Твої очі для мене – Всесвіт.
Глибина в них така безмірна!
Задивляюсь – і я вже деспот
своїх мрій, і бажань,… і тіла.
Я катую себе думками,
що без тебе не можу жити.
Я вбиваю себе словами,
хочу жадібно тебе пити.
Твої очі – то рай для мене,
море в штиль, сад без гроз та вітру.
Від очей тих пульсують вени,
в них – блакить всіх волошок світу.
Твої очі – моя спокуса.
Я грішу, та вертаюсь знову.
В них пірнаю у вир розпусти
і тону під твоїм покровом.
Твої очі – це твоя зброя,
і мене ти нею вбиваєш!
Розум прагне чимдуж на волю,
але серце моє тримаєш.
Твої очі – полон солодкий,
добровільно я йду на муки.
Мить без тебе – кара содомська,
день без тебе – як рік розлуки.
Твої очі – мої зітхання,
але ти мене з ніг підіймаєш.
Твої очі – моє кохання,
ти це знаєш, давно це знаєш…

07.07 .2025

НАМ СПОКІЙ ТІЛЬКИ СНИТЬСЯ

Нам спокій тільки сниться,
Нас знову атакують,
А світ лиш звик диви́ться
І зо́всім нас не чують.

У небі знову ві́йни,
Висока небезпека.
Хто жах оцей наді́йме?
Чи вчують нас здале́ка?

Бою́ся, що не вчують,
Ніко́му ми не треба,
То ж ру́ки у молитві
Ми зводимо до неба.

Звертаємось до Бога,
Благаєм допомоги,
Щоб ірод щез з порога
І не було́ тривоги.

В нас вибухи лунають,
Нема куди сховатись.
На що в світі чекають?
Не квапляться зізнатись.

Ще скільки нам терпіти?
Ще скільки нам страждати?
Ще скільки нам тремтіти
Й життя в нас забирати?

07.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043231

Біжать струмки,
Летять хмарки,
І сонечко всміхається.
Весна! Весна!
З теплих країв
Птахи вже повертаються.
Радіє ліс від щебету,
Шепоче небу:,, Дякую”.
І килим квіту стелиться
Вже сонечку подякою.
Підсніжник білозоряний
Сміливо витикається,
І пролісок схвильовано
та ніжно посміхається.
Ряст боязливо синіми,
Рожевими і білими
Дзвіночками красивими
З’являється на килимі.
А жовта мати-й-мачуха
Теплом своїм приваблює,
Кульбаби пишна зачіска
Холодні дні обманює.
А сон-трава навіює
Рожеві ніжні спогади,
Дитячою наївністю
Благально просить подиху.
Як крокуси розслалися!
Вони живуть надією,
Що дарувати радощі –
Це є їхньою мрією.
Як аромат конвалії
Бентежить і дурманить!
Весни усі сценарії
Чарівністю вже манять.
Та й горицвіт, собачий зуб,
Медунка і калюжниця,
Чемерник, пшінка, білоцвіт
Із сонечком голубляться.
Ростуть, цвітуть – як граються,
Людей так тішать казкою
І хочуть всюди чути сміх,
Всіх оповити ласкою.
Ми мусимо у відповідь
Життя їм дарувати,
Не нищити ( там є душа!),
Красу цю не вбивати.
Бо першоцвіти ПЕРШИМИ
Виборюють нам щастя
І теплі дні весни й краси,
Які ночами сняться.

Соняхами жовтими
Літечко квітує,
На душі так сонячно,
Бо тебе люблю я.
Добрим теплим поглядом
Ти за мною стежиш.
Почуваюсь молодо,
Ти ж, неначе лебідь

Обнімаєш міцно так,
Кутаєш у ніжність.
А зима наші серця
Нехай не засніжить.
Холод не торкнеться їх,
Байдужість і старість,
Хай не в”януть там повік
Кохання троянди.

2017 р.

Запитала я в сина малого:
“Чом боїшся ти літнього грому?”
І хлопчина мені відповів:
“То не грім. То десь поряд йде бій…”
“А як блискавка мигне за вікном,
Чом ховаєшся ти під столом?”
“То не блискавки сяйво видно,
То десь поряд кривавая битва…”

PS. Чути шелест дощу.
Краплі падають на спраглу землю.
Я в дитинстві калюжами бігала і ловила дощинки у пригоршні.
Мій син не виходить із будинку, бо боїться грози цього літа.
29.08.22 ©Ірина Вірна

Навесні,
із пробудженням ранкової зорі…
Навесні
я співатиму тобі мої пісні.
Навесні –
ці пісні бентежно-лагідно-сумні.
Навесні
я чекатиму тебе в своєму сні.
Навесні…
навесні…
навесні…
2023 р. ©Ірина Вірна

Я несу тобі квіти –
Світанковий жмуток.
Весняні мрійноцвіти –
мій тобі подарунок.

Я несу тобі сяйво,
У долонях тримаю.
І не буде вже зайвою
моя пристрасть-кохання.

Я несу тобі слово –
це таємне зізнання.
Хай воно і не нове,
але все ж не останнє.
11.04.23 ©Ірина Вірна

А я не хочу з тобою говорити
І зовсім не бажаю спілкуватись.
Колись ми разом мріяли летіти.
А зараз – ти живеш в своїм розладі.

Так і живи… це вибір твій:
Розлад з родиною, в душі.
А ті польоти, згорнуті в сувій,
на полиці залиш, в тиші.
16.03.23 ©Ірина Вірна

БЛАГОСЛОВИ, ВСЕВИШНІЙ, ВОЛОНТЕРА

Благослови, Всевишній, волонтера,
Який на фронт щоразу вируша,
Візьми під захист, Господи, шофе́ра,
Бо в них велика й світлая душа.

Опікуйся ти ними всю доро́гу,
Живими їх додому повертай,
Жени потвор від нашого порогу,
В дорозі їм прошу́ допомагай.

Їм вказуй шлях, Всевишній, я благаю,
Від ворога щитами закривай.
За них слова́ молитви промовляю,
На кожнім кроці їх оберігай.

Життям свої́м щоразу ризикують,
Бо місія тепер у них така,
Так ПЕРЕМОГУ з ЗСУ гаптують,
Їм помага Господняя рука.

Щоразу їдуть мінними полями,
Захисникам везуть усе від нас,
Бо ті на полі бо́ю з москалями,
Що пекло нам влаштовують весь час.

Хай Ангели літають понад ними,
Пречиста хай бере́ їх під Покров,
Додому хай вертаються живими,
А з дому поведи їх, Боже, знов.

21.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1002633