НЕМА СПОКОЮ

Нема споко́ю, Господи, нема,
Нас клятий ворог знову атакує,
Це гірше, ніж смертельная чума,
Бо захисту від ворога бракує.

Нема споко́ю знову цілу ніч,
Атака за атакою ворожа,
Летять на нас бляшанки зі всібіч…
За що ж бо нам така вже кара Божа?

В нас вибухи лунають раз-у-раз,
Й нема куди від ворога сховатись,
Бо далі сатана віддав наказ,
Й доводиться у го́рі нам купатись.

Лишається столиця, як мішень,
І саме на мішені, мов десятка,
За це не бу́де ворогу проще́нь –
Велика надто вже від кро́ві латка.

Потвора не вгамується ніяк,
З боло́та все бляшанки запускає,
Робити це, напрочуд, він мастак…
Ні кра́ю, ні кінця біді немає.

Нема споко́ю, зовсім бо нема,
Атаки, небезпека, руйнування.
В страху́ нас ворог вже давно трима…
Щоб вижити – єдинеє бажання.

25.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1003875

ПІД ЗВУКИ КАНОНАДИ

Під звуки канонади народжуються діти,
Під звуки канонади в печі́ печеться хліб,
Під звуки канонади голівки хилять квіти,
Під звуки канонади прожито безліч діб.

Під звуки канонади дзвенять стрімкі пото́ки,
Під звуки канонади здригається земля,
Під звуки канонади – у сховищах уроки,
Під звуки канонади ридає немовля.

Під звуки канонади в нас пишуться поло́тна,
Під звуки канонади злітає пісня ввись,
Під звуки канонади на стан лягає нота,
Під звуки канонади за руки ми взяли́сь.

Під звуки канонади в молитві зводим ру́ки,
Під звуки канонади поезія звучить,
Під звуки канонади рве серце від розпуки,
Під звуки канонади продовжуємо жить.

Під звуки канонади цвіте калина в лузі,
Під звуки канонади цвіте блакитно льон,
Під звуки канонади ми всі в журбі і тузі,
Під звуки канонади беру́ть бійців в полон.

Під звуки канонади звучить в нас солов’їна,
Під звуки канонади приборкують вогонь,
Під звуки канонади не кане Україна,
Під звуки канонади синів хороним й донь.

Під звуки канонади звучить вкраїнський славень,
Під звуки канонади в руках тримаєм стяг,
Під звуки канонади звучить: «ВКРАЇНІ СЛАВА!»,
Під звуки канонади сягаємо звитяг.

Під звуки канонади гаптуєм ПЕРЕМОГУ,
Під звуки канонади – у нас незламний дух,
Під звуки канонади ми дякуємо Богу,
Під звуки канонади патріотизм не вщух.

23.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 999287

ЖУРБОЮ ОПОВИТІ

Журбою оповитий не один,
Ми ворогу не будемо прощати,
Поліг за Україну батько й син,
Чорніє з горя і дружина й мати.

Поліг за Україну батько й син,
І серце рветься в шмаття від розпуки,
Життя стає гірке, немов полин,
Від вічної болючої розлуки.

Життя стає гірке, немов полин,
Не можна вже його підсолодити,
Хоч навіть і мине років той плин,
В сльозах ми руки бу́демо зводи́ти.

Хоч навіть і мине років той плин,
Але відлуння горя не минеться,
Не змеле смуток і життєвий млин,
То ж жити з ним довічно доведе́ться.

Не змеле смуток і життєвий млин,
В життєвій чаші буде біль наза́вжди,
Лиш очі споглядатимуть з світлин,
Хоч він живим усім всміхатись мав би.

Лиш очі споглядатимуть з світлин,
І ні до ко́го вже не скаже сло́ва,
Так без упину йтиме часоплин,
Завершена наза́вжди вся промова.

19.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 999354

НЕХАЙ ГОСПОДЬ БЛАГОСЛОВИТЬ

Нехай Госпо́дь благословить
На день спокійний Україну,
А горе й лихо хай приспить
І збереже нам солов’їну.

Нехай Госпо́дь благословить
І подарує всюди тишу,
Щоб сліз нам більше вже не лить,
Благать про це я не поли́шу.

Нехай Госпо́дь благословить
На нашу скору ПЕРЕМОГУ,
Щоб нам під мирним небом жить
Й забуть наза́вжди про тривогу.

Нехай Госпо́дь благословить
Й наза́вжди спокій подарує,
Хай нас вже більше не болить,
І лихоліття не вирує.

Нехай Госпо́дь благословить,
Щоб ми не знали бід-печалі,
Щоб ми могли без горя жить
Й не бу́ли болісні скрижалі.

Нехай Госпо́дь благословить
На радість, щастя, спокій, втіху,
Щоб більше крівцю нам не лить,
Щоб заливалися від сміху.

Нехай Госпо́дь благословить
І родить хліб святий, пшеницю,
Весела пісня хай дзвенить,
Й героям не лягать в землицю.

12.11.2023р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ВІЙНА ЗАБРАЛА

Війна забра́ла тисячі́ життів,
А може навіть це уже й мільйони,
Її до нас рашист-упир привів,
Йдуть з технікою цілі ешелони.

Війна забрала український цвіт
Й продовжує щодня їх забирати,
Вже другий розпочавсь десяток літ,
Продовжуєм в могилоньки лягати.

Війна забрала доньок і синів,
Ніхто й ніщо потвор не зупиняє,
Ще більше той упир оскаженів,
Вбиває й все з лиця землі стирає.

Війна забрала й пуп’янки малі,
Жалю́ не мають клятії потвори,
Безжально убивають москалі.
Посіяли недолю нам і горе.

Війна забрала квіти, що цвіли,
Вони наза́вжди полягли в могили.
І пагінців свої́х ще не дали́ –
Життєві сві́чі вбивці загасили.

Війна забрала не одне життя,
І скільки ще забе́ре – невідомо.
Ще скільки буде кровопролиття –
Хіба що знати Господу святому.

03.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1042968

НІЧ У ТРИВОЗІ

В тривозі ніч, в тривозі й хвилюванні,
А так спокою нам хотілось всім.
Чи є у нас на краще сподівання
У пеклі наджорстокому оцім?

Між вибухами мить перепочинку,
Між вибухами тиша лиш на мить,
Із нами ворог став до поєдинку,
Сміття вороже все до нас летить.

І ні́де вже від нього заховатись,
Воно уже й в підвалах дістає.
Чи можемо на спокій сподіватись?
Давно біда на сурмі виграє.

Летить сміття з ворожого болота,
Летить до нас бляшанок цілий рій.
Чи спопеліє ворог наш, сволота?
Чи щезне з України вражий гній?

А мотлоху неміряно в ординців,
Над нами в небі мотлох цей кишить,
Так знищує потвора українців,
Й ніяка нечисть збрід цей не приспить.

В тривозі ніч, в тривозі і тремтінні,
Як тиші мить – лякає нас вона,
А далі в небі – мотлох в мерехтінні…
Продовжує терор свій сатана.

05.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043044

БЛЯШАНКА

Злетіла ворожа бляшанка,
Тривога з-за неї у нас,
В ординців така забаганка.
А може це в них уже сказ?

В ординців така забаганка,
Й споко́ю від неї нема,
Чи може у них лихоманка
Й бляшанки тому́ підійма?

А може одне в них та й інше,
Й здорового глузду нема,
Й погіршення стану все більше,
Й оселений в них сатана?

Погіршення стану жахливе,
Й від цьо́го у нас є біда,
В ординців у мізках напливи,
Й ні стра́ху у них, ні стида.

Нічо́го людсько́го немає,
Душі́ теж немає у них,
Бляшанки в повітря здіймає,
Та й коять неміряно лих.

Злетіла ворожа бляшанка –
Поможе Госпо́дь приземли́ть,
Заллє ту орду бурячанка,
Феєрверк це усе спопели́ть.

11.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ВИБУХИ В СТОЛИЦІ

Лунають вибухи гучні,
Не сплять потвори і в суботу,
Не йде і зди́хіль сатані,
Ніщо́ не знищує сволоту.

Лунають вибухи гучні
Один за о́дним у столиці,
У небі світяться вогні,
Для нас страшні ті громовиці.

Лунають вибухи гучні,
Нема споко́ю нам ні днини,
І ці жахіття не вві сні…
Страшні видніються картини.

Лунають вибухи гучні,
Потвора шле нам сво́ї цілі,
Знаки́ від кожного рясні –
Столиця в нього на прицілі.

Лунають вибухи гучні,
Від них здригаються і сті́ни,
Натомість линули б пісні́,
Та чуєм стогін України.

Лунають вибухи гучні,
Нам не дають у ти́ші жити.
Чи буде зди́хіль цій русні
І хто нас зможе захистити?

11.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 998306

ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ ГЕРОЇВ

(Світлій пам’яті полеглих 128-ї бригади)

Двадцять вісім героїв,
Двадцять вісім свічок,
Додало́ся в нас болю
Й чорних-чорних стрічо́к.

Двадцять вісім героїв
Полягло, наче цвіт,
Все від вражих набоїв,
Там відбувся приліт.

Двадцять вісім героїв
Попрощались з життям,
Ворог ли́ха нако́їв
Смертним тим вишиттям.

Двадцять вісім героїв,
Двадцять вісім життів,
Горя ворог наброїв,
Із життя усіх звів.

Двадцять вісім героїв
Не підняти з землі́.
Ворог їх удостоїв…
Двадцять вісім орлів.

Двадцять вісім героїв
В потойбічних світах,
Від ворожої зброї
В непробудних вже снах.

21.09.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1022667

СВІТИЛИ НАМ ВСЮ НІЧ НЕ ЛІХТАРІ

Світили нам всю ніч не ліхтарі,
В заграві вогняній ми потопали,
Летіли нас вбивати моsk@лі –
Життя наші на кон вони поклали.

Над нами висло вбивчеє шатро,
Під куполом небесним – павутина,
Яку вночі снувало вбивче зло,
І падала палаюча хустина.

Бляшанки, мов пацьорки на разка́х,
І їх щоразу більше додавалось,
Нас обіймала не́нависть і страх,
Нам ворогом смертельне ложе ткалось.

Стелилися вогненні килими́
І висла всюди димова завіса,
Не видно вранці й сонця з-за пітьми́…
Несло́ся це усе до нас від біса.

Від вибухів здригалася земля,
Столиця у вогні уся палала –
Така була́ розвага в моsk@ля.
Чия́сь свіча в цім пеклі догорала.

Бажання жити огортало нас,
Бляшанки вбивчі цілу ніч летіли,
Вогненне плесо більшилось чимраз,
Та вороги чому́сь не спопеліли.

04.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043031