Бузок цвіте, цвіте бузок,
А вітер пахощі розносить.
Вдихнути б їх іще разок,
В небесну задивитись просинь,

Як в твої очі голубі,
Що зваблюють мене щоразу.
Серденько віддаю тобі,
Воно твоє, воно не зрадить.

2016 р.

Давай ми з тобою скупаємось
Під теплим напливом доща!
Де веселка за обрій ховається.
Там серце затихло, співає душа…
Давай ми з тобою зануримось
У водні глибини, де горя нема!
Де чайка в повітрі милується,
Де зранку у росах трава запашна…
Давай ми з тобою загубимось,
Де сонце сідає і сходить зоря!
Де гори в тумани закутались,
Де б’ються об звивисті скелі моря!
Якщо ти хоч на мить сумніваєшся,
То я тобі скажу – навіки твоя!
А може все ж таки закохаєшся
І будемо в світі краси ти і я…!

Ми зустрілися в зоряний вечір,
Солов”я чули пісню дзвінку,
Тобі клала я руки на плечі
І кружляли в кохання танку.

Та злітали у даль невідому,
Де нікого не було крім нас.
Почуття це до болю знайоме.
Хоч давно промайнув отой час,

Та воно у серцях ще не згасло
Й досі ніжністю їх зігріва
І знаходить потрібні слова,
Щоб крилом обнімало нас щастя.

2018 р.

Кохана, з тобою на вічно, навік,
Ти — моя зірка, що світить безперервно.
У твоїх обіймах знайду я спокій,
Небо і земля для нас, як одне поле.

Твоя усмішка — це моя сила,
Твоя любов — це мій безмежний світ.
Разом ми подолаємо всі бурі,
Бо з тобою я на вічно, мила, поруч.

У твоїх очах я бачу майбутнє,
Ти — моя мрія, і більше нічого.
З тобою разом, у серці без страху,
З тобою на вічно — моє найкраще в житті!

Ти — краса, що сяє, як зірка вночі,
Сила твоя — вітрила для моїх мрій.
В тобі — природи вся велич і ніжність,
Твоя любов — це міць і чистота світу.

Ти — мов річка, що вільно пливе,
В твоїх очах — небо, що в серце входить.
Я з тобою, кохана, мов в рай потрапив,
Твоя сила, твоя врода — вічні урагани!

Ти — мов квітка, що росте на луках,
В тобі вся ніжність, вся магія світу.
І я відчуваю, як з тобою летимо,
Кохана моя, мені з тобою пощастило!

Я вас дуже кохаю, сердечно, люба,
Ти — моя сила, мій світ і моя муза.
Терпіння твоє — як океан безкрайній,
Розум твій глибокий, як річка без кінця.

Ти — красива, ніжна, мила, чарівна,
В твоїх руках світ — це ніжна мрія.
Дякую тобі за доню, за радість в серці,
Твоя любов — як зірка, що світить в темряві.

Я впевнений, що доня твоя буде, як ти,
Сильна, мудра, красива — від тебе вона.
Ти — приклад для неї, як зростати в любові,
А я буду поруч, дякувати за те, що є ви.

Ти — моя опора, моя незламна віра,
Ми разом у світі, і світ цей — для нас.
І доня, зростаючи, матиме твої крила,
Бо ти для нас — все, що є в цьому часі.

Я вас дуже кохаю, і це моє благословення,
Дякую за вашу силу, ніжність і терпіння.
Моя любов до вас — це вічний шлях,
Разом ми пройдемо все, бо з вами — мій шлях.

Ви — мій всесвіт, моя радість і спокій,
Ти, кохана, — моя сила, моя надія в бою.
Твоя ніжність, твоя любов — це безмежний океан,
В твоїх обіймах знаходжу я все, що для мене важливо, без вагань.

Ти — моя опора, твоя мудрість — моя світла зоря,
Ти терпляча, красива, ніжна, сильна, як буря.
Ти — моя душа, мій біль, моя радість, моя весна,
З тобою життя розцвітає, бо ти — моя непохитна стіна.

І донечка наша — ти, як твій образ, рідна,
Моя маленька принцеса, в тебе вся любов і сила.
Я бачу в твоїх очах світле майбутнє,
І я впевнений, ти будеш такою ж, як мама — сильною і мудрою, як на небі зірка.

Ви — мої всесвіти, мої мрії, моя сила,
За вас я готовий йти крізь вогонь і бурю, не зупинятись.
Ваша любов — це те, що я носитиму в серці,
Бо ви — моє життя, моя суть, моя віра, моя перемога.

Про що співали солов”ї
У теплі вечори весняні,
Казали очі що твої,
Коли на мене ти поглянув?

Що сипав місяць з висоти,
Яскраво зорі миготіли?
В той тихий вечір я і ти
Свої серця коханням гріли.

2018 р.

Чому собі я знов брешу?
Чому себе я відмовляю?
Зізнатись просто що люблю?
Що я про тебе мрії маю?

Що дні і ночі – тільки ти,
Пануєш в снах, бажаних мною.
І навіть в подихах весни,
Цвіте та пахне все тобою.

Від мене правди не чекай,
Вже краще відчуття забути,
Ніж віднайти серед зізнань,
Що я з тобою хочу бути.

І сотні інших відчуттів
В собі сховаю десь у серці.
Нехай в моїй ти голові,
Та все залишиться секретом.

Чому собі я знов брешу?
Чому себе я відмовляю?
Зізнатись просто що люблю?
Що я про тебе мрії маю?

Що дні і ночі – тільки ти,
Пануєш в снах, бажаних мною.
І навіть в подихах весни,
Цвіте та пахне все тобою.

Від мене правди не чекай,
Вже краще відчуття забути,
Ніж віднайти серед зізнань,
Що я з тобою хочу бути.

І сотні інших відчуттів
В собі сховаю десь у серці.
Нехай в моїй ти голові,
Та все залишиться секретом.