Мій воїне! Мій соколе сміливий!
Хай захистить тебе від хижих куль
Твій Янгол-охоронець незрадливий,
Накує років ще зі сто зозуль.
Хай береже тебе від злої смерті
Моя любов. Молюся без кінця…
Щоб вижив ти у бою круговерті!
Пречиста Діво, бережи Бійця!
Повернешся ти «зі щитом», я знаю!
Я впевнена у цьому! Цим живу!
Ще дуже рано йти тобі до раю.
Ми ще пізнаєм щастя наяву.
Ти з побратимами дійдеш до Перемоги,
А я чекатиму удома край вікна…
І вірю я всім серцем, до знемоги,
Що скоро вже закінчиться війна!

Вільна Злітати

Час плине навколо нас,
Життя може випробувати кожного,
Створює ілюзію для життя.
Щоб весело прожити на цій землі.

Є генерація ідей щоб створити штучний рай,
Різні канали створюють ілюзію.
Живуть люди в неіснуючих місцях.
Створили свої правила ігри.

Купитися може кожна людина,
Як мариво штовхає на подвиги.
Цікаво, як аналізує наш мозок.
Може повірити все що станеться.

Душу згубити і поранити тіло,
Допомогу чекатемо не має часу,
Рухатися вперед і вийти цих мар.
Знайти опору і віру в мить.

Неначе час зупинено,
Біду можна відвернути,
І повернутися до дому живим.
Друзі прийдуть тільки по зову.

Змахнути магічною паличкою і все буде гаразд,
І тільки в уяві ми можемо мріяти.
Думати, куди треба рухатися.
Вірити в себе і будеш живий.

Перевірити в реальному часі можливо,
А результати можуть бути різними.
Для нас -це досвід і пам’ять,
Про обмани в віртуальному світі.

Паски можуть бути різними,
Даже мудрі люди втрапити туди,
А вилізти важко бути,
Можливо загинути в системі там.

А ігри різні маємо,
Що в реалі не розрізнити,
Чи існують ті об’єкти?
А реальні люди там живуть.

Система управляє там,
І штучно згенероване там життя.
Думати треба і аналізувати,
Щоб паску не попасти нам.

Денис Третяк 08.07.2025

Денис

На полі бою, у гарті вогнів,
Де вітер свистить між уламків і снів,
Кохання тремтить кожен час щодоби
Серед руїн, війни і журби.

Солдати йдуть у холоднім строю,
Серця їх палають в одвічнім бою,
Та десь за обрієм в тихім краю
Чекає кохана людину свою.

Її дзвінки —- мов молитва свята,
Теплом зігрівають в розлуці літа.
В словах її сила, у серці життя,
Кохання для них —- це святе почуття.

Війна —- це жорстока кривава ріка,
Та навіть у темряві зоря протіка.
Це спогад про ніжність, любов назавжди,
Що кохання навіки, ти тільки жди.

Нехай буря шумить, нехай громи гримлять,
Любов переможе і може зцілять.
Бо навіть в руїнах, на згарищах зла
Кохання —- це зброя, що перемогла.
Рслан Бродський

Збирають рапорти, як кулі в бою,
В теках застрягло життя у строю.
Шеренги паперів,наказів ряди,
Відчай та бюрократії сліди.

В кабінетах гучні батареї,
Тут формуляри —- броня і трофеї.
Маршрути маршрутів у звіті лежать,
Солдати вже звикли у них потопать.

Сердечний наказ —- заповнити бланк,
Ще й підпис начальства, як фінальний танк.
Бій не під кулями, а паперовим вопом,
Слова замість зброї й паперові окопи.

Із кров’ю червоний штамп ставлять на листа,
Папір вже як зброя в руках юриста.
Армія б’ється не лише боєприпасами,
А й формуляром, там великі запаси.

Тонни паперів, як гори лежать.
Солдати на гору ідуть наступать,
Бо перемога чекає на нас,
Колись же він пройде, цей паперовий час.
Рслан Бродський

Коли навкруг вирує бій
І небо дихає вогнем,
Лунає вибухів сувій,
А страх стискає серце днем.

Та поруч ті, хто не втече,
Хто руку подає у мить,
Коли надія вже тече
І час життя гілку скорить.

Вони, як ангели землі,
Там, де руїни та пітьма.
В обіймах їхніх —- ми малі,
Та світло їхнє обійма.

Ні кулі, ні палкі вогні
Не зупиняють їх ходу,
Вони ідуть і на війні
Несуть життя в кожну біду.

Тож пам’ятай про їхній чин,
Про їхню мужність у бою,
Як під вогнем звичайний син
Дарує світло у строю.
Рслан Бродський

Він у строю, мов скеля, мов твердиня,
Їз досвідом, що вартує життя.
В його руках наука, мов зернина,
Що проростає силою буття.

Він бачить страх у юних очах,
Та вчить його долати без вагань.
Розбити сумнів, мов тендітний птах,
І йти вперед на виконання завдань.

Його слова —- гучні, гострі і міцні,
Вони вчать бути справжнім вояком.
Щоб захищати землю у війні
Й відчути дух свободи за шляхом.

І хоч не пише слави він собі,
Та залишається в серцях солдат.
Його уроки —- зброя у добрі,
Веде до перемоги, а не втрат.
Рслан Бродський

Стоїть він мов скеля, під небом синім,
Сержант України —- відданий, сильний,
Завжди у строю,незламний, як гори,
Веде за собою у бій непокорений.

У погляді сталь, у серці —- відвага,
За правду і мир —- його присяга.
Команди звучать, мов серед ночі грім,
Захисники Батьківщини —- всі йдуть за ним.

Забути не може облич дитячих,
Які оберігають від куль гарячих.
І кожен його день —- це виклик і слава,
Це біль, перемога й незламна держава.

А вдома чекає сім’я з любов’ю,
Молитви шлють в небо за нього знову.
Бо сержант —- це воїн, що честь береже,
І мир на землі у душі він несе.

Хай буде йому доля ясною
І щастя поверниться стежкою новою.
Сержант України, ти наш герою,
Ти —- світло надії, ми поряд з тобою.
Рслан Бродський

Він стоїть у диму, наче в бою,
Смакоту варить для свого строю.
Не рушниця в руках —- ложка й ніж,
Його фронт —- кухня, а не рубіж.

Під зорями, вітром, у полі, в степах
Суп гарячий кипить на вогнях.
Він готує не просто страви прості.
А частку тепла для солдатів в житті.

Гречка із м’ясом —- немов нагорода,
Коли холод та дощ —- його це робота.
Кипить чай, як вогонь, гріє душу солдат,
Він тримає свій фронт, хоч мовчить автомат.

І хай не співають йому про славу,
Та кожен боєць шанує цю справу.
Бо в тиші їдальні усі, хто поїв,
Знають: кухар —- герой без набору набоїв.
Рслан Бродський

Кулеметник, воїн міцний,
Захищає край рідний, святий.
Його зброя —- грім у руках,
Наче буря, що мчить у степах.

Він стоїть на межі, де туман,
Де війни лихий оман.
Очі пильні, серце сталеве,
Захистити —- завдання вогневе.

Огнем обіймає землю свою,
Щоб ворог не зміг зламати броню.
Кулі шепочуть свій танок уночі,
А він —- мов камінь, незламний, пророчий.

У кожному пострілі —- віра жива,
Що перемога вже недалека, нова.
Кулеметник, герой у бою,
Слава тобі, вартовий свого краю
Рслан Бродський

Вперед летять гарматні громи
В людей, в хати, в аеродроми.
Та між цим хаосом тривожним
Стоїть герой із серцем гожим.

Він у броні, але без зброї,
В руках бинти, а не набої.
Його душа —- турбота й сила,
Що вкожнім серці побачить крила.

Де біль кричить і смерть страх сіє,
Він в темноті сам швидко діє.
Сильні руки зможуть кров зупинити.
Він шепче: " Брате, ти будеш жити".

В очах його —- вогонь палає.
Він кожен день бійцям допомагає.
І знає: жити —- це вже перемога,
Бо його оберіг —- то віра в Бога.

Хай пам’ятають віки і люди
Про тих, хто рятує героїв по всюди.
Бойовий медик —- це серце війни,
Що зцілює душі й життя серед тьми.
Рслан Бродський