Твій смак
c, B, f, Aes
Пр. Не забуду ніяк
Твій смак

Я так і не зробив тобі пропозицію,
Не зробив ніщо.
Ти обрала серцю моєму опозицію,
Ще би знати за що?

Не встиг зробити тобі пропозицію,
Може і на добро.
Це допомогло побороти стагнацію,
А тобі і так всеодно.

Дарував тобі квіти, с
тішились наче діти, В
Не знаю де спогади тепер свої діти Aes, g

Життя удвох ми хотіли прожити.
c, H, Aes, f-g

Радію болю в серці,
Бо значить ще живий.
Не кохають тільки мерці,
І ті, хто в душі понурий.

Коли зашнуровую свої берци,
Відчуваю подих вітру молодий.

Кохання тануло разом з снігом,

Турбото і втіхо душі моєї,
На шляху до тебе подолаю усі гори і скелі.
І прийшовши – побачу лиш твою відразу,
Чому не зрозумів я цього одразу?

Чому не збагнув, що все в житті плинно?
Що не варто кохати до безтями, невинно.
Лиш дотик та погляд мають чарівну силу,
А тільки через телеграми – кохання гине…

Чи то я настільки невправний у слові?
Що не зміг передати палкість свого кохання?
Хоч ти і кажеш: “Справа не в тобі”,

Все, що людині потрібно – це
бути комусь потрібним,
Бути кимось почутим,
Бути комусь вірним.
Бути хоч кимось не забутим.

Бути комусь теплим,
Бути комусь рідним,
Бути для когось дотепним (не мертвим),
Бути комусь потрібним.

Все, що людині потрібно – це
бути комусь потрібним,
Бути кимось почутим,
Бути комусь вірним.
Бути хоч кимось не забутим.

Бути комусь теплим,
Бути комусь рідним,
Бути для когось дотепним (не мертвим),
Бути комусь потрібним.

Я знайшов свою панацею,
Її звати музика і я живу нею.
Вона живе в мені, а я – в ній,
І я разом з нею крокую до мрій.

Інколи мені здається, що між нами прірва,
Але потім я усвідомлюю, що ближчої за тебе в мене нікого нема.
І в серці через розлуку з’явилась вирва,
Яку я спогадами та думками про тебе наповна.

Я не хочу бути причиною твого смутку,
Бар’єром до щасливого життя,
Не хочу, щоб спілкування зі мною було мукою,
Без можливості дотику і спільного життя.

Я хочу бачити тебе радісною і щасливою,
Хоч і на фото без мене,
Для мене ти завжди будеш такою ж рідною і важливою,
І мені байдуже на себе.

Пообіцяй, що продовжуватимеш жити
Повноцінним життям, кохаючи,
Зрощуватимеш розумні та прекрасні діти,
Про мене забуваючи.

Щоб думки сумні не лізли
В голову твою мудру та світлу,
Щоб усі життєві мелізми,
Приносили радість, а не приносили смутку.

Чим більше я проводжу з тобою часу,
тим більше розумію, що саме з тобою
я все більше стаю самим собою,
все менше мене тягне в маси,
бо я знайшов життя свого окрасу –
Тебе.
Таку ніжну, щиру та яскраву,
Таку милу, розумну та працьовиту,
Таку свою, красиву та барвиту,
Ту, якій варитиму каву,
Зранку, ввечері чи вночі,
Влітку, взимку чи навесні,
Ти завжди подобатимешся мені.
Моя.
Ти.

Поруч з тобою я літаю
Понад хмарами, ближче до сонця,
Ніколи не гадав, що так покохаю
Промінці твого волосся.

Ніколи не гадав, що так за душу
Схопить твій голосок,
Ніколи не гадав, що так зможу
Полюбити спів пташок.

Спів, що так гарно щебече,
За яким хочеться летіти у далі,
Спів, що за собою кличе,
І долає усі суми та жалі.