Я коли була маленька, полюбляла гратись
І завжди в моїх забавах, був присутній тато
Грався він зі мною, дуже часто і любив сміятись.
Сталось так у мого тата, надійшла хвороба
І переживали всі, дуже дуже добре.
І в одну жахливу ніч, сталася подія
Від якої вся сім’я, просто поблідніла.
Тато мій, самий найкращий, вирішив зробити так
І пішов він із життя, під дитячий гам.
Тож скажу я вам одне, хлопчики й дівчатка
Ви цінуйте цих батьків
Бо вони в вас є-найкращі.
Любов

26.07.2025
1250-й день війни

Майдан

Негативний прецедент
Для нашої країни,
Купа люду на майдані,
Й тим радуєм росію.

Вони руки потирають,
Плескають в долоні,
Українці нерозумні
В них у інфополі.

Довго це вони чекали,
Ось і дочекались,
Тепер можуть без вагання
Підтримать це багаття.

Ось чому не можна зараз,
Бо війна палає,
Геть забули, що на фронті
Вас не вистачає.

Зараз треба об’єднатись,
Фронт тримати міцно,
А вже потім у країні
Лад наводить чесно.

Допоможем збройним силам
Донатами й руками,
Вони мають певно знати,
Тил надійний мають.

А майдан хай почекає,
Ми на нього вийдем,
Хай в країну прийде спокій
Й забудем про росію.
Галина Корольова

А знаєш — коли боляче, мовчи.
Випрям спину. Далі йди.
Впадеш — вставай, та не кричи:
у цьому світі ти потрібен лише собі.

А знаєш, є купа питань,
на які відповідь я тобі не дам.
Впадеш — вставай, та не кричи:
у цьому світі ти потрібен лише собі.

Подивися вгору. Пригадай,
чи схожий ти на того, ким стати хотів.
Ще ні? — тоді йди. Перемагай.
Всього омріяного досягай.
Впадеш — вставай, та не кричи:
у цьому світі ти потрібен лише собі.

Чи помічав ти, як твоє «біда»
перетворилось на чиєсь «ура»?
Чому, коли не робиш зла,
до тебе спиною повертається життя?
Впадеш — вставай, та не кричи:
у цьому світі ти потрібен лише собі.

А знаєш… скажу ще такі слова:
люби себе. Бо ти — одна така.
Анастасія

Колись давно почув дивну історію,
І випливла вона знову,
Ніби бачив на яву в реальному часі.
Про чоловіка прийшов з далека.

І запросив піти з ним у мандри.
Через поля, рівнини і пустиню.
Блукали ми дуже довго.
Всю вічність шли туди.

Дісталися до великого міста,
Де сторожа стоять з золотими обладунками.
Людно там і величне місто.
Дивно, гарно там і багато чудових садів.

Золотом обкладені стіни і дахи.
В центрі величний храм стоїть.
Там Божі служби святі ведуть,
Хвалу і псалми співають там.

А в небі на горизонті видніється інше місто Царя Слави.
Грає різними кольорами,як самоцвіти.
Цей дивний чоловік ввійшов у храм.
Через деякий час виніс замотаний килим.

Передав нам і велів повертатися додому назад.
Повернувся і здивований став,
Жінка моя по сивіла роками,
А думав пройшла одна мить життя.

Поклали разом на стіл і розгорнули його.
Побачили великій сувій в ньому.
На древній мові був написаний.
Всі літери ожили в мить.

Розповіли про історію людства,
Як минуле і майбутній шлях існування його.
Золоті слова були написані в ньому,
Про країн і правителів їх.

Багаті міста і бідність там,
Мудрих старців і розбещення людей.
Небесних тайн і земних діянь.
А книга ця назву має " Біблією" зветься.

Бібліотека всіх книг людських.
Ця історія нагадує нам,
Скільки поколінь змінюються на нашій планеті,
А пам’ять і вічне сховище буде зберігати постійно.

Про всі перемоги і поразки людей,
Про любов і зраду, мир і хаос.
Безмежність книг життя серед нас.
Вивчайте і досліджуйте,

Міняйте суспільство на краще.
Передавайте іншим покоління,
Свої задуми і бажання,
Волі і міцності до миру.

Вложіть в серця надію,
На відновлення свого буття.
Відродження землі і суспільства.
Вірність своєму спадку і роду.
Пам’ять вічно зберігати.

Денис Третяк 26.07.2025
Денис

28.07.2025.
1251-й день війни

А Америка велика
Обісралась на весь світ,
І боїться гримнуть в голос –
"вже нема півсотні днів!!!"

Силу добру ти вже маєш
І усе у тебе Є,
Тож не грайся з терористом,
Захищай ЗАРАЗ людей!

В нас руйнують всю країну,
А ти бачиш і мовчиш,
Терористи лізуть в Душу,
Бо дозволив їм це ти.

Вищі Сили їх вгамують
Й вам дістанеться сповна,
Вже тоді волать ти будеш:
"справедливості нема!…"
Галина Корольова

Не думай, що ти мені не важливий,
не вигадуй ніяких дурниць.
Ти — єдиний, хто мені потрібен
у світі безмежнім, з тисяч облич.

Твої слова — як весняні квіти,
твої обійми — мов рідний дім.
Без тебе серце не хоче жити,
без тебе світ стає чужим.

Світлячок

То може був таємний знак…
Ми познайомились з тобою…
І атмосфера: шах і мат,
Ми здивувалися обоє.

Летіли з легкістю слова…
Ми розмовляли безупинно…
Чарівна посмішка пливла,
Як діти веселились вільно.

Планета для обох одна,
Світилися вогні Венери…
Сердечний поклик і зоря…
Прекрасні дні земної ери.

Ми задивлялись в вічну даль,
Нас огорнула таємниця.
Та, не чекали: біль, печаль,
Вмить налетіла чорна птиця.

Як той небесний метеор
Зірвала наші душі рана.
Тепер вже з іншими любов.
Нічна Венера – світ омани.
ND💞

Холод Надія

Розгублене серце над небом літає
Та бачить повстання тих душ
Яких мільярди
Мільярди років катували мовчанням
Насиллям та кровʼю намагались позбавити
Бути щасливим хоч тут на хвилину
Забути про це та нарешті відкрити
Новий шлях, нову країну
Таку спокійну та по справжньому щиру
Де рано чи пізно буде можливість
Споглядати згори та нескінченно молитись
Юрій Подорожний

Потрібно все почати з чистого листа,
коли пишу знімаючи із вуст слова,
які так заховали під очима
злість, не приносить щастя
ні хвилини, і годі щиро плакати
щосили, що сили всі слова із вуст
скосили, кремуючи, паруючи думки
як фехтувати сам з собою, і щиро
брешучи, тримаючи розпущені роки
які вже втрачено у грунт похоронили
Артур Манукян

Підіймаючись руками за стелю підійми тіло
мене у полон життя не зігріло, википіло
димом турботи у просторі, в роті
тут так тепло, що бігають мурашки,
мурашником стати важко, диктую цінності
записую в пляшку,
це суміш доріг і фарб бетону
тебе чекають вдома хандра і втома,
присмак цигарок,
я під дощем жахливо змок,
пішки від тебе підіймаюсь,
руками за стелю хапаюсь,
дим турбоболіт кидає у піт,
якби був я як дріт,
із металу, і гніт крутив сліпо як кріт
скрипів сильно як сотня фракталоворіт

тебе чекають вдома,

дивись уважно тут замість крапки – кома,
,
Артур Манукян