Знов проснувся я під ранок,
Потребую я сніданок.
Їжу я не потребую,
Коли голос твій я чую.

Ніжний твій пташиний спів
Заміняє зграю снів.
Як проснешся то мерщій
Приступай до своїх дій.

Прохання Ти моє почуй
Голосом своїм чаруй☺️

На дворі ранкова тиша,
Чаруючий пташиний спів.

Віє вітер, листячко шумить,
Під під’їздом дивна парочка не спить.
Не дає заснуть адреналін,
Надививсь на них весь магазін😄.

Гопнік мєстний в АТБ,
Сумнівавсь, що відгрібе.
Дівчинка до нього підійшла,
Носа проломила і пішла🦾.

Той малюк залишивсь в магазині,
Получив він знатно там по спині.
А мораль прогулянок така
Знов забули взяти рюкзака…

Де би не пішли ці дивні люди,
То знайдуть пригоди собі всюди.
Неспроста їх доленька звела,
Попереду в них великії діла!

На дворі ранкова тиша,
Чаруючий пташиний спів.

Віє вітер, листячко шумить,
Під під’їздом дивна парочка не спить.
Не дає заснуть адреналін,
Надививсь на них весь магазін😄.

Гопнік мєстний в АТБ,
Сумнівавсь, що відгрібе.
Дівчинка до нього підійшла,
Носа проломила і пішла🦾.

Той малюк залишивсь в магазині,
Получив він знатно там по спині.
А мораль прогулянок така
Знов забули взяти рюкзака…

Де би не пішли ці дивні люди,
То знайдуть пригоди собі всюди.
Неспроста їх доленька звела,
Попереду в них великії діла!

Далеко я від дому Твого,
Нема покою в душі мого…
Хотів би голос твій почути,
Твої обійми я відчути.
Вдихнути запах твій приємний,
Повір він дуже ах.єнний😇.

Розлука знаю ця не вічна

І знову ранок наступає,
Мені Фіалочка засяє.
Даруючи своє тепло
Щоб мені радісно було.
Промінчиками обігрієш,
Цим втішити мене ти вмієш.
А я у відповідь твого клопоту,
Зроблю ранкове Тобі фото☺️

Сонечко, я так сумую,
Даруй скоріш своє тепло.
Змайнула ніч, а голос твій не чую,
Й промінчика із неба не було…

Я розумію, ти втомилась…
Напевно бачиш милі сни.
Сьогодні в ніч мені наснилась,
Прокинешся… мене Ти набери😉

Тепер я бачу, Ти проснулась,
Промінчики дають тепло,
В кохані тапочки ти взулась,
І смутку наче не було☺️😅

Знов наснилась ти мені,
Що я в тумані десь блукаю,
З ліхтариком Тебе шукаю.

Аж раз й мені поталанило,
З’явилось дивнеє світило…
Я думав вибився із сил
Та помилився, знов ожив.

Побіг на зустріч обійняв
І більше вже не відпускав.
Бо знав, якщо і відпустити…
Не зможу я без Тебе жити!

Здавалося б, всього лиш день.
Але цей час, без звісточки від тебе.
Так довго тягнеться доба
Немає спокою для мене…

Але так буде не завжди,
Прийде сповіщення від тебе,
Розсіються тривожнії думки,
І миле Сонечко засяє знов для мене

Привіт Маленька, знов не сплю,
За голосом твоїм тужу…
Не можу довго я без нього,
Приємний він для слуху мого…

В уяві згадую розмови,
Твої слова немов промови…
Уважно слухаю тебе,
Повнить він силами мене…

Не можу навіть я збагнути,
Як жив я щоб тебе не чути,
Скоріш за все, не жив , а спав,
Бо голосу твого не знав…

Скажи будь ласка хоч два слова,
“В мене все ок і я здорова.”
Не вимагаю, а прошу…
Рядки з турботою пишу…

Вже вибач, що так набридаю,
Я просто спокою немаю…

Прокинувсь знову і не сплю…
Що коїться зі мной, не знаю,
Напевно я тебе люблю…
Напевно я тебе кохаю…

Пробач за голосні слова,
Так просто ними не кидаюсь.
Насправді спокою нема,
Насправді я тебе кохаю…

Погода плаче, я сумую,
І у думках Тебе малюю.
Неначе час мій зупинився,
На Тебе я не надивився…
Але прийде пора щаслива,
Побачу знову Тебе мила,
Настане сонячний світанок,
Скажу тоді я добрий ранок☀️.