У маленькой Эльвиры второе День Рожденье,
Но на столе не будет ни джема ни варенья.
Так мама ей сказала, поцеловав в щеку .
– Для доченьки Эльвиры пирог я испеку,
Уже готово тесто, красиво подошло.
Эльвира удивиласть : – когда оно пришло?
Входная дверь закрыта и не было звонка.
Пришло наверно ночью, а я тогда спала!
Тихонько дверь открыло, на цыпочках, таясь
Прошло на кухню тесто, всех разбудить боясь.
Я мамочке сегодня пирог печь помогу
Варенье для себя я в тесто покладу,
для мамы, папы, Глеба и Марка – ананас.
Какая же вкусняшка получится у нас!
У маленькой Эльвиры второе День Рожденье,
Пирог на славу вышел, ну просто загляденье!

Світлана Сомош

Поглянь на мене хоча б раз,
Бо я вже дихаю тобою.
Якщо не глянеш – я пропав,
За що тоді ми всі боролись?
Впізнай мене, я був з тобою до кінця,
І за руку тебе тримав, допоки ти від голоду вмирала.
Я бився за тебе у боях,
Кричав усі свої промови.
Я виступав на сценах і життя за тебе я віддав.
Я відкриваю очі, і бачу – вільна ти нарешті,
А я пропав.

Не тільки я був весь цей час поряд з тобою,
Поглян ти, озирнись!
І зовсім юні журналісти,
Геніальні мальовниці,
І пишні, яркі футуристи,
І темні класики з тобою.
Ми віддавали все, щоб ти жила,
Щоб не прогнулась, не здолалась,
Тепер ми передали пост наступним поколінням.
Тримайся, люба, бережись.
І сподіваюсь, що ніколи більше не побачу поряд з собою.
Бо ти жива, а я вже ні.
Ерік Рант

На згубу орді,
Довіку біди,
Бодай по землі —
Пиши мні листи.

Ділися усім,
Ввірвися у сни,
Немов бузувір,
По печерам кричи!

Як послух єси,
Вируй крізь ліси,
У пастці неволі,
Пиши мні, пиши!

У формі звізди,
Поромні лиши,
Веди за собою
Холóди зими.

Довіку біди,
Допоки живий,
Бодай по землі —
Пиши мні листи.
Михайло Нечипуренко

Заплющив очі — відкрився світ.
Насправді все це так набридло.
Ось би замкнутись від усіх, створити маску, посмішку в три річчя.

Я зрозумів: ховатись сенсу тут нема — життя бентежне навіки,
але я маску одягаю,
та вже не бачу весь цей світ.

Я начебто у інший всесвіт поринаю, такі слова собі кажу:
«Маску три річчя одягаю, спокійно я живу ось тут» —
все радісно та без клопоту,
без суму, цноти й правосуддя.

Насправді — мрія, хіба ж ні?
Та це лише все так здається.

Зовсім скоро я прокинусь,
зовсім скоро все забуду,
але я пам'ятатиму це слово про маску, яка зробила все чудово.

Клятва моя — врешті-решт проста: «Не забуду я свої слова».
Ця посмішка залишиться зі мною до кінця мого життя.
Вань Соломія

Твої очі немов смарагд —
без них мій світ порожній і слабкий,
з ними мій — яскравий і щирий.

Без тебе він би сумний і нещирий.
Твої очі — то сяйво небес,
у них таємниця та сяйво чудес.

Вони блищать немов зірки небес.
Очі твої я люблю,
та за них свою долю зіб’ю.
За твої очі я світ переверну
та птаха з неба я зіб’ю.

Ці очі — немов сонячний промінчик,
прекрасні, немов маленький лінчик,
красиві, як сонячний промінчик.

Твої очі такі глибокі,
такі одинокі,
такі красиві,
такі вразливі — немов вода,
вони немов весняна ріка.

Краса їхня безмежна,
душа моя ясна,
світло в них палає, як ранкова роса.
Богдан Шемеляк

Житя грусне

Нема сенсу нема гумору

Ні хата с крайу ні бабусі пиріжки не піднімаються настрій…

Сидівши на галявині я смотрел на зірочки в небі

І печаль накатавила і накативала…

І лежа на травників ясненькой грусняві в мене очі

Нема нічого чтоб могло мені підняти настрій

Від слез в мене на моклі очкі

Я зняв очкі чтоб протерти від слез

Но знявши очкі

Я побачив…

Її…

Просто очеревательною дівчину

вона виглядала неймовірно

Хоть без очков я погано бачу но вона була дуже милойу

Вона мене спрашуе

-ти что робиш в полі посреді ночки?

(Я)-нічого на зірочки смотрю

(Вона)-тебе хоч як звати любитель зірок

(Я)-"немного по червонівши" іванків (ім'я геройу стіха)

(Вона)-яке чудове ім'я

(Я)- аяк тебе звати красуня

(Вона)-"за смущявшися відповідає" ю~юмілія

(Я)-яке чудове ім'я

(Вона)- так ти не ответила чому ти на полі

(Я)-та так просто…

(Вона)- ідемо ко мне дамой

(Я)-давай

Прийшовши за ручку вони заморилися і лягли спати
Валера

На зап'ясті лишилось трохи сонця,
Загубилось між жестів і хвилин.
Я ступаю у світ без "один"
Де тінь кроків лягає обережно.
І слова не потрібні – бо все зрозуміло,
Все і так – недоказ, як тихий знак.
Я не знала, що в тиші бувають
Доторки, де немає жодного "ти".
Aliné

В твоїх обіймах – тепло кохання
З тобою світ стає як казкова мрія.
В твоїх обіймах знаходиться вічний спокій
Де щастя вічне і віра без меж
Твоя ніжність, як ранок у моєму вікні.
Пробуджує в серці моєму віру
Ти – моє світло у моїх темрявих ночей.
Aliné

Зустрінемось у серцях, де живе лише кохання.
Де звучатимуть лише ніжні акорди
Та молитва за нашу зустріч.
Де час зупинено, як у полоні.
І поки в серцях живе наше кохання
І крізь долі плену, як вічний рідний
Ми зустрінемось, у серцях погляду.
Aliné

Твій дотик, мов тиша в ночі.
Я пам'ятаю, як ти ніжно торкався моєї руки,
І як це принизувало моє серце любов'ю.
Пам'ятаєш як ніжно тримала твою руку?
Коли твої пальці торкались моїх.
Пам'ятаю твій погляд, коли ми залишались одні.
Пам'ятаю як ти посміхався, мов світло,
І твої очі сяяли, мов зірки в ночі.
Як торквася ти ніжно мого серця і тіла.
Ми говорили про все і нічого,
Сміялись, мовчали і відчували один одного.
І хоч час нестримно летить.
Твої слова і спогади про ті миті залишаються в мені.
Кохання наше не знає меж,
Не знає часу….
І ми залишаємося в пам'яті своїй душі.
Aliné