Ніколи я не почував себе гірше,
ніж коли мені дали обрати
між тою, хто кохає мене, і кого кохаю я.

Це прикро, бо одна так близько, як під ногами земля,
а іншу мені з неба не дістати.
Не маю часу взаємність гадати,
я хочу обрати і не помилитись,
бо з нещастям тяжко зміритись.

Але обидві вперлись на своїй позиції:
перша мене сильно кохає, та характер має тяжкий,
а друга — хороша, на мене уваги не звертає,
для неї чужий, без взаємності як і в коханні, так і в інтересах.

А друга немов балувана принцеса,
але може, то все на поверхні.
Може, та, хто мене кохає, добру душу має,
а зла — та, хто на моє існування уваги не звертає.

Тяжко обирати та вагатись,
бо можу я двох зразу втратити,
і без любові в кишені не хочу лишатись.

Ніколи не почував себе гірше,
ніж коли мені дали обрати:
кого мені відторгнути,
і кого кохати.

Степан Кузненко

Наш час настав…
Вірші в рядок…
У небі вже зоря всміхається.
І трепет серця, вдих, ковток…
Щось неймовірне знову відбувається!
Привіт-привіт…
Цей вечір наш…
Відлига у душі, летять метелики.
Ми відновились, ще раз шанс!
Поділася у часі десь істерика.
А пам’ятаєш наш урок?
Щось не домовили та розгубилися.
Тоді зловили грому шок!
Наче життя все навпіл розділилося.
О, так! Було…
Давним-давно…
Минулося колишнє, забувається.
Тепер у нас нове кіно,
Поезія життя нехай всміхається…
ND💗
Надія Холод

В жовтневому палаці розстріляли націю,
І молодь навіть думати про це немає бачення.
Чому ми мовчимо про тих хто вже загинув,
Якщо ми всі забудем, то розтріляють нас.
І ворог все той самий,
Він ущімляє мову,
За слово "Україна" він вбити нас готовий
Бо ми одна дєржава,
Братскіє народи.
Та братський той народ, косить як колгоспи,
За що спитаєш ти?
За нашу свободу.
Вмирали люди тут і до незалежності,
За те що говорили, писали, просто жили.
Змінилися роки, тепер вже незалежні,
Вмираємо ми досі за тіж самі системи.
Хто не пам’ятає історію свою,
Повторює усе, неначе в новину.
Скільки б ми не бились,
Скільки б не вмирало,
Допоки ми не знаєм це буде із нами.
Ерік Рант

Світає день – розгублені на полі.
Розкидані – на друзки бліндажі.
Боїв запеклих, ллється море крові
І гори тіл – в обидві сторони.

Світає день – міняючи картину,
Страшних боїв, запеклої війни .
Блищать над казаном – солдатські очі,
Недоспані від бою уночі.

Світає день – несучи болю муки,
Жертовних доль – принесених в ім’я,
Святої – недоздоланної країни,
Їх кожен день – з’їдає ця війна.

Світає день – ні стогону, ні крику,
Лише бої і фронт, як та змія.
І капелан здіймає в небо руки,
І молиться, за тих, кого нема.

14.08.2025
Sk

Ми попри біль і сльози будем жити,
Ми хочем помсти за скалічені життя.
Ви казитесь?! Не можете всіх вбити?!
Ви нелюди! І інших слів нема…
За що руйнуєте оселі?!
За що вбиваєте народ?!
Чим завинили малі діти?
Чи це у вас замість пригод?!
О, Боже, зглянься! Дай нам сили!
Щоб все змогли ми пережити .
Побачити б кінець війни…
І просто, жити і радіти…

30.08.2025
О.Колесникова

Оксана Колесникова

Україна в серці,Україна в думках!
Що ти знаєш про наш козацький шлях?
Ми ніколи не здамось!
Так у світі повелось!
Україна була,є і буде!
Українці, вільні та незламні люди!
Україну,ми не віддамо нікому,
Зброєю і словом відстоїм свободу!
Україну не здамо ніколи!
Душу й тіло,положили,
Ціною власного народу!
Від Лівого берега славного Херсону,
До Донбаських тереконів,
Харків,Київ,Суми,
Від Сяну до Дону!

Україна кров’ю вся залита,
То за що, загинули українські діти?
Молимося,українському ми Митрополиту,
Боже,молим захисти!
Від орди проклятої,
Яка давно прогнила,
Українців ти спаси!
З нами віра з нами Бог,
Пам’ять про загиблих
В серці несемо!

Нам не треба тут чужих,
Зберегти хочем своїх,
Повернути наші береги!
Справедливого ми хочем суду,
Щоб прогнав Господь Іуду
Українці ніколи не здадуться!
Під ворожий кнут російський нізащо не прогнуться!
Ми є дочки і сини козацького роду!
Перемогу ми здобудем!
І відновим могутність нашого славного українського народу!!!

Руслана Голубніченко

Ми вдячні Боже, за світанок,
За те, що ми пережили й цю ніч.
Тобі ми дякуємо Боже ,кожен ранок,
Бо ворог цей сказився і збиває просто з ніг.
У вбивці нашого людська подоба,
За маскою людини- чортівня,
Вбиває, нищить,- це його робота,
А те, що забирає він життя,- дарма .
Дарма йому, що нищить, убиває,
Йому не шкода тих дітей малих,
Які лишаються в руїнах,
а батьків своїх ховають,
Самі в домівках залишаються чужих.
Ми вдячні Боже, що ще можемо вдихнути,
Ковток повітря вільної країни,
А ці вандали нищать нас щоднини,
Щоб не побачили ми вільну. Україну.
30.08.2025
О.Колесникова

Оксана Колесникова

Скажу я гордо всим ;- я українка,
Я народилася в Україні,
там я і живу!
Пишаюсь тим, що я є українська жінка,
Що тут я народилася ,і прийде час, помру.
Це в Україні тільки вишиванки,
Це тільки в Україні у косах стрічки.
Це тільки в нас калина біля ганку,
І верби біля річки і стежки.
Обрали ми свою стежину;
Блакитне небо, золото полів,
Не знищить ворог рідну Україну,
Ми захищати будемо на заздрість всім!
Наш стяг,- це щедре хлібне поле,
Наш стяг,- неба безхмарного блакить.
Наша країна не впаде ніколи!
І так ми ледве встали із колін.
Пишаємось своїм народом,
Який на захист встав ураз,
Пишаємося президентом,
який не зрадив,не продав.
Ворог безжально б ‘є, катує,
Руйнує усе навкруги…
Я думаю,що усе ми відбудуєм,
І в Україні, більш не буде руської ноги !

29.08.2025
О.Колесникова

Оксана Колесникова

Незламний, мужній президенте,
Дай Бог тобі здоров’я,сили,
Терпіння тобі і наснаги
Щоб ми усі під мирним небом жили.
Відважно, мужньо захищаєш,
Свою країну ти, свій люд,
Свою Державу ти шануєш,
За тебе молиться народ.
Вклоняємося до землиці
Твоїй сім’ї, твоїм батькам!
За те, що бачим вранці сонце,
За це усе, ми вдячні вам!
Не зрадив ти своїй Державі,
І не продав своїх людей.
За це велика вдячність президенте,
Щоб тільки сльози щастя капали з очей !
Таким незламним залишайся!
Пишаємось тобою всі.
Але й надалі,- не здавайся!
Легкої вдачі у житті!
29.08.2025
О.Колесникова

Оксана Колесникова

Третья зима…лютує ворог, злиться,

Бо все не так, як він собі хотів.

Кидає бомби, засипає градом,

І нищить все,- все до руїн.

Мою квітучу Україну; мої міста, ліси, поля,

Безжально нищить все довкола,

Де він пройшов,- життя нема…

Сусід?.. такого нам не треба,

Таких сусідів треба стререгтись,

Він підло встромив ніж у спину,

А ми й подумать не могли…

Де "кат" пройшов,- там біль і сльози,

Руїни там на кожен крок,

Колись там розквітали рози,-

За що наказує нас Бог?!

Звісно, гріхів у нас багато, але у кожного свої,

Коли ідеш ти сповідатись,-

Ти ж просиш Миру на Землі?!

Чому Всевишній нас не чує?!

За що ці іспити у нас?

Ворог не спить, ворог лютує,

Він нищить все… Це просто Жах!!!

Як жити де життя немає?!

Де замість дому груда камінців.

Він на весь світ кричить,що він перемагає,-

Лютує, бо йде все не так, як він того хотів.

Ми вистоємо. Буде Мир і спокій .

Знов на газоні квіти розквітуть,

Не будемо ми чути, як зривають бомби!

Будем радіти дітям, які в спокою живуть!

О.Колесникова

Оксана Колесникова