Доброго раночку тобі на світаночку,
Випий кавусі, щоб бути у русі,
Прошу посміхнися і на Давидів дивися,
Наснаги візьму і тобі напишу,
Почну щось складати, тебе звеселяти😉
Квіточко гарного дня тобі!😊
У рідному місті – рідний рід:
Тут залишився мій батько.
Я пам’ятаю його завіт:
“Потрібною будь і не озирайся.
Прощай все погане, забудь лихе,
Прямуй у майбутнє з мрією.
Можливо, колись згадають тебе
Незлим тихим словом – з надією”.
Мій батько працює, як завжди робив,
Не хоче покинути місто.
З надією вірить у мир без війни,
І знає, що він – корисний.
Таким, як він, – низький уклін!
За те, що просто залишились…
підтримують в місті щоденності плин
І вірити в мир не стомились.
січень, 2024 ©Ірина Вірна
мій батько помер 5 травня 2025 року на 74 році життя
СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ
Я відключаю почуття
Навмисне
Так хочеться прожить життя
Корисно
Я забуваю про своє
Раптово
Чіпляючись думками за чуже
Свідомо
Заповнять серце відчуття
До краю
Ця сила – шлях мого життя
До раю
11.11.2023 ©Ірина Вірна
Із мене витікають слова
Як із розбитого глечика – без дна
Повільно так
Слово за словом
Як крапля за краплею…
І раптом потік нестримний
Словосполучень і речень
Глечик пустий
Немає слів
Без заперечень
11.11.2023 ©Ірина Вірна
Лист кацапам
Ви прокляті , бо ви зробили вибір.
Ви прокляті на всі віки.
Ви прокляті , бо ви прийшли вбивати .
Ви прокляті , бо з пекла ви прийшли.
Нічого спільного зі світлом,
Не має проклятий ваш рід.
Нема темнішої за ваші душі,
Душі людської на землі.
Ви прокляті ! На цьому крапка.
Ваше життя ,то тимчасовий збій.
Обставин збіг, пошкоджений старий контрацептив
На смітнику історії народів.
Мерзенність вашого єства
Навіть нема з чим порівняти .
Вас в пеклі зачали чорти,
Коли ділили між собою вашу матір.
Ви дике племʼя, ви ординці кляті,
Ви- суміш бруду і лайна,
Гидота , що гниє в болоті.
Ваше життя – то смерть одна.
Нема прощення вам і вже не буде .
Ви – породіння сатани,
Ви – пошесть , що блукає світом,
Ви – екскременти сарани.
Ви прокляті ! Вас вже немає .
Немає сенсу говорить
До тих , хто розуму не має,
До тих , хто хоче «павтаріть»…
Тому скажу ,як вже сказали
Колись султану козаки –
Цілуйте в сраку нас кацапи!
Людського ставлення не гідні ви.
25.07.2025
Слава
Змінився світ, змінилися ідеї
Змінилось все, чим жив, чого хотів
З усіх кутків лунає Слава Україні!
А я би Слави Іншої хотів
Честь і хвала Величному народу!
Честь і хвала і мертвим і живим!
Я Славу віддавати хочу тільки Богу,
Бо Він є той , хто всіх нас сотворив.
Нема чого соромитись і злитись,
Високою занадто є ціна.
Він свою Славу не віддасть нікому,
Вклонитись перед Богом – не ганьба.
Ганьба – порушувати слово,
Очима їсти не своє.
Ганьба – не прославляти Бога,
Поклавши всю надію на людей.
Ми в темний час навчилися молитись.
Надії світло зігріва людей.
І надважливо нам ,не втратити можливість
Перетворити темну ніч на світлий день.
Вклонись Вкраїно перед Богом!
Стань на коліна і молись.
Свою надію поклади на Нього
Тепер і зараз ,як колись.
Колись , коли у хресну воду
Зайшов не хрещений народ,
Разом із вірою ,отримавши свободу,
Отримав свій Почесний Хрест
Того хреста нам вишито у серці
Той хрест є кодом до життя
У ньому бачимо ми волю
Він – єдність Духа , Сина і Отця!
24.07.2025
Я би поспав, якби Тебе не знав…
Мій сон тривожний та короткий.
А погляд твій, палкий, солодкий…
Що не дає мені заснуть,
Закоханий в нього мабуть.
Ти скажеш, що я там придумав,
Такого же ж не може буть,
І що здурів я вже мабуть,
Кантузія бере своє,
І скоро в мене все мине.
А я скажу – це не мине,
Душа вподобала Тебе.
Нічого з цим не пороблю,
Я впевнений…Тебе люблю…
Липневий день до обрію скотився,
Завершує цей місяць вже свій хід
І достигають яблука та сливи,
Ще й винограду синій й білий плід.
І близько-близько Спас уже медовий
Та яблучний настане скоро теж,
Із медом пироги будуть готові,
Освятиться у храмі оте все.
Ми смакуватимемо медом й пирогами,
Яблуками та грушами також.
І небо мирне й сонечко над нами
Хай завжи-завжди буде. Дай то Бог.
2024 р.
Слоїться небо, мов “Наполеон” —
Із заварного крему — хмарочками,
На блюді неба сизо-голубім,
Розписаного ніжно літаками.
І лине грім по ньому з разу в раз,
Лякливих голубів знімає зграї.
Хотіла б й я полинути між хмар
Й здійнятись вверх, аж до самого раю.
Блистить яскравий сонця круглясок,
Золото око підморгне з-за краю.
Він — мій супутник вірний, і його
Маршрути я уже чудово знаю.
Сховався вітер знов поміж дерев
І буйну голову поклав поміж покоси.
Він розгулявся й з втоми ледь не вмер,
Але вже його пора — яскрава осінь.
Біля кордону,між лісів зелених,
Стоїть моє село,мій рідний дім.
Завжди привітне, люди тут веселі,
Хоч і маленьке, але повне сил.
Тут зовсім час по іншому проходить,
Усі працюють, та без метушні.
Городи садять, дивляться худобу,
І сил черпають з рідної землі.
А як чудово взяти з ранку вудку,
Піти на озеро,ще поки тиша скрізь.
Лиш десь пташки в гілках ведуть розмови,
А ти сидиш на поплавок глядиш.
Село прокинулось і заспівали півні,
Корова мукає її доїти час.
І люди у дворі неначе бджоли,
По господарству хочуть дати лад.
Сільське життя, це вам не те що місто,
Відсутній супермаркет й нічний бар.
Зато є магазин як центр Європи,
І лавка біля нього,це майдан.
Вирішуються там усі питання,
Тут кожен ніби в Раді депутат.
Бувають крики добре що без бійок.
Бо треба свою думку відстоять.
Дороги, стежки всі такі знайомі,
З дитинства босий бігав я по ним.
Моє коріння буде тут до скону,
На крилах я лечу в свій рідний дім.
І хоч уже розвалені колгоспи,
Нема роботи , зменшились двори.
Я вірю що село моє розквітне,
Не зникне з мапи, буде вічно жить.
Що у пусті двори життя вернеться,
По вулицях гучний дитячий сміх.
А на свята на лавках біля двору,
Почуються українські пісні.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
