В лісі тихому, де тіні грають у хоровод,
Лунає казка, ніжно шепоче лісовий вітродвір.
Дерева тут розмовляють мовою таємничих слів,
І вся природа — велика казка, де живе веселе диво гір.

Рокцвітає літа пелюстка на струнах лісових,
Де лелеки танцюють в небесній висоті,
А соловейко співає в мові ніжної музики,
І весняні квіти шепочуть про веселощі життя.

Під сонцем золотистим, що світить весняним теплом,
Лісова казка розквітає, наче казковий сад.
Ведмеді грають у прихованки серед вишневих гілок,
А квітучі поля танцюють, мов весняний вальс.

У кущах малини сміються ягідки червоні,
А дерева шепочуть таємниці століть віків.
Лісова казка — це пісня, що звучить без крайньо,
Де кожна стежка веде до чарівних джерел.

Так летять дні у світі, де лісова казка триває,
Де природа пише велику поему життя.
І серце чуттєво відгукується на її вічний лад,
В цій чарівній казці, що лісовими стежками веде.

Любов немов, як казка, зірка у небі блакитнім,
Де серця сплітаються, як квіти в обіймах весняних.
У світі казковому, де сонце ласкаво сяє,
Ми зустрічаємо чудеса, як дива, нам творяться.

На полях вишневих, де трави пахнуть медово,
Любов розцвітає, мов зоряна роса вранішня.
У казковому лісі, де казка літає вільно,
Дива творяться, де мрії збуваються чарівно.

Вітрила корабельні, пливуть у світ казковий,
Де кохання вишукане, мов перлини на морському дні.
Там діва чарівна, як принцеса на весіллі,
Співає пісні кохання, віддана своєму принцу навік.

Любов немов, як казка, вічною мудрістю сповнена,
Де кохання над усе, мов крила, наші душі зняли.
У світі казковому, де серця зближені навіки,
Ми живемо у гармонії, коханням вічно осяяні.

• Твір:

  У лузі, де сонце весело грає,
  Кролики весело стрибають і грають.
  Їхні вуса мов травички тендітні,
  Із радістю дитинства, вони живуть, неначе діти.

  Серце весело б'ється у кроленят,
  У їхній грі діти забувають про смуток.
  Вони навчають нас простим радощам,
  Що важливо у житті - це не маємо часу втрачати.

  Сонячні кролики - це символ дитячої наївності,
  Вони навчають нас бути відкритими і веселими.
  І кожен стрибок їхній - ніби нота в мелодії,
  Що нагадує нам, що в дитинстві схована справжня мудрість.

  Отож нехай сонячні кролики завжди будуть з нами,
  І нагадуватимуть, що веселощі - це найважливіше.
  Бо вони навчають нас, як треба жити з посмішкою,
  І як радість може здолати будь-які негаразди.

• Твір:

  У дитинстві світ був маренням, мов казкова скарбниця,
  Де іграшки дитячі квітли, немов квіти весняні.
  Вони були мости до світу, де казка вічна цвіла,
  І кожна з них мала свою дивовижну історію.

  Ляльки веселі, у сукнях яскравих, мов квіти в саду,
  І ведмедики пухнасті, що співали пісні в лісі.
  Машинки гуділи, мов струни в мелодії вітру,
  А кубики складались у чудові будівлі мрій.

  Граючись, діти мандрували у своїх уявних світах,
  Де кожна іграшка мовляла свою мову ніжності.
  І під час казкової гри, діти забували про час,
  Занурюючись у світ, де жоден смуток не смів вступити.

  Іграшки дитячі, це були друзі найкращі в світі,
  Що залишали сліди радості в серці кожної дитини.
  Вони були скарбами, ціннішими за золото,
  І дарували нам спогади про безтурботні дитячі роки.

  Отож, нехай згадки про іграшки дитячі завжди в нас живуть,
  І нехай у серці відбивається вічна мелодія дитинства.
  Бо іграшки це не лише предмети, а й частинки нашої душі,
  Що зберігають у собі безсмертя щасливих моментів.

• Твір:

  У світі де час текучий, немов річка в полі,
  Жив хлопчик малий, у своїй дитячій веселості.
  Він бачив усе нове, як чарівність світанкову,
  І крокував вперед, наче лицар, мужній і сміливий.

  В очах у нього світліло сонце ранкове,
  І серце його било в такт мелодії весняної.
  Він мріяв про пригоди, про далекі краї,
  І відчував усе, як справжній мандрівник світовий.

  Хлопчик творив дива, в своїй невинній ігривості,
  Та його душа була чиста, як води джерельна.
  Він вчився усьому новому, як сторінка біла,
  І прагнув до знань, як пташка до вільного польоту.

  Хоч світ був інколи суворий, немов зимова ніч,
  Хлопчик вірив у добро і світле майбутнє.
  Він виріс у сильного, як дуб старовинний,
  І став оберігом для своїх, мов лев величний.

  Так хлопчик пройшов світом, у своєму великому шляху,
  І залишив слід свій, наче відбиток долоні на піску.
  Його ім'я лунало, як мелодія найкраща,
  І він став легендою, що живе в серцях нащадків.

• Твір:

  У сонячному світі, де дитячі душі,
  Розцвітають усмішки, як квіти весняні.
  У їхніх очах світяться радісні промінці,
  І щастя огортає їх, як теплий весняний день.

  Дитяча усмішка - це диво безмежне,
  Яке ллється з серця, мов струмок води чистої.
  Вона легка, наче пух, і тепла, як сонечко,
  І вміє розсмішити навіть найсумнішого.

  Вона милує серце, мов музика дзвінка,
  І зігріває душу, як ласка теплих рук.
  Вона лікує болячки, наче магічна зілля,
  І втішає враз, як чарівна казка казкова.

  Дитяча усмішка - це світло нашої долі,
  Що сяє в найтемніший момент нашого життя.
  Вона здатна змінити все, навіть найгірше,
  І дарує нам віру, що все буде добре.

  Тож бережімо це диво, як найцінніший скарб,
  І даруймо усмішку дітям із усіх сімей.
  Бо дитяча усмішка - це наша надія,
  Що світло щастя завжди буде з нами.

• Твір:

  У школі, де діти знання здобувають,
  Де серце вчительське їм світлом веде.
  Де кожна книга мов таємнича казка,
  І вченість - це стежина в невідоме лісі.

  У класі, де літери перетворюються на слова,
  Де розум розквітає, як весняний сад.
  Де математика - це гра з числами,
  І географія - це мандри країною світу.

  У коридорах, де дружба росте як квітка,
  Де звуки сміху лунають від дверей.
  Де вчителі - неначе кермо на кораблі,
  І навчання - це подорож у невідомість.

  У спортзалі, де сила здоров'я та духу,
  Де командність - це здатність до перемоги.
  Де рух - це мова, що каже про життя,
  І здоров'я - це скарб, що нам дарується.

  У школі, де мрії стають реальністю,
  Де кожен учень - це майбутнє країни.
  Де душа народжується знанням і вірою,
  І школа - це джерело, що ніколи не висохне.

  Школа, де серця відкриваються на весь світ,
  Де кожен день - новий крок до мрії.
  Де вчителі - неначе крила, що піднімають,
  І навчання - це священний обряд.

• Твір:

  В тихому вечірньому світлі,
  Де зірки сяють нашою мрією,
  Летить колискова казка, наче пташка,
  Щоб уві сні привести тебе в країну світанкову.

  Там, де місяць співає колискові пісні,
  А вітерець шепоче таємничі слова.
  Сплячи, ти ввійдеш у світ, як магічний сад,
  Де казкові квіти розквітають на твоєму шляху.

  Там літають сни, як кольорові метелики,
  Летять високо, ковзаючи небесні простори.
  А зірки сиплять блискучі іскри,
  Оповиваючи твій сон невидимими крилами.

  Колискова казка, як вода в річці весняній,
  Несе тебе крізь час, наче легкий ланцюжок.
  І лунають слова, як мелодія ніжна,
  Обіймаючи тебе у своїх невидимих руках.

  Засинай, моє сонечко, в теплім світлі мрій,
  Де казка розцвітає, наче квітка весняна.
  І в колисковій казці ти знайдеш своє щастя,
  Сплетене з вечірніх зірок і чарівних мрій.

• Твір:

  Що за день , такий святковий,
  Що за ранок , такий веселий.
  Уявили , немов небо, потрапивши в світ казковий,
  І ніжна усмішка , як мир чарівний.
  І у деякі пригоди , наче в лісі,
  Ми , як зірки потрапили, в домівці чарівній.
  А ми зайшли туди , немов діти веселі.
  Як краса , як чиста , святкова казка.
  Побачили , немов сльози текли , від щастя.
  Що , за під ялиночку зелену і барвисту,
  Немов коробку велику , гарну , і красиву.
  І сюрприз , як подарунок дивовижний ,
  Всі побігли , як веселі тваринки , відкривати.
  Що за диво , що за віра та любов,
  Сяють у святкові ночі.
  І , диво , немов ангел , сюрприз подарувало,
  Як радість , що дарує щастя , так щасливо.
  І ось , це такий святковий ранок,
  З сюрпризом, як великий подарунок!

• Твір:

  В казковій нічі, де мрії розквітають,
  Жили друзі: лев "Бабай" і кіт "Том",
  Кішка "Мішель" і кролик "Стрибунчик" -
  Лісові дива, які завжди з ними були.

  Ліс тягав їх в свої зелені поля ,
  Де кожен кущ мов казковий стрункий арфій.
  Серце природи в лісі било в такт,
  А друзі грали із зірками в небесах.

  Морські хвилі плескали , приносячи казкових гостей,
  Рибка "Карась" та рак"Пустоловик"- цікаві морські тварини.
  Із скафандром вони під морською хвилею пливли,
  Де чекали пригоди та таємничі острови.

  На острові зустріли вони черепаху "Дергачку",
  Що мудро дивилась на зірки над водою глибокою.
  "Бабай", лев мудрий, сказав: "Друзі, будьмо єднані,
  В природі сила, коли ми всі разом!"

  "Том", кіт лукавий, грав на арфійській струні,
  А "Мішель" і "Стрибунчик" танцювали казковий вальс.
  Риба-хижак "Щука" обіймала води глибокі,
  Усі разом, як друзі, ділилися своїми таємницями.

  До лісу та моря вони мандрували вдень і вночі,
  Збираючи скарби природи, незрівняні й яскраві.
  Повчальні слова їхні лунали в серцях мов приказка,
  Бо у казковій ночі , дружба – це найбільший скарб.