Неспішний поступ вулицею міста.
Ось зацілована промінням квітка.
Метелик на хмаринці примостивсь, як мітка,
Родима пляма – від весни до падолиста.

Пекучо-тягнуча тривога вою.
І хилиться від поштовху повітря квітка.
Хмарина набубнявілась – дощинка.
Чекаєш, мрієш, тужиш до відбою…

2024 р. ©Ірина Вірна

Весною юність одцвіла,
Молодість літом відбуяла,
Життєва осінь вже прийшла
І на порозі тихо стала.

Та серця ніжний-ніжний спів
Зринає лебедем під хмари.
Радості й щастя не затьмарить
Осіннє золото років.

2013 р.

ХАЙ ЗОТЛІЄ ВСЯ СВОЛОТА

Знов потвори з оркостану
Підняли́сь у небо,
Та обвугленого стану
Їх усіх нам треба!

Хай потвори спопеліють
Всі над болота́ми,
Та й усі хай поніміють,
Згинуть з потрохами.

Знищи, Боже, вражий мотлох
Ще над болота́ми,
Хочем бачить всіх їх здохлих!
Боже, будь із нами.

Хай верта упир в болото
На свої́х бляшанках,
Хай зотліє вся сволота
У ворожих банках.

Бо ж вони летять, Всевишній,
Сві́чі нам гасити.
А ми хочем, Боже тиші,
Всі ми хочем жити!

Зупини їх, я благаю,
Не дай їм летіти!
Роблять пекло нам із ра́ю…
Не хочем німіти!

25.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044424

ЗНОВУ В НАС ЗВУЧИТЬ ТРИВОГА

Знову в нас звучить тривога –
Рветься ворог у наш дім,
Мчить до нашого порога –
Нас вбивати хоче в нім.

Знову в нас звучить тривога,
Знов звучить гучний сигнал,
Ми не просимо нічо́го –
Лиш би ворог вже сконав!

Знову в нас звучить тривога –
Є загроза від орди,
Мати Божа, тво́я змога –
Не пусти потвор сюди!

Знову в нас звучить тривога,
І споко́ю знов нема.
В болота́ орді доро́га,
Хай в страху́ нас не трима.

Знову в нас звучить тривога,
Знов затія ворогів,
Знову в нас пересторога…
Хоч би Го́сподь їх відвів!

Знову в нас звучить тривога,
Бо летить ворожа ціль,
Хай мине пересторога,
Й не спричинить горе й біль.

Знову в нас звучить тривога.
Що очікувати нам?
Та чи буде нам підмога?
Та чи ми далі сам на сам?

03.02.2024р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1008705

ДИВОЦВІТ ПУСТОЦВІТОМ НЕ СТАНЕ

Україна – священна земля,
Богом дані вкраїнські простори,
Нам не треба на ній москаля.
Нас почуй, невблаганная доле!

Україні не треба москаль,
Вона квітом буяла без нього,
Та прийшов цей потвора, на жаль,
Що нічо́го не має святого.

В Україну прийшов сатана,
Він у нашу домівку ввірвався,
Через нього ця клята війна,
І до бруду у ній він удався.

Україна – це хлібні поля,
Усі надра її багатющі,
Чорноземи, багатства, моря́,
Пісня й мова її невмирущі.

Україна – єдина земля,
За яку у могили лягають,
Це – не власність убивці з кремля,
То й за неї в нас кров проливають.

Україна – це той дивоцвіт,
Який барвами грає і в пеклі,
Не постане на нім пустоцвіт,
То ж за нього бої йдуть запеклі.

15.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1003173

БЕЗ ТРИВОГИ

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Хай ворог наза́вжди у засвіти йде,
Наза́вжди покине хай наші пороги,
І хай ПЕРЕМОГА до нас вже прийде́.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Що я не здригалась від вибухів знов,
Хай ворог забуде до нас всі дороги,
І щоби не стила ні в ко́го з нас кров.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Що ми не купались у вибухах всі,
У сховища нас не несли́ наші но́ги,
А й ними змогли ми пройтись по росі.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
І тиші ніщо не порушило в нас,
Щоб ворог ніко́ли не мав уже змоги
Бляшанки свої відправляти до нас.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
За те, що ще й спати змогли ми вночі,
І навіть не бу́ло у нас настороги,
Бо Ангел, напевно, сидів на плечі́.

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
За ще одну ніч у моє́му житті.
Чекаємо, Боже сигнал ПЕРЕМОГИ,
Щоб ми більш не бу́ли у крові литті.

20.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044061

ФРАЗИ ЗАМІСТЬ ДІЙ

Ти кажеш, що це люди? Я не вірю,
Вони страшніші, аніж сатана,
Вони страшніші аніж дикі звірі,
І через них в країні в нас війна.

І через них в нас гинуть всюди люди,
І через них лягає неньки цвіт,
І через них в нас сльо́зи ллються всюди
Уже багато довгих-довгих літ.

І кров на землю ллється без упину,
Щодня у нас нелічено смертей,
Стирають впрах потвори Україну,
І світ на це не відкрива очей.

То фактів їм якихось недостатньо,
То десь гуманність пробують ліпить…
Бо їх ще горе, просто, не спіткало…
А ми, напрочуд, хочемо всі жить.

На нас щодня летить ворожа зброя,
А нам себе не вільно захищать,
Ми маєм захлинатися від горя,
Бо можемо потвор провокувать.

То й тих істот, мабуть, не покарають,
Що спопеляють, нищать все у нас,
Які жорстоко нас тут убивають…
Та замість дій політ ганебних фраз.

На дике плем’я світ лиш споглядає,
Щоб дати відсіч – світ сказав нам: «Зась!»
На що ж спільнота світова чекає?
Аби вогонь життя у нас загас?

31.08.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
ID: 1021296

Він дарував їй квіти…
Зимою, весною, літом…
Він любив її посмішку щиру,
Так, що втратив міру…

Міру своїм бажанням,
Які приходили на світаннях.
Вона тішила його собою,
Водночас огортала журбою.

Що не бачить її щоранку,
Лиш у серці Вона од світанку.
Милий образ її у згадці…
Так і летіло життя у посадці..

Минає ніч , летять години,
Прийде за мить початок днини…
Прокинулись вже пташечки,
Розквітнуть з Сонцем квіточки.

Розкриють свої пелюсточки,
Щоб милувати Твої очки.
В подяці вклоняться чолом,
Що Ти зігріла їх теплом.

І я побачу цю красу,
Згадаю посмішку Твою.
Прийде до мене знов прозріння
Від Твого ніжного проміння.🪻🌞😊.