до тебе — світла і свята.
Моя земля, безмежна і прекрасна.
Рслан Бродський

Америко дайте нам зброю,
Щоб захистити свій край,
Де стогнуть поля від болю,
Де ворог спалив наш рай.

Ми віримо в силу свободи,
Ми знаємо ціну війни.
Ми прагнемо ясної долі,
Де світло, а не полини.

Ваш голос лунає далеко,
Як промінь, де темрява сіра.
Де за правду стояти нелегко,
Там міцна стає наша віра.

Америко, дайте нам силу,
Щоб долю свою зберегти.
Бо віримо: разом ми зможемо
До миру дорогу знайти.
Рслан Бродський

Багаті не воюють —- в них інший фронт,
Де зброя —- це гроші, а час —- горизонт.
Вони, як стратеги, що рухають світ,
Будують палаци, лишають свій слід.

В їхніх руках —- влада, ресурси верхи,
У кабінетах шикарних —- тиша й гріхи.
Не чути їм стогонів зруйнованих хат,
Не видно з-за стін їхніх золотих грат.

Багаті не воюють —- їм легше платити,
Чужими руками свої справи крутити.
Солдати в полях, де кривавий туман,
А багаті за це піднімають стакан.

Та час не забуде, що правда одна,
І дзвін справедливості б’є, мов струна.
Бо війна не обирає, хто винний, хто ні.
Та багаті не воюють —- вони у тіні.
Рслан Бродський

Ми сильні коли разом стоїмо,
Коли єдине серце в нас палає.
Коли під одним небом живемо
І віра у майбутнє не згасає.

Ми сильні, коли руку простягаємо,
Рятуючи того, хто впав на мить.
Коли в словах любові не ховаємо
І душа, як промінь, лиш теплом горить.

Ми сильні, бо єдині в боротьбі,
У кожному ударі серця —- сила.
І мрії всі, що маємо в собі,
Зростуть, як квіти, якщо будуть крила.

Ми сильні бо довіра нас тримає,
Як берег, що тримає берег другий.
Ми разом, і любов нас огортає,
І разом ми долаєм всі недуги.

Тож пам’ятай, що поруч є підтримка,
Що ми в єднанні зможемо усе.
Бо разом ми —- мов горда, вічна квітка,
Що ворога як буря рознесе.
Рслан Бродський

На передовій, де вогонь обіймає
І сталь по землі важко кроки кладе,
Піхота стоїть, небо мовчки тримає,
Бо серце солдата до битви веде.

Крок за кроком —- безстрашна дорога,
Де кулі шепочуть про правду і біль.
Вони —- стражі миру, як воля і змога,
Нищити ворога —- головна у них ціль.

В болоті, в мороз, під дощем чи у спеку
Вони не здаються, мов камінь міцні.
Їхня віра в країну —- мов прапор далеко,
Що сяє у битві, у темряві днів.

Піхота, солдати, сердець оборона,
Їхні кроки, мов хвилі, ведуть до мети.
За ними країна, за ними кордони,
За ними мільйони —- надія й світи.

Рслан Бродський

Хто землю нашу захистить,
Хто рідний край від зла укриє?
Хто слово правди сповістить,
Як тиша гірко в душі виє?

Хто стане першим у строю,
Коли над прірвою майбутнє?
Хто скаже світу: "Я живу!"
І кине виклик, хоча зло могутнє?

Якщо не ми то хто повстане,
Хто зболений обійме світ?
Чи буде ще така держава,
Де в кожнім серці —- сонця слід?

Якщо не ми, то з ким надія
Піде в безсмертний свій політ?
Ми —- ті, хто вірить, дихає та мріє,
Ми —- сила, що оновить світ.
Рслан Бродський