Звичайний ракетний обстріл

Ракети вибух порівняти ні з чим.
Жах, паніка від нього, відчай.
Але усі емоції, як вибух - підриваються,
Злітають, опускаються, ховаються.

І ось нічний приліт. Все обірвалось.
Тіло підскОчило, душа сховалась.
Страх проминув, вікна закрив.
Потім вспокоївся і ліг.
На все пішло кілька секунд.
Звичкою так в війні живуть.

Ракетний обстріл вночі 24.08.2023

Росія незалежність України визнає.
Тут інший висновок зробити неможливо.
Бо саме під російський фейерверк ракет
Цей день у двадцять третьому зустрІли.

Салюти заборонені сьогодні.
Нічого в небі й не змогли б побачити,
Якщо б ракетами тварюка не стріляла.
Тепер би їй за привітання це віддячити…

На загибель пригожина і всього керівництва чвк «вагнер» 23.08.2023

Дивним яким буває збіг обставин.
Учора знято суровікіна з поста,
Сьогодні літаком у пекло
Відправлено все керівництво ЧВК.

Всі, хто за перемовини з росією,
В пригожина спитайте результат -
Домовився блискуче про безпеку він,
Перетворивши ЧВК у «чвяк».

24-08-2023

Вечір і спокій. Хтось танцює,
Хтось із дітьми гуляє,
Хтось продає, купує хтось,
Хтось все спостерігає.

Музика ллється навкруги.
Одна іншу збиває.
Життя у ресторані йде.
Там хтось відпочиває.

Потоком нескінченним поруч
Машини мчать дорогою,
Втручаються у музику
І заважають спокою…

Розмірено гуляє спір:
«Що правильно, що ні…
Чи може все це відбуватись
Зараз під час війни?..»

І аргументи з двох сторін:
«Хтось танцем стрес знімає.
А в ресторані на життя,
Хтось зараз заробляє…

Неможна жити у війні
І не відволікатись!
Війна виснажливий процес,
Треба відпочивати!»

«А як усі ті, хто воює?
Як їм всім відпочити
Від гидкого питання
«Чи буду завтра жити?»

Як стреси всі ці пояснити,
Щоб їх не дратувати,
Щоб руки їм не опускати,
Щоб далі воювати?..»

У суперечці не збагнути:
Бенкет під час чуми,
Чи само так все має бути
З людьми під час війни.

Як правильно, ніхто не знає.
Відповідь в кожного своя.
Науки тої не існує,
Зʼєднати як війну й життя…

21-08-2023

Минуле з памʼяті стирається,
Потрохи забувається.
Товстою шкірою війни
Надриви покриваються.

Поточність зводить в божевілля,
В ній все перемішалося.
Ціль просто пережити.
Не варто розбиратися.

Майбутнє в мріях загубилось,
Вкрилося пеленою.
Війна перекриває зір
Тюремною стіною.

Бажання швидко гнати роки,
В майбутнє щоб забігти.
Туди, де закінчилось все…
Бо так набридло жити.

В майбутньому якось розставлять
Події по місцях,
Щоб не здавалось божевільним
Теперішнє життя.

Сенс нададуть новий речам,
Назвуть цей час великим.
Потоне у промовах правда,
Як довелося жити…

19-08-2023

Життя нагадує все більше
Картини Пабло Пікассо -
В шматки розірвано єдине
І випадково складено.
Або якась незручна поза,
Як в тої «дівчини на кулі»,
Яка за сутністю своєю,
Така ж незграбна і трикутна.
Збираєш поглядом своїм
Трикутники в одне життя,
Та цілого знайти не можеш -
Емоції та відчуття.
Реальність якась нереальна,
І «Герника» то вже не жах.
За звичку бачити навколо
Трикутну жінку у сльозах.
І красота настільки дивна,
Що зрозуміти неможливо,
Зображено насправді диво
Чи хтось знущається над світом.
І «голуб миру» як фінал,
Який шукаєш у новинах.
Та реалізму в них немає -
Така ж в трикутниках картина.
Ніхто не хоче чути правду,
Всім до вподоби оптимізм.
Може реальність щоб прикрити,
Хтось й вигадав колись кубізм.
І захлинаючись у тому,
Не можеш що ніяк збагнути,
Війну в трикутники ламаєш,
Щоб менше її було чути…

18-08-2023

Всі відео, де «прилітає»,
Здається, що брати знімають.
Темінь із звуками на них,
Підходить коментар «Без слів».
Крім вибухів там тільки «піки»,
Того, хто зняв, мат заглушити.
Абетку Морзе щоби вчити,
Наче вони, а не дивитись.
Кожного разу як приліт,
Абетка ця всюди звучить.
Звучить вона по всіх домах,
Із люттю виражає жах.
Бо тільки Морзе мабуть й здатен
Словами вибух передати…

17-08-2023

А знаєте, вирішив я одружитися.
Скоріш за все, то в мене не любов.
Просто не знаю, що зі мною трапиться,
Чи буде шанс на це у мене знов.

Життя на смак я майже і не спробував.
За чимось вічно біг. Навіщо? Вже не памʼятаю.
Зараз все те, що пережив я до війни,
На нуль помножено, його не відчуваю.

Чи встигну я насолодитися життям?
Навряд чи хтось про це мені розкаже.
Смерть ближче нареченої до мене.
Зрадити смерті я одруженням бажаю.

Смішно, адже для мене виконати обіцянку:
«Допоки смерть не зможе розлучити…», -
Зараз найлегше із усіх завдань,
Бо набагато найскладніше жити.

Тут на «нулі» життя не коштує нічого.
Та саме тут цінність його і відчуваєш.
Прискорюєшся. На швидкості відчути смак життя,
На що уходять роки, встигнути бажаєш.

Ризик загибелі не зігріває кров.
Адреналін вже взагалі не виділяє.
Життя. Життя наразі більше збуджує.
Ризик життя вперед мене штовхає.

Як правильно? Я вже не думаю.
Складеться як? Не варто і загадувати.
Просте бажання: якщо втрачу я життя,
Про мене хтось з любовʼю буде згадувати…

15-08-2023

Вже жах не від того,
Що там десь стріляють,
А більше від того,
Що люди звикають.

Буденна подія,
Звичайна то справа
По Запоріжжю
З С-300 стріляли.

Нікополь, Марганець
Бʼють з артилерії.
Навіть містянам
Не торкає нерви це.

Майже щодня
У Херсоні є обстріли.
Емоцій немає,
Не сприймається гостро вже.

Обстріл Одеси
На цикл зайшов -
Пляжний відкрито
В кінці літа сезон.

Вже взагалі
Не розрізняється,
Де, що, коли
У війні відбувається.

Йдуть некрологи.
Їх не помічають.
Вже і до них
Люди звикають.

Жахливо.
Вʼїдається в душі війна.
За звичку стає
Руйнування життя.

Повні саме тому
Кафе й бари,
Що тилом
Звичка війни управляє…

14-08-2023

Сжимается лицо
Морщинами от боли.
Живем в предчувствии какой-то
Огромной катастрофы.

Нас то ли за руку, а то ли за нос,
В болота завели,
И там оставили нас те,
Кому доверились.

В болоте вязнем, в дрязгах,
В бессмысленной борьбе -
Не из болота лезем,
Грызем горло себе.

За что-то зацепиться бы,
А мы друг друга топим.
Нам путь искать, а мы
«Сусаниных» все ловим.

Искать тех, кто поможет,
А не искать виновных.
Найти того, кто сведущ
В этих тропах болотных.

Ведь не плывем по морю,
А по болоту лазим.
Не капитан нам нужен,
А тот, привык кто к грязи.

В грязь окунутся все,
Кто из болота выйдет.
Не выйдет тут отделаться
Лишь верой и молитвой.

06-12-2023

Як ввести заборону на дурниці,
Що дозволяє собі влада говорить?
Чи їй вже все одно і розуміє,
Біля розбитого корита що сидить?

Як можна так? Ви подуріли? Ви серйозно?
Росія йшла з Донбасу й обговорювала Крим?
Лише тому, що так не думав Джонсон
Подовжили ми жити у війні?
Язик як повертався у вас в роті?
Як будете дивитись в очі тих,
Хто втратив рідних в Маріуполі, в Бахмуті,
В інших місцях за півтори роки війни?

Що ви верзете? Ми вже пережили:
«Знали про те, що буде в нас війна».
Знавці, пальцем що не поворушили,
Щоб збудувати хоч одне укріплення!

Ви що? Деморалізацію поставили за ціль?
Від цього легше ваше існування.
Чи певна вада є ваших мозків?
А всі промов дурниці в цьому покаяння?..

Це було зовсім нещодавно.
Кличить туди памʼять весь час.
То була точка неповернення,
В «як було до війни все в нас».
Стамбул… В домовленостях тих,
Був проблиск миру й перемоги.
Там все лунало тим, що всі
Повернуться скоро додому.

Але… Трикляте те «але»!
Стамбул в росії не сприйняли,
Засуджували делегацію
Російські телеграм-канали.
Мединський довго вибачався -
Наче «невірно зрозуміли».
З політики швидко пішов -
Зайнявся справами своїми.

А в Україні Буча стала
Мейнстрімом відмов від перемовин.
І постає тепер питання:
Повʼязані Буча і Джонсон?

Шоу дурниць й засмучення повʼязані.
Кількість зросла деморалізуючих промов.
«Не вистачає військ… треба мобілізувати…
Залужного змінити… в армії совок…
Потрібен референдум… краще вибори…
Краще усі нехай ідуть на фронт…»
І, одночасно, «треба працювати,
І для ЄС провести купу нам реформ…»
«Треба по 20 тисяч мобілізації на місяць.»
Прекрасно знаємо тепер скільки загиблих у війні.
Це означає щонайменше 10 тисяч гине
Або поранені із категорії «важкі»…

Як збуджує до бою інформація!
Як хочеться усім йти на війну!
Ще про корупцію третина всіх новин,
Щоб зрозуміти, куди податки йдуть…

Боже, яка все ж маячня у інфопросторі?!
Дурниці як промов заборонити?!
Зробити, щоби всі, кому влада дана,
Боялись все ж їх говорити?..

30-11-2023