Страх щоразу заганяє в пастку, диктує свої "треба".
Точить заздрість, точить досвід і час під свої потреби.
Страх знає: прикидатись кимось — непосильна ноша,
Але шепоче, що чіплятись за людей теж ніхто не просить.

Відповідальність за свій вибір неси хрестом на плечах,
Навіть коли схвалення ти бачиш в тисячі-тисяч очах.
Коли тисячі-тисяч думок нанизані на душу, як намистини,
Не дає видихнути страх і бажання зруйнувати все в руїни.
Юлія Микита

Від тебе віє холодом, сестра,
Чому так сталося,- сама не знаю.
У нас з тобою кров тече одна.
І холод цей між нами?- я не і. сприймаю.
Разом з тобою ми зростали,
Ділили все в житті на п’ять.
Тут брата небеса забрали .
Молодша- нас не хоче знать.
Я рідко зараз тебе чую.
Про зустріч,- взагалі мовчу.
Я бачити тебе бажаю,
Вас в мене дві і я вас так люблю…
Із старшою сестрою разом,
Чи радість, чи біда у нас.
А ти одна, одна, як пташка,
Не можемо тебе обнять.
Обнять і пригорнуть так сильно,
Щоб серце прямо із грудей!
Сестра, а що між нами сталось?!
Ми тут, а ти серед чужих людей.
Так хочеться тебе зустріти,
Як в мирному тому житті.
Так хочеться твої почути мрії,
Бо в нас з сестрою думи вже не ті…

О.Колесникова

Оксана Колесникова

Нас розвели, неначе ті мости,
Були ми один одному рідніше.
Тепер між нами яр – ми "вороги",
Ніхто незнає,- та куди ще гірше…

Дзвонили один одному завжди,
Чи радість, чи то горе стало.
Хіба раніше б знати ми мо це та та та та та де ж ці ви гли:-
Що й повідомлень і дзвінка замало…

Хто знав, що прийде страшний час?
Хто знав, що зустрічі не буде?
Що не кажи, ти рідна кров у нас,
І байдуже, що скажуть злії люди . Був як

Два рази в рік, чекали ми на тебе,
Завжди любили ми тебе стрічать,
Ніхто не віщував такого лиха,
Не зможем тебе бачитиме вживу,- обнять.

Неначе світ перевернувся…
Усе в руїнах стало в мить…
Жили раділи, будували…
Все обірвалося, і все неначе спить…

О.Колесникова

Оксана Колесникова

Незнаю я, як вирвати з грудей.
Ту смуту, біль, яку приносять діти.
Як хочеться приємних всіх новин,
Від щастя плакати, від шастя і радіти .
Ми молимося за своїх дітей,
З мольбою проводжаємо в4 дорогу,
Молитва захистила, щоб від злих людей,
Чекаємо їх вдома та вдивляємось в дорогу…
Колись і нас напевно так чекали,
А у нас "справи", в нас "діла"…
Тоді, ще юні, ми не розуміли,-
Життя одне, але ж і мати в нас одна …
Колись і я була така, й мене чекала посивіла мати,
А в мене "справи", в мене блін діла , не
Не було часу рідну обійняти.
Якби вернуть той час назад,- я б час знайшла б, і все б для них зробила б…
А так сумую, що була дурна.
Дурна, пихата, а батьки в могилах…

О.Колесникова
Оксана Колесникова

Веселий, гарний,молодий,
Не можна, щоб не закохатись.
Але прийшов той час страшний,-
Ти вибрав захищати,- не ховатись.
Тобі б ростити діток, жити в мирі,
Тобі б кохати і коханим бути.
Страшна війна…
Ніде не заховатись, з пам’яті не стерти,-не забути…
Привітний, гарний, молодий,
Нехай тебе охороняє Матір Божа!
Великим Богом данний син,
Так повернись живим!
Хай ангел- охоронець допоможе!
Ми всі чекатимем на тебе,
Молитись будемо завжди,
Хай Бог закриє над тобою небо,
І Матір Божа закрива крильми.

О.Колесникова

Оксана Колесникова

Щаслива мати та, де в щасті живуть діти.
Учора був той довгождвний день
Освідчення, обручка, квіти,
І ви закохані, як в перший день.
Хай береже Господь вас рідні діти,
Дарує щастя хай вам Матір Божа.
Разом усе під силу вам робити
Усе, що треба,- ми вам допоможем.

О.Колесникова

Оксана Колесникова

Я вдячна долі донечко за те, що ти у мене є,
За промінь сонця у моє віконце.
Я вдячна, що прикрасила життя моє,
Ти сяєш поруч, як у небі сонце.
Так хочу, щоб щасливою була,
Щоб проживала ти життя щасливо.
Нарешті, щоб коханою жила,
І щоб жила не мріяли,- "наживо"!
Так хочеться подарувать щасливу долю та
При на на пк па,
Схилить до тебе цілий білий світ.
Молю я Бога і молитиму до болю,
Щоб в щасті ти жила, без бід .
Спасибі доню за увагу, за теплії твої слова.
За слова вдячності,- тривогу,
За "капельку"твого тепла.
Живи, радій,- літай, мов пташка,
Щасливі дні ти не втрачай,
Батьків не забувай рідненька,
І віру в щастя не втрачай!

О.Колесникова

Оксана Колесникова

Ви чуєте? Так звучить українська ніч.
Шуми свірчків та заводів
Що співіснують у природі
Види на вулиці готичні
Та сміх молоді артистичний
Вікно котеджу і вид на світлі ліхтарі
На темному небаполотні
У цьому місті горить надія
Тут пожити довелося мені
Я сповнен мрій і не жалію
Що з далеку прийшов сюди
Це місто мов забутий край
Для когось воно як рай
Має свій шарм свою силу
І чари для збування мрій.
Степан Кузненко

Цей світ чужий мені до болі знаймой
Спільна культура і відчуття ніби бував я у ньому
І страви і музика і все таке різне
Немає він спільного з моїм домом
Але від них відчуття дежавю
Ніби я не першій рік тут живу
Хоча пару днів тільки приїхав
Для всіх я лишився ніким і мало кого знав
Хоча і знайомі обличчя зустрічав
Я тут пропаду не кину згадки
І ніхто з земляків не зрозуміє що я тут бував.
Стеапан Кузненко

І знов зима, прийшли свята,
І, як завжди гудуть сирени.
Десь мати сина виглядає,
Бо син у неї полонений.
Таке життя,- неначе сон…
Прокинувсь вранці,- Слава Богу!
Бігом новини ти перечитав,
Бо з нетерпінням ждеш на Перемогу.
Так важко, на душі печаль,
І гіркі сльози заливають очі.
Нам діток, які янговами в небі дуже жаль,
Так жаль, що не хватає мочі…
Ці дітки, які янголи тепер,
Хотіли жити в вільній Україні,
Убив їх лютий звір, мов людожер,
Але він їх і не поставив на коліна…

О.Колесникова

Оксана Колесникова