Бути дебілом це честь
Бажаю це усім вам пізнати
Дебілом я міг би спокійно
з братвою по підїздах ригати
лупити дружину й дитину
після зміни в таксі болт
в той же час ходити на ліво
і давати сусідці в рот
не думати вічно про завтра
не сверлити екзестенційне буття
у собі пізнати дебіла варто
щоб радіти хвилинам життя

Артур Манукян

Коло мене ходять люди
Коло мого дому сруть собаки
І напевно як мене не стане
Зацвітуть у полі пишні маки
Бо моя душа світліша
За всі ядерні грибки
Як буде в моїм сердці тиша
Мені буде вже до сраки
Що про мене думають думки
Коло мого дому ростуть квіти
І росте красива алича
Весь цей світ по відчуттях
Наче як в моєму туалеті
Навкруги розбригалась моча

Артур Манукян

Ти любиш квіти красні і красиві
а я люблю тебе дуже жостко
но я лошпєд і компліменти мої некрасиві
мені від цього больно жостко
ти кажеш шо я трохи не такий
а я такий як мене зробила мать природа
як вже наважилась зі мной заговорить і шота болєє
То дорога моя ,палюби урода!
Артур Манукян

Папір любить ручку
песик хоче сучку
Голуб любе хліб
Школьнік любе укрліб
Щодо себе скажу прямо
Я дрочу і плачу ночами
На долоні залишив сумну білу пляму…
Артур Манукян

Моє прокляття — відчувати все.
Коли усі сміються — я бачу сльози,
Коли мовчать — я чую кожне «йди»,
Коли обіцяють — серце тисне грози,
Бо знаю правду між порожніх «ми».
Моє прокляття — вірити у світло, Де кожен грає світло, ховає тінь. Я тягну душі, як старі полотна, Щоб не зламався чийсь тендітний сплін.
Моє прокляття — завжди бути сильним, Хоч біль стискає пальці, як ланцюг. Мовчати, коли треба кричати вільно, І йти вперед… без права на утечу.

Ілля

“В ГЛИБИНІ”

Уяви ті миті швидкоплинні,
Які є важливішими за ті,
Що нам здавалися донині,
Що лиш вони, і тільки ті одні.

Бува, побачиш раз ті очі милі,
Що дивляться також в мої.
Біжать ті тисячі мурах по спині
А бігають, скажи мені, твої?

В обіймах так купатись хочу.
Укриєш білим ти крилом своїм,
Де ти мені, а я тобі шепочу,
Що ми кохаєм навіть нашу тінь.

Без тебе я не буду, та й не хочу, ні!
Шепнула, що навіки будеш ти моїм.
І мить застигла ще б спинити дні,
Де ми завжди під крилами стоїм.

Там погляди застрягли десь у глибині
Твій блиск, і милий помах вій
Десь там також видніються мені
Де ти і я, але вже зовсім в сивині.
Владислав

И опять дорога бежит без рубашки,
Близко к сердцу, что раньше была
В бело-розовые пионов кружева
И манжет воротника ты всегда отрицала

Ещё одно вкрапление верности
Тогдашней честности
Всё может стать календарём
Перекидывая лето: верх – дном

Звёздам сияет темнота, темень – сжимает крылышки, оглупляет
… виден только днём, в глазах, в душе и в небе яснем
Моя свобода и той рубашки след
Простор, но сердце не сжимается от вида синевы

Ждали августа иволги
Шеврон

21.07.2025
1244-й день війни

Вгамуватися не може
московитськая орда,
Шквал вогню все направляє
В українськії міста.

Лупить клятая ночами,
Хоче нас вона зламать,
Та зламається саменька,
Треба трішки почекать.

З кожним днем сильніш стаємо,
Вірим ми лише в добро,
Ми здолаєм темні сили,
День зустрінем всеодно.

А сюрпризи й подарунки,
Приготовлені для вас,
Вам отримати прийдеться,
Бо давно настав той час.

Нам не шкода вас людішки,
Ви нам горе принесли,
Тож вгамовуйте пихатість,
В своє стойло вже ідіть!
Галина Корольова

Твой день прошёл… И вечер, гладя плечи,
Целуя шею, оголяет бёдра,
Бросает прожитое за порог —
И никого к тебе не подпускает.

Твой день прошёл… Но сон не лезет в душу:
Там вечер — шаловливыми губами
Тревожит мысли, не даёт покоя.

Твой день прошёл… И снова — завтра утро,
Покрытое надеждами, мечтами…

Твой день прошёл — и сон, протягивая руки,
Укладывает нежно на постель,
Как облако — пушистое и тёплое —
Согреет душу, отведёт метель.

Твой день прошёл… Так спи же сладко —
С горчинкой кофе, павшей на уста.
Пусть сон твой — нежный и прекрасный —
Продлится сладким стоном до утра.

А завтра утром, снова расцветая,
Вдыхая аромат ушедших снов,
Ты платье нежности на тело надевая,
Возможно, вспомнишь — шёпот тех стихов…

Пілігрім

Ти поставила час на коліна.
Він ’хтів з’їсти тебе
Та ти не дала.
Пригорнула, як циганського сина,
Надією накормила його, відпустила голого, обшарпаного.

Ти така ж дешева, як любов:
Ти – є, тебе – нема;
За себе радо проливаєш кров,
Чарами лестиш нових основ званих героїв.

Невловима фурія,
Невгамовний секс,
Пестощі, лестощі, підстава.
Живих вінчати добра справа.
Шеврон