ВЖЕ НЕ РЕВЕ

Вже не реве, вже тільки стогне
Широкий красень наш Дніпро,
Неначе в нелюдів в полоні…
Людське бездушшя довело́.

Вже не реве, не котить хвилі,
Які колись щораз котив,
Сміття у ньому, бруду, гнилі…
Та він цього не заслужив.

Вже не реве, бо вже міліє,
І скоро буде видно дно.
Дивлюсь на нього й серце мліє,
Та нелюдам же всеодно.

Вже не реве, не промовляє,
Не тішить хлюпанням тих хвиль,
А вже поволі він стихає,
Й стає на ньому вічний штиль.

Вже не реве, вже тільки стогне,
І його стогін чуєм ми.
Не дай Господь ще більш застогне…
Байдужість, Боже, надійми!

31.08.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
ID: 1043081

ВІЙНА ЗАБРАЛА

Війна забра́ла тисячі́ життів,
А може навіть це уже й мільйони,
Її до нас рашист-упир привів,
Йдуть з технікою цілі ешелони.

Війна забрала український цвіт
Й продовжує щодня їх забирати,
Вже другий розпочавсь десяток літ,
Продовжуєм в могилоньки лягати.

Війна забрала доньок і синів,
Ніхто й ніщо потвор не зупиняє,
Ще більше той упир оскаженів,
Вбиває й все з лиця землі стирає.

Війна забрала й пуп’янки малі,
Жалю́ не мають клятії потвори,
Безжально убивають москалі.
Посіяли недолю нам і горе.

Війна забрала квіти, що цвіли,
Вони наза́вжди полягли в могили.
І пагінців свої́х ще не дали́ –
Життєві сві́чі вбивці загасили.

Війна забрала не одне життя,
І скільки ще забе́ре – невідомо.
Ще скільки буде кровопролиття –
Хіба що знати Господу святому.

03.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1042968

НІЧ У ТРИВОЗІ

В тривозі ніч, в тривозі й хвилюванні,
А так спокою нам хотілось всім.
Чи є у нас на краще сподівання
У пеклі наджорстокому оцім?

Між вибухами мить перепочинку,
Між вибухами тиша лиш на мить,
Із нами ворог став до поєдинку,
Сміття вороже все до нас летить.

І ні́де вже від нього заховатись,
Воно уже й в підвалах дістає.
Чи можемо на спокій сподіватись?
Давно біда на сурмі виграє.

Летить сміття з ворожого болота,
Летить до нас бляшанок цілий рій.
Чи спопеліє ворог наш, сволота?
Чи щезне з України вражий гній?

А мотлоху неміряно в ординців,
Над нами в небі мотлох цей кишить,
Так знищує потвора українців,
Й ніяка нечисть збрід цей не приспить.

В тривозі ніч, в тривозі і тремтінні,
Як тиші мить – лякає нас вона,
А далі в небі – мотлох в мерехтінні…
Продовжує терор свій сатана.

05.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043044

Незчулася – а граю в лицемірство.
Не зналася, але тепер свати.
Не вірила, але повсюди звірство.
Не плакала, та це не назавжди.
Не думала, але це все реально.
Не зичила, але ,на жаль , збулось.
Не мучилась, бо ж це все віртуально.
Не скучила. Уже так повелось.

БЛЯШАНКА

Злетіла ворожа бляшанка,
Тривога з-за неї у нас,
В ординців така забаганка.
А може це в них уже сказ?

В ординців така забаганка,
Й споко́ю від неї нема,
Чи може у них лихоманка
Й бляшанки тому́ підійма?

А може одне в них та й інше,
Й здорового глузду нема,
Й погіршення стану все більше,
Й оселений в них сатана?

Погіршення стану жахливе,
Й від цьо́го у нас є біда,
В ординців у мізках напливи,
Й ні стра́ху у них, ні стида.

Нічо́го людсько́го немає,
Душі́ теж немає у них,
Бляшанки в повітря здіймає,
Та й коять неміряно лих.

Злетіла ворожа бляшанка –
Поможе Госпо́дь приземли́ть,
Заллє ту орду бурячанка,
Феєрверк це усе спопели́ть.

11.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ВИБУХИ В СТОЛИЦІ

Лунають вибухи гучні,
Не сплять потвори і в суботу,
Не йде і зди́хіль сатані,
Ніщо́ не знищує сволоту.

Лунають вибухи гучні
Один за о́дним у столиці,
У небі світяться вогні,
Для нас страшні ті громовиці.

Лунають вибухи гучні,
Нема споко́ю нам ні днини,
І ці жахіття не вві сні…
Страшні видніються картини.

Лунають вибухи гучні,
Потвора шле нам сво́ї цілі,
Знаки́ від кожного рясні –
Столиця в нього на прицілі.

Лунають вибухи гучні,
Від них здригаються і сті́ни,
Натомість линули б пісні́,
Та чуєм стогін України.

Лунають вибухи гучні,
Нам не дають у ти́ші жити.
Чи буде зди́хіль цій русні
І хто нас зможе захистити?

11.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 998306

ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ ГЕРОЇВ

(Світлій пам’яті полеглих 128-ї бригади)

Двадцять вісім героїв,
Двадцять вісім свічок,
Додало́ся в нас болю
Й чорних-чорних стрічо́к.

Двадцять вісім героїв
Полягло, наче цвіт,
Все від вражих набоїв,
Там відбувся приліт.

Двадцять вісім героїв
Попрощались з життям,
Ворог ли́ха нако́їв
Смертним тим вишиттям.

Двадцять вісім героїв,
Двадцять вісім життів,
Горя ворог наброїв,
Із життя усіх звів.

Двадцять вісім героїв
Не підняти з землі́.
Ворог їх удостоїв…
Двадцять вісім орлів.

Двадцять вісім героїв
В потойбічних світах,
Від ворожої зброї
В непробудних вже снах.

21.09.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1022667

СВІТИЛИ НАМ ВСЮ НІЧ НЕ ЛІХТАРІ

Світили нам всю ніч не ліхтарі,
В заграві вогняній ми потопали,
Летіли нас вбивати моsk@лі –
Життя наші на кон вони поклали.

Над нами висло вбивчеє шатро,
Під куполом небесним – павутина,
Яку вночі снувало вбивче зло,
І падала палаюча хустина.

Бляшанки, мов пацьорки на разка́х,
І їх щоразу більше додавалось,
Нас обіймала не́нависть і страх,
Нам ворогом смертельне ложе ткалось.

Стелилися вогненні килими́
І висла всюди димова завіса,
Не видно вранці й сонця з-за пітьми́…
Несло́ся це усе до нас від біса.

Від вибухів здригалася земля,
Столиця у вогні уся палала –
Така була́ розвага в моsk@ля.
Чия́сь свіча в цім пеклі догорала.

Бажання жити огортало нас,
Бляшанки вбивчі цілу ніч летіли,
Вогненне плесо більшилось чимраз,
Та вороги чому́сь не спопеліли.

04.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043031