Хто взяв книжку в цю хвилину – Чи дорослий, чи дитина, Я, звичайно, це не знаю Та я вам усім бажаю Провести свій час цікаво, Щоб сподобалась вона вам. Хоч ці казки всім відомі: Дехто чув якусь удома, З кінофільму може знає, Чи з мультфільму пам`ятає, Та на це ви не зважайте, З висновком не поспішайте, Книжку цю не відкладайте, А всерівно прочитайте. Сподіваюсь, що по цьому, Казку начебто знайому Ви по-іншому сприймете, Щось нове у ній знайдете. А якщо до рук дитина Взяла книжку в цю хвилину – Може трапитися диво: В ній побачить щось важливе, Зробить висновки для себе. Знаю, що й дорослим треба Казки зрідка хоч читати, Бо на світі, що й казати, Часом нам живеться важко, На душі буває тяжко. То вам казка не завадить – Заспокоїть і розрадить. В казках мудрість вікова: Чесність, щирість, доброта. Тож читайте! Пізнавайте! Казку теж не забувайте!
Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Летящей походкой по жизни идешь, Как будто не знаешь, ни горя, ни слез. И думают все, что твоя жизнь легка, И нет за тобой никакого греха, Забот не имеешь, живешь как в раю, Что благословляешь судьбу ты свою.
И хоть прожила ты немало зим-лет, Мужчины, поглядывают тебе вслед. Знакомая с завистью скажет: «Привет! Ты выглядишь так, будто старости нет. Видать по всему, жизнь твоя хороша, Беда стороною тебя обошла.»
И знаешь лишь ты – не беда обошла, А жизнь в Лету канула, мимо прошла. Ведь время промчалось, как будто стрела, А ты в этой жизни, еще не жила. Беда не обходит тебя стороной И трудности в жизни идут чередой.
Не знает никто, как ждешь ночью утра, Как трудно порой коротать вечера, Как часто ночами лежишь ты без сна И вычерпать мысли не можешь до дна. А утром, разбитая ночью, встаешь, По новому дню вновь с улыбкой идешь.
Знакомым в ответ на вопрос: «Как дела?», Не скажешь ты горько: «Как сажа бела!», А лишь улыбнешься, плечами пожмешь: «Конечно отлично»,- и дальше пойдешь Летящей походкой такой, как всегда, Как будто тебя миновала беда.
Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Тебя на свете нет, я знаю. Но только чья-то шутка злая Тебя как будто воскресила. Звонок. Неведомая сила Меня толкает к телефону. И тишина. Нет даже фона. Лишь погодя, с глубин вселенной Глухой, погасший, тихий, тленный, Какой-то сдавленный, далекий Всплеск: “С рождеством!”,- и вздох глубокий. Отбой. Гудки как отрезвляют, Меня в реальность возвращают. Очнувшись, трубку опускаю. Тебя на свете нет, я знаю…
Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Наразі ви переглядаєте архіви блогу i2.com.ua за 22.09.2025.