Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Там, де місто було, залишились руїни.
Ще не вмерла країна, в конвульсіях б`ється.
Із останніх сил бореться та не здається.

Кілька років війна пожирає, смакує,
Трощить, чавкає, давиться, горя не чує.
З насолодою їсть. Міста села з`їдає.
Життя й долі людські зі смаком поглинає.

Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Хтось подався в світи, залишив Батьківщину.
А вона, мов поранена кров`ю стікає.
Кров`ю тих, хто лишився, її захищає.

На початку війни, світ здригнувся, жахнувся.
Прийняв біженців, потім притих і втягнувся.
Потихеньку готується до оборони.
Якщо ворог порушить державні кордони.

По можливості зброєю допомогає.
Та її все ж замало, її не хватає.
Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Захищають сини й доньки дім, Батьківщину.

Боротьба дуже болісно, тяжко дається.
Та країна тримається і не здається.
Оборону, стікаючи кров`ю, тримає.
У боях Перемогу свою здобуває.

ГОЛОС СЕРЦЯ

На рідну землю нелюди ступили,
Зламати волю в серці захотіли,
Та не здолати правди, що в молитві,
Вона росте, як колос у блакиті.

Горить свіча у кожному віконці,
І кожна мати, як частина сонця,
І кожен крок, як клятва та незламна,
Ми – УКРАЇНА, ненька нездоланна.

І молить мама тихо, як світанок,
Щоб син вернувсь, щоб це не був останок,
Щоб хліб родивсь, щоб не було́ пожежі,
Щоб МИР прийшов не в снах. Це так бентежно.

А син десь там… Десь там…на полі бо́ю,
І платять там найвищою ціною,
В розмові маму він щораз втішає,
Бо мама вдома із війни чекає.

Він не боїться – в серці має волю,
Стоїть за край, за маму і за долю,
І крок – як грім, а правда – наче зброя,
Він – син землі, він – вартовий героїв.

ВКРАЇНА буде, як вогонь і ро́си,
Її не знищить танк і чорні ко́си,
Ще й проросте крізь згарища й руїни,
Бо кров у ній, і пісня, й солов’їна.

12.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051349

ХЕРСОН ЖИВЕ І ЗНОВУ МРІЄ

(Присвячую 3-ій річниці визволення Херсона від окупантів )

Ридав Херсон, ридав він, як ніко́ли,
Позбувся він у цей день сатани,
Пролито сліз було́, напевно, море,
Сліди лиши́лись клятої війни.

Херсон звільнили, дякувати Богу,
Три роки, як звільнили від орди,
Вихо́дили херсонці на дорогу,
Оговтуючись тяжко від біди́.

Вони ішли разо́м і поодинці,
І кожен ніс у серці сво́ю з втрат,
В очах – вогонь, у зморшках – слід чужинця,
У тиші – крик, що не верта назад.

Знов стяг замайорів десь поряд з храмом,
Почулась пісня знов крізь дим і страх,
Та кожен камінь, кожна тінь зі шрамом
Нагадувала – смерть ходила й в снах.

Молились всі і дякували Богу,
Що вимели вороже те сміття,
Посіяв вбивця у серцях тривогу
І залиши́в із крові вишиття.

Говорить степ — він пам’ятає кроки,
І кожен слід — як рана на корі,
Та нині він шепоче й сліз пото́ки,
Бо принесли́ свободу цій землі.

Співає вітер вільний, не з кайданів,
Де його подих —вдячності порив,
Він обіймає місто без обманів,
Де кожен камінь сльо́зи з людом лив.

І люди йдуть з обличчям, що світліє,
Зі словом «ДЯКА» в серці і в очах,
Бо знов живе Херсон і знову мріє,
І вільний дух здіймається в піснях.

11.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051246

ХЕРСОН ЖИВЕ І ЗНОВУ МРІЄ

(Присвячую 3-ій річниці визволення Херсона від окупантів )

Ридав Херсон, ридав він, як ніко́ли,
Позбувся він у цей день сатани,
Пролито сліз було́, напевно, море,
Сліди лиши́лись клятої війни.

Херсон звільнили, дякувати Богу,
Три роки, як звільнили від орди,
Вихо́дили херсонці на дорогу,
Оговтуючись тяжко від біди́.

Вони ішли разо́м і поодинці,
І кожен ніс у серці сво́ю з втрат,
В очах – вогонь, у зморшках – слід чужинця,
У тиші – крик, що не верта назад.

Знов стяг замайорів десь поряд з храмом,
Почулась пісня знов крізь дим і страх,
Та кожен камінь, кожна тінь зі шрамом
Нагадувала – смерть ходила й в снах.

Молились всі і дякували Богу,
Що вимели вороже те сміття,
Посіяв вбивця у серцях тривогу
І залиши́в із крові вишиття.

Говорить степ — він пам’ятає кроки,
І кожен слід — як рана на корі,
Та нині він шепоче й сліз пото́ки,
Бо принесли́ свободу цій землі.

Співає вітер вільний, не з кайданів,
Де його подих —вдячності порив,
Він обіймає місто без обманів,
Де кожен камінь сльо́зи з людом лив.

І люди йдуть з обличчям, що світліє,
Зі словом «ДЯКА» в серці і в очах,
Бо знов живе Херсон і знову мріє,
І вільний дух здіймається в піснях.

11.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051246

ВБЕРЕЖИ, ЗБЕРЕЖИ, НЕ ДОЗВОЛЬ

Вбережи, Всевишній, від потвор,
Вбережи від не́чисті, благаю,
Зупини, молю́ я, цей терор.
Збережеш життя… надію маю.

Не дозволь зламати дух і кров,
Не дозволь зневажити святині,
Хай розквітне в серці знов любов,
Хай не згасне світло в Україні.

Захисти від зради і ножа,
Від облуди, що в очах палає,
Хай не стане в серці ворожа,
Тінь, що душу в попіл огортає.

Хай молитва не згиба в багні,
Не дозволь, щоб брат ішов на брата,
У дитячім погляді яснім
Хай воскресне правда непочата.

Від зневіри вбережи й пітьми,
Від байдужих, що мовчать, втікають,
Хай любов, як вогник між людьми,
Темні сили й нелюд не чіпають.

Не лиши в пітьмі усіх дітей,
Не дозволь їм жити у руїні,
Хай звучить над ними сніп пісень,
А не вибух в рідній Україні.

Хай не стане хліб для нас гірким,
Хай не буде сліз у чистім полі,
Хочем жить під небом голубим,
А не в тіні втомленої долі.

Вбережи від згубної весни,
Що несе не квіти, а й тривоги,
Хай зійдуть на землю ясні сни,
А не в мінах встелені дороги.

10.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ВБЕРЕЖИ, ЗБЕРЕЖИ, НЕ ДОЗВОЛЬ

Вбережи, Всевишній, від потвор,
Вбережи від не́чисті, благаю,
Зупини, молю́ я, цей терор.
Збережеш життя… надію маю.

Не дозволь зламати дух і кров,
Не дозволь зневажити святині,
Хай розквітне в серці знов любов,
Хай не згасне світло в Україні.

Захисти від зради і ножа,
Від облуди, що в очах палає,
Хай не стане в серці ворожа,
Тінь, що душу в попіл огортає.

Хай молитва не згиба в багні,
Не дозволь, щоб брат ішов на брата,
У дитячім погляді яснім
Хай воскресне правда непочата.

Від зневіри вбережи й пітьми,
Від байдужих, що мовчать, втікають,
Хай любов, як вогник між людьми,
Темні сили й нелюд не чіпають.

Не лиши в пітьмі усіх дітей,
Не дозволь їм жити у руїні,
Хай звучить над ними сніп пісень,
А не вибух в рідній Україні.

Хай не стане хліб для нас гірким,
Хай не буде сліз у чистім полі,
Хочем жить під небом голубим,
А не в тіні втомленої долі.

Вбережи від згубної весни,
Що несе не квіти, а й тривоги,
Хай зійдуть на землю ясні сни,
А не в мінах встелені дороги.

10.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

Топчуть чоботи рашистів землю України,
Залишають за спиною згарища, руїни,
понівечені життя, скалічені долі,
Виснажені і змарнілі від тяжкого болю.

Був час, – гнали окупанта назад, до кордону.
І, вмираючи, тримали міцно оборону.
«Визволителі» ідуть, – знищують під корінь.
Думають, що нас зімнуть, сунуть немов повінь.

Тисячами гинуть люди за мир і свободу.
Об’явили геноцид для нашого народу.
Ми боронимо країну, гонемо рашистів,
Російських загарбників, нацистів-фашистів.

Гинемо за Україну, вірим в Перемогу,
Вигонимо руську нечисть. В пекло їм дорога!
Перемогу, прийде час, стрінемо гостинно,
Піднімемо келихи, – Будьмо, Україно!

Топчуть чоботи рашистів землю України,
Залишають за спиною згарища, руїни,
понівечені життя, скалічені долі,
Виснажені і змарнілі від тяжкого болю.

Був час, – гнали окупанта назад, до кордону.
І, вмираючи, тримали міцно оборону.
«Визволителі» ідуть, – знищують під корінь.
Думають, що нас зімнуть, сунуть немов повінь.

Тисячами гинуть люди за мир і свободу.
Об’явили геноцид для нашого народу.
Ми боронимо країну, гонемо рашистів,
Російських загарбників, нацистів-фашистів.

Гинемо за Україну, вірим в Перемогу,
Вигонимо руську нечисть. В пекло їм дорога!
Перемогу, прийде час, стрінемо гостинно,
Піднімемо келихи, – Будьмо, Україно!

СУШКУ ПРИЗЕМЛИЛИ

Сушку наші приземлили –
Відчуваю свято,
Щоб і р@cshkу спопелили
Вправно і завзято.

Приземлили сушку наші
Красиво й управно,
Мінус ще одна у р@cshi –
Мило це і славно.

Знищено бомбардувальник,
Сушку приземлили,
Був великий шанувальник,
Та мрію ми вбили.

Чує Бог моли́тви наші –
Сушки приземляєм,
Так вітання шлемо р@cshi,
Спочить помагаєм.

Хай бляшанки всі поляжуть,
Ми за це благаєм,
Їм дорогу всім покажуть,
Спосіб свій ми знаєм.

Хай щодня горять у небі
Бляшанки ворожі.
Саме це є у потребі
Й вони на це гожі.

04.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1050855

НЕ БУДЕ ПРОЩЕННЯ

Не буде прощення, не буде,
І хто би що не говорив,
Ніхто такого не забуде,
Що клятий ворог натворив.

Не буде прощення, не буде,
Хоч світ нам кине сто примир,
Бо в кожнім серці, в кожних грудях,
Живе той біль, що не згасив.

Не буде прощення, не буде
За сльози вбитих матерів,
За крик дітей, що в снах приблу́див,
За кожен дім, який згорів.

Не буде прощення, не буде,
І в слові, й в музиці вітрів,
Ми пам’ятаєм, не забудем
Того́, що ворог натворив.

Не буде прощення, не буде
За те, що кров текла чолом,
За те, що в землю лягли люди,
Що не схилились перед злом.

Не буде прощення, не буде,
Ні в часі, ні в піснях, ні в снах,
Бо кров невинна текла всюди
Свої́х дітей в чужих лісах.

Не буде прощення, не буде,
І хай нам кажуть: «Час мине»…
Та біль у серці не відбуде
За те, що діється страшне.

04.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1050841