Тебе шукав я довгі роки
Але не знав куди вже йти
І рвався я у різні боки
Щоб кохання вже знайти

Тебе зустрів я опівночі
Моя любов, це була ти
Ці незабутні твої очі
Дві ясні зорі між пітьми

В обіймах нашого кохання
Відкрилися всі почуття
Почув і Бог мої благання
Ти вже моя, на все життя

В тенетах нашого мовчання
Звучить лише серцебиття
Цей дотик ніжного бажання
Дав нам білет у майбуття

Ігор Лівак

2022 — в країні йде війна.
І знову на ті граблі,
як було здавна,
ми падаєм назад
в минуле боротьби,
що думали — скінчилась,
але й в наші дні
ми маємо кричати,
виборювать свободу.
Ми тепер сильніші —
волею народу.
Можемо позбутися
наших ворогів,
аби ж ще памʼятали
історію, як Чорновіл.

Бо так було завжди:
нація, що сильна,
знищувалась вперто
всі роки стабільно.
Бились ми за волю,
що була так близько.
Розстріляні за мову —
поети, футуристи.
Плакали, молились
всім, кого не шкода.
Майже на колінах
просили ми у Бога,
щоб скінчився жах
постійного знущання.
Культура України —
на грані вимирання.
Століття намагались
зажити ми, як люди,
і нашого минулого
ніколи не забудем…

Так думають ті люди,
що не бачать світу,
не бачать правди очі
заплакані, розбиті.
Бо навіть в ці часи
нічого не змінилось.
Воюєм за свободу?
Навіщо знадобилась?
Яка різниця вже,
де жити, що вивчати,
як нація ганебно
російською тріщати,
може, просто так
на вулицях столиці
дивитися російське,
і Пушкін на полицях.

Як пояснити людям,
що треба обʼєднатись,
що без знання історії
все буде повторятись?
Як розказати правду,
щоб не перекрутили?
Як докричатись в серце
рідної країни?..
Вишня

Я вірю у свободу,
я знаю — це здійсниться.
Вся біль, всі втрати, горе —
не марно пережиті.
І Симоненко вірив,
боролись не дарма.
Давно вже час, щоб діяти,
змагатись за права.
Замучені, забиті,
розстріляні, закопані —
всі вірили в майбутнє
для тих, хто ще не втоптаний.
І знали, що колись
прийдуть часи розгромлення:
системи ніби вічної
закінчиться історія!
Згадається минуле
країни соловʼїної.
Ми вийдемо на мітинги,
ми будем вимагати.
І хтось точно замученим —
присяде знов за ґрати.
Але мету завітную
досягнем точно скоро.
Ще років десять, може,
а може — цілих сорок.
Наскільки довго вже
відродження триває…
Ми віримо у правду,
і я вже точно знаю:
колись на світі буде
єдина, незалежна,
красива, недоторкана,
щаслива й величезна
країна для людей,
хто вірить у майбутнє.
Країна, що є вільна
для усіх присутніх
і має власну назву,
і націю щасливу,
людей, хто знає правду
і вірить в жовто-синє.

Люди боролись, боряться
і будуть ще боротись
за рідну Україну.
І якщо всі зносять
той тягар, що повісили
мину́лі дні на них —
то буде Україна
найкраща для усіх.

Вишня

На крилах прилетіла осінь,
Принесла багато знань,
Діти за парти сіли.
Мудрості нової пізнавати стали.

Різні пригоди знань чекають на них.
Шанобливе ставлення до навчання у них,
Хтось майбутньому буде захищати державу,
А інші на відновлення країни ставати.

Бог благословить через педагогів,
Мудрість пізнати тепер.
Шана і повага до знань.
Принесе користь усім.

Дякуємо вам викладачам,
За шанобливу працю даровано нам.
Ми будемо пам’ятати постійно,
За вкладення в нас капітал.

Разом станемо єдиним цілим,
На зміцнення здоров’я і суспільства.
Про нас узнають всюди.
Старанно і працьовитість нашого народу.

В культурі, науках і спорту проявим ми,
Прославимо неньку Україну сюди.
Увесь Всесвіт дізнається про нас.
Різних містах працювати будемо.

Славити у віршах, піснях і малюнками.
Про гарні краєвиди наших предків,
Сучасні події в книзі писати.
Історію нову творити зараз.

Щоб майбутньому покоління було мати,
Щоб своїх героїв пам’ятати,
Історію не забувати,
Життя своє цінувати.

Бути поважним і в домі і за межами.
Вірно заповнене чисте поле.
Новими рядками писати своє життя.
Історію ввести в книгах будуть.

На віки вічні пісні співатимуть.
Про захисників і працівників.
Як раніше про козаків думу вели.
Все збережеться в народі нашому.

Про витязів славних,
Матерів і дітей оберігати,
Любов’ю і радостями всім дарувати.
А пам’ять на серці вічно зберігати.

Денис Третяк 04.09.2025
Денис

Не забути твій погляд, не забути вуста
Котрі промовляли безглузді слова
Що треба простіше, не придумуй мотив
А просто посидь, подивись навкруги

Тебе зустрічав, тремтіла душа
Поволі руками тебе роздягав
Вестибюль вже позаду, а далі у зал
Де будеш холодна неначе метал

Тебе не хвилює жоден роман
Хоча обіймаєш як гори туман
Так близько до тебе, ще один крок…
Обірвеш раптово, даруєш урок

На відзнаку з кохання, не претендую
Ще одну спробу в листівці друкую…
Хіба то важливо, що аркуш пустий
Бажання свої, туди запиши

Вечір минає, тебе проводжаю
Дотик руки назавжди пам’ятаю
Холодна та щира – дивна людина
Тріщить під ногами у балерини

Спішу підсвітити бенгальським вогнем
Нашого щастя, стати творцем
Та ти оминаєш, шукаєш причини
Рвеш на шматки красиві картини

До заходу сонця тебе проведу
Чекатиму вранці яскраву зорю!

Бабій Ігор
09.05.2025

Ігор Бабій

Бляді правлять знов у раді,
Бляді ситі — люди раді.
Бляді крадуть день при дні,
Бляді смокчуть хрін ві сні

Бляді пишуть злі закони,
Бляді тягнуть у вагони.
Бляді землю ріжуть, рвуть,
Бляді в пекло нас ведуть.

Бляді кляті, бляді ситі,
Бляді зраджують щомиті.
Бляді крутять язиками,
Бляді панькають з чортами.

Бляді всюди — в храмі, в раді,
Бляді ходять у параді.
Бляді крадуть ніч і день,
Бляді знову правлять тлень.

Аркадій Григорович Шевченко
Чорна рада блядів. 2025.
Аркадій Григорович Шевченко

Зима.Різдво та білий сніг,
легенько падає на мій поріг.
Під вікнами той сніг кружляє.
І на вечерю всіх скликає.
А та вечеря не проста,
на ній ми ставимо Христа.
Лунає всюди коляда,
в усі віконця заглядає.
Де за столом уся родина,
де всі: від батька і до сина,
де колядують й засівають,
з Різдвом Ісуса всіх вітають.
Радіє нині Україна,
і колядує вся родина.
Отож і ми заколядуймо.
У кожній хаті защедруймо.

Василина Джугля