Ціловані вітром і сонцем зігріті
Рум”яняться яблука в нашім саду.
Отаву косити пора молоду,
До осені котиться теплеє літо.
Коротшають дні. стають довшими ночі,
А на світанку – холодна роса.
Та літечко я відпускати не хочу,
У серці моєму воно не згаса.
2017 р.
Відчахнута гілка.
Вона не цвіте.
Лише на стовбурі
ледь помітний слід
від краплини-сльози соку.
То кров душі і крик відчайдушного болю
несе в собі розраду і смертельну хворобу серця.
Болить?
Так?
Ні …
Цвіт зів’яв.
І на опалім листі
відчахнута гілка,
спочиваючи,
доживає життя.
27.08.1997 ©Ірина Вірна
Ти впевнений у собі?
ти хочеш втекти від дійсності?
від набридущої самоти
і кривлянь задоволення вічності?
У світ казковий,
незвичний,
незвіданий…
майже ліричний
Знайти щось таємно-солодке,
і надто СВОЄ,
до того ж комфортне.
P.S.
Це так небезпечно для твого маленького розуму.
І глузд втримати неможливо –
це надувна кулька,
що летить ГЕН за обрієм в небі
або
лежить у кишені
з маленькою дірочкою в гумовій оболонці.
27.08.1997 ©Ірина Вірна
Це перша зрада,
Може, не остання.
І біль від неї крає серце.
НА ШМАТКИ!
Я – нетерпіння,
змішане з чеканням,
яке боїться кривди
й самоти.
І почуття “святі” для мене –
лише мУка.
І прагнення одне –
їх вирвати з душі.
А ти своїм передаси онукам,
що відьми є насправді.
Це ЖІНКИ.
18.02.1998 ©Ірина Вірна
ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?
Чи це не в нас щомиті гинуть люди?
Чи це не в нас? Не в нас ідуть бої́?
Чи це не в нас земля родюча всюди?
Чи це не в нас найкращії гаї?
Чи це не в нас із ворогом воюють?
Чи це не в нас лягає неньки цвіт?
Чи це не в нас у ду́ші наші плю́ють?
Чи це не в нас війна вже стільки літ?
Чи це не в нас є звуки канонади?
Чи це не в нас здригається земля?
Чи це не в нас є присмак болю й зради?
Чи це не в нас сліди скрізь москаля?
Чи це не в нас лягають у могили?
Чи це не в нас все знищує москаль?
Чи це не в нас беру́ться звідкись сили?
Чи це не в нас нівечать все, на жаль?
Чи це не в нас актор взяв в ру́ки зброю?
Чи це не в нас зі сцени – та й на фронт?
Чи це не в нас жінки́ ідуть до бо́ю?
Чи це не в нас кровавий горизонт?
Чи це не в нас в підвалах вчаться діти?
Чи це не в нас вмирають малюки?
Чи це не в нас до сонця пнуться квіти?
Чи це не в нас співають залюбки?
Чи це не в нас злітає птахом слово?
Чи це не в нас танцюється гопак?
Чи це не в нас найкраща в світі мова?
Чи це не в нас вбиває нас чужак?
Чи це не в нас жили́ колись у МИРІ?
Чи це не в нас не прагнули війни́?
Чи це не в нас привітні люди й щирі?
Чи це не в нас були́ спокійні сни?
Чи це не в нас найкращий в світі славень?
Чи це не в нас найкращий герб і стяг?
Чи це не в нас народ державу славить?
Чи це не в нас прямують до звитяг?
12.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
ID: 1005628
ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?
Чи це не в нас щомиті гинуть люди?
Чи це не в нас? Не в нас ідуть бої́?
Чи це не в нас земля родюча всюди?
Чи це не в нас найкращії гаї?
Чи це не в нас із ворогом воюють?
Чи це не в нас лягає неньки цвіт?
Чи це не в нас у ду́ші наші плю́ють?
Чи це не в нас війна вже стільки літ?
Чи це не в нас є звуки канонади?
Чи це не в нас здригається земля?
Чи це не в нас є присмак болю й зради?
Чи це не в нас сліди скрізь москаля?
Чи це не в нас лягають у могили?
Чи це не в нас все знищує москаль?
Чи це не в нас беру́ться звідкись сили?
Чи це не в нас нівечать все, на жаль?
Чи це не в нас актор взяв в ру́ки зброю?
Чи це не в нас зі сцени – та й на фронт?
Чи це не в нас жінки́ ідуть до бо́ю?
Чи це не в нас кровавий горизонт?
Чи це не в нас в підвалах вчаться діти?
Чи це не в нас вмирають малюки?
Чи це не в нас до сонця пнуться квіти?
Чи це не в нас співають залюбки?
Чи це не в нас злітає птахом слово?
Чи це не в нас танцюється гопак?
Чи це не в нас найкраща в світі мова?
Чи це не в нас вбиває нас чужак?
Чи це не в нас жили́ колись у МИРІ?
Чи це не в нас не прагнули війни́?
Чи це не в нас привітні люди й щирі?
Чи це не в нас були́ спокійні сни?
Чи це не в нас найкращий в світі славень?
Чи це не в нас найкращий герб і стяг?
Чи це не в нас народ державу славить?
Чи це не в нас прямують до звитяг?
12.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
ID: 1005628
І розповзлась злоякісна пухлина
По цій планеті зветься що Земля.
І скрізь палають в полум’ї огневім
Міста і села, ріки та поля.
Й смердота все навкруг заполонила
Здіймаючись, немов кажан, в повітря.
Куди не глянь то свіжі скрізь могили:
Бажання, волі, спокою і світла.
Але не вдасться їй тут панувати
І просувати свої щупальця нікчемні.
Вже сонце сходить й ранок наступає
І згине геть уся жагуча темінь.
Й планета ласкою Господньою омиється,
І засіяє в всесвіті красуючись,
І благодаттю все навкруг налиється,
Господь зрадіє людям мир даруючи.
ЗНОВУ БЛЯШАНКИ ЛЕТЯТЬ
Знову бляшанки летять,
Знову летять ті убивці,
Хай над болотом згорять,
Згорять хай до тла ті паршивці.
Знову бляшанки летять,
Знову летять до нас з вами,
Будемо їх зустрічать,
Нищить не будуть в нас храми.
Знову бляшанки летять,
Вирвалась нечисть з болота,
Будуть потвори здихать,
Здохне уся та сволота.
Знову бляшанки летять,
Вже України сягнули,
В намірі все спопелять,
Що їх чека – не збагнули.
Знову бляшанки летять,
Линуть вони понад нами,
В небі над нами кишать,
Ми у сльозах з молитва́ми.
Знову бляшанки летять,
Думка убити вирує.
Зі́йде на нас благодать,
Го́сподь молитви почує.
04.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1005858
МАЙДАН ВІДБУВСЯ – ПАМ’ЯТЬ НЕ ЗГАСАЄ
Майдан відбувся, десять літ минуло,
Та досі його рани нас болять,
У пам’яті нічо́го не заснуло,
Про це ми будем за́вжди пам’ятать.
Майдан відбувся, та болить і досі
Й не зможе він ніко́ли відболіть,
Відлуння йде й по нині в стоголоссі,
І йтиме упродовж віків-століть.
Майдан відбувся… Дим, вогонь і жертви,
Небесна сотня, що тоді лягла…
Їм довело́сь загинути, померти –
Ворожа куля вцілила, знайшла.
Майдан відбувся – пам’ять не вмирає,
Лягли герої перші вже на нім,
І десять літ уже війна триває
У мо́їм кра́ї ріднім і святім.
Майдан відбувся, вмився він у крові,
Дух непокори всіх туди привів,
І до Вкраїни прояв був любові,
Неначе рій, майдан тоді гудів.
Майдан відбувся – пам’ять не згасає,
В серцях герої, що на нім лягли,
Майдан палав й любов у нас палає,
Й жалобу вже роки́, як одягли.
Майдан відбувся, горем оповитий,
Небесна сотня… Пам’ять… Десять літ…
А кожен з них мав і по нині жити…
Про нас уже тоді дізнався світ.
18.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006253
ПОДИВИСЯ У ВІЧІ ВІЙНИ
Подивися у вічі війни́,
Не ховайся в свої́х кулуарах,
Подивися зі зброєю сни
Там, де небо не в зорях-стожарах.
Подивися у вічі війни́,
Героїзм свій показуй на фронті,
Йди в обі́йми хоч раз сатани,
Що чека тебе на горизонті.
Подивися у вічі війни́,
Покажи всю безстрашність в окопі,
І розмову, і одіж зміни,
Не відсиджуйся десь у Європі.
Подивися у вічі війни́,
Там і каші з’їси фронтової.
Ти ж не знаєш свободи ціни́,
Не збираєш ворожі набої.
Подивися у вічі війни́
І собою закрий Україну,
Пізнай те, що всі гідні сини,
Та й у серце впусти солов’їну.
Подивися у вічі війни́,
Може бесіду й мислення зміниш.
Хай в душі́ не ростуть бур’яни…
Може гідно героїв оціниш.
02.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004740
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
