Пробудись Людино, скинь важкі кайдани, Що тобі століттями кували обмани. Думати не бійся,не бійсь відчувати, Твоя душа – це воля, а не якісь печаті. Відкинь усі образи, жени і темний морок, Бо можна загасити, в душі життєвий вогник. Щоб замість люті злої і заздрості сліпої, У серці проростали, лиш пагони любові. Любов візьми у серце, як сонце у долоні, Вона є суть усього,що нам створили Боги. Бо лиш коли душа, звільниться від полону, То стане світлим світ,з піснями без жалоби. Шануй свій Рід могутній – від діда до малого, У кожного тут місце і в кожного дорога. Але хто корінь знає – той не впаде ніколи, Бо предків дух тримає,веде крізь перепони. Історію вивчайте не у чужинській книзі, А з пам’яті черпайте, яку нам залишили. Відчуй у серці пісню,вірша, а може казку, В них істина народна, зумій лиш прочитати. Згадай Богів могутніх,не тих що в страх ховають, А тих що світ і правду, онукам дарували. Вогонь, повітря, воду і сонце із землею, Стихії пізнавайте, ніж слово Іудеїв. Ходіть гулять до річки і ліс не забувайте, З природою спілкуйтесь, та не тягніть останнє. Бо не слуга природа,в ніжна,добра мати, До неї йдуть з любов’ю – а не грабувати. Забудь про слово “гріх”, бо то лише омана, Щоб за рахунок страху, рабом людина стала. По совісті живи, то справжніх дій мірило, І в кожного своя,вирішує людина. Живи як хочеш ти, не вір в чужі закони, І не іди за тим, хто зломить твою волю. Живи радій життю,в гармонії й любові, Бо в серці ти творець, коваль своєї долі. Цінуйте кожен день, коли як сонце встали, Бо мить життя – це дар,щоб краще пам’ятали. Роби завжди добро, з любов’ю,без користі, І стане світ кругом, барвистим,світлим, чистим. Очисти розум свій, всі переглянь бажання, Не бійся бути світлом, що у пітьмі палає. З тобою сила Роду, твій світ веде в майбутнє, Вогонь твого тепла,зігріє ближню душу. І на останок хочу, одне я лиш сказати, Хто віри не зганьбив,той вільний і зостався. Той гідно йде вперед,несе любов і слово, Для того Рід закон, природа то основа.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Я тут, але мене немає вдома. Мій світ – це тиша, наче чорна кома. Мене втомила просто жити ця нудьга, А біль у серці – як тяжка рука. Це не вода, це самотність у моїй крові, Вона тече і каже: "Ти один у всіх світах живи." Я більше не кричу, не плачу, не бажаю, Мені байдуже на все, що нас оточує краю. Я сам, як стовбур, зламаний посеред поля, І більше не чекаю на кращу долю. Цей відчай тисне, ніби земляна плита, І я відчуваю, що життя моє – кінцева та. Я так втомився дихати, що хочеться заснути, І цю самотність просто взяти й обірнути (обірвати). Бо більше сил немає це тягти щоденно, Я вибираю кінцеве і це буде певно. Iowa
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
У ніч глибоку, темну і безкраю задумалась дівчина: в який момент така щаслива стала?
Напевне, в ту, коли сама «когось» обрала? Але ж кайдани щастям не назвуть — то ж цю людину краще вже забудь.
А може, в ту хвилину, коли себе ж у світ закритий від людей запхала? Хоча,тоді вона лишень вмирала…
А ось, це певно мить, коли уперше «закохалась»? Але ж… це ти тоді в снігу, в сльозах жорстоких, з болем в серці захлиналась.
То коли ж таки настав ось цей момент? Який ліхтарик засвітив тебе, розбиту вщент?
І тут в секунду осягнула: ось, точно — ця мить, коли від теплоти її душа так різко спалахнула.
Нема у цих стосунках темноти, і горю місця тут не знайдеш. Він лиш поглянув у мої зелені очі — й відчула я, що щасливішою, ніж зараз, вже ніде не побуваєш.
Можливо, я буваю зла… Але коли ти справді покохаєш — не буде більше фальшу й образ, не схочеш більше сперечатись.
Тоді лиш враз відчуєш, як взлітаєш, і більш ніколи не почуєш тих жахливих фраз, що розбивали тебе кожен раз. Катерина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
В коханні сила, непереможна і безкрая, вона так щиро поглядом манила, злітала в небо, мов пташок чарівних зграя, дивилась в очі, і говорила як сильно покохала. Немов весь всесвіт обернувся, яскраво спалахнув, і щиро усміхнувся.
Лиш варто було душу роздягнути, довіритись,немов останній раз і раптом шрами, що лишила лиха доля заблищали у обривах щирих фраз.. а з часом розчинились в пустоті.. їх простір захопило щастя, розгорнуте в обіймах, огорнуте у лагідній турботі, у поглядах яскравих, які здавалось існують лиш у фільмах, а в житті лишають тільки спогад.
Але буває і таке, що світ дарує тобі шанс І лиш одна людина сенсом твоїм стала враз.
в моменті відчуваєш дивну силу, і викликає вона певний дисонанс, та голосом пришвидшеного в грудях ритму, кінець нерозуміння у мить згас.
ти виграла у дивну лотерею, крізь всіх нещасть,сварок, людей наповнених брехнею, знайшла лиш спокій,щирість і тепло, яке зігріє ще гарніше ковдри, це той, хто подарує тобі небо, а ти йому присвятиш всі свої найкращі твори. Катерина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Чи колись думав ти, як тяжко… Чи колись думав ти, як тяжко, Зустріти в світі саме ту, Яку кохати будеш до нестями, і думати: «Лиш тут і тільки з нею я по-справжньому цвіту.»
А ти,красуне, думала вночі, Про те, як сильно хочеш покохати? Але знайти лишень того, чий невідомий погляд, змусить твоє серце завмирати.
Можливо мали таку думку, може й ні,та все ж,збагнете двоє зранку: Ви дійсно не вгадаєте ніколи, Які плани на вас в долі.
Не поможуть вам ворожки, карти і обряди, Варто лиш побачити ті очі, Що стануть більш дорожчі,ніж мільярди. У мить відчуєш це падіння, І зрозумієш, що ти тонеш, Огорнутий у рідкісне кохання, про яке мріяв в кожному бажанні, де паде зірка, де свічки палають, де друзі радісно тебе вітають
І дивлячись в красу цю, погляд щирий, ти коханій ніжно прошепочеш Що її любити,як нікого,зможеш. Катерина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Наразі ви переглядаєте архіви блогу i2.com.ua за 23.10.2025.
