У серці щось легенько тліє.
Воно пече, але не гріє.
Воно неначе та отрута,
Що сковує тебе як пута.

Воно маяк в відкритім морі.
Воно посеред неба зорі.
Воно як сонце в хмурий день.
Як відзвук радісних пісень.

Воно спалахує і гасне.
Воно спотворює прекрасне.
Воно веде у темний край.
Воно у пекло перетворить Рай.

Воно привабливе й красиве.
Воно підступне та жахливе.
Воно із тебе тягне сили,
Доводячи враз до могили

Воно народжується й гине.
Воно вогнем по тілу плине.
Воно захоплює свідомість.
Воно веде у невідомість.

Ти поринаєш в світ бажання
І вороття назад нема.
У серці твому лиш кохання,
Свідомість твоя вже німа.

Як часто думаю про тебе?
Немає слів, щоб передать
Мені нічого іншого в житті не треба,
Твоя усмішка — вже для мене благодать.

Хоч часто нападає сум,
Думок поганих цей триклятий шум,
Та спогади про тебе морок проганяють
І знову сурми щастя у мені лунають.

Нікого кращого в житті не знав,
Буденність так безжалісно стискала,
Та погляд твій ці пути розірвав
І знову радість у мені заграла.

Як часто думаю про тебе?
Питання, що повисло в тишині,
Нехай у темряві зникають всі вагання
Історія розсудить, вірно це, чи ні.

Я не люблю, а лиш кохаю!
Та ночі наші.. забуваю!
Я хотів лиш бачити тебе ось там
Але це в снах лишѝлося.., моя мадам..

Я так хотів зустрітися з тобою
Милуватися такою..
Але ти взяла гострий ніж
Та забула наший рік

Наший рік цієї дружби..
Наший рік цього добра
Але обрала дурака..
Ну.. оцього ж мудака

Який вбивав тебе щоразу
А ти до нього - : "не в образу"
Який кохати не хотів
А ти захлинаючи ревів..

Психосоматика дала збій..
Возя, ну не смій!
Не смій, ти знову плакати!
Не смій, торкатись до романтики!

Воно ще буде, тільки не спіши!
Возя.. ЧУЄШ..? НЕ СПІШИ!
Вона ще буде, лише дай всьому час..
А не ганяйся за кожною весь час!

Я знаюю.. Ти хотів кохання а получив страждання...
Боляче це факт, але не будь як той мудак!
Відмовила забий! - тс... НЕ БИЙ!
А лиш пойми..! Не буде ця - буде друга! Не буде Соня - Буде Віка!
Але знай, що буде втіха!

Начебто й послухав ці слова.. Вроді ясно трохи стало!
А в душі так всьо крутило.. Але болем, знов не взяло!)
Ладно.. я дочекаюся музу ту свою..
Поки поридаю.. Але закину потім шлюз!

І знов приснилася мені..
І знов бажання пропадає жити
Візьми, візьми та й все забудь!
А як.. ці ночі знову пережити?

Вона у снах з'являється мені
Наче хоче щось сказати
Але вже кілька днів ми поспіль.. - Мовчимо!
Та й не знаємо, що знову розказати..

Я би хтів провести ніч, а може й навіть дві!
Але вона відмовила мені!
А я стримуючи сміх, плачу знов собі
Коли у ввечері, захожу знову в свій playlist.

Я толком і кохання не відчув
Що в 20, що навіть цю..
Кохати Возю не хотіли...
Покладіть мені.. троянди білі!

Я не п'ю, а випиваю - в котрий раз, коли знов скучаю..
Я знав, що зміна у житті, зробить боляче мені.
Але я не вибирав, чи кохати, чи знов страждати.
Вона вибрала за мене, коли цю казку розпочати.

Я лиш хотів обіймів, я лиш хотів добра..
Чому.. Чому знов робиш боляче... Потвора - ти моя..!?
Ну за що..? За що ти знов калічиш..?
Робиш боляче - зроби.. Але за що..? ти хоть скажи!

І знов мовчиш, і слів не підібрати..
Що? - Немає шо сказати..
- Та ну.. Відстань ти вже від мене!
- Знаю.. ти любиш, ці наші проблеми...

Ти любиш лиш скандала, та й наших цих сварок..
Коли останній попіл цигарок, начебто.. останній вже курок.
Візьми, стреляй.. убий мене!
Ну що.. - Так важко це тобі..?
- І вот... вже серце у крові...
- Та пуля ця.. уже в мені!

Ця куля полетіла прямо в ціль!
Але не боляче мені!
Бо я привик.. це вже не в перший раз..
Але зрозумів, що знову це - "відказ!"

Я хотів лиш покохати, щоби знову не страждати..
І вот повірився я їй, відкрився, як завжди..
Упс.. - І знову боляче мені!
І серце колить, і мозок дає збій, кохана ну не смій!

Ну не смій, ти об мене витирати ноги!
Я зірку з неба лиш хотів, а не ці дороги!
Які ведуть мене до нової депресії..
Я з нової не встиг ще вийти, давайте без інверсії..

Не знаю чому так, але я начебто мудак..
Я доброту віддати хтів, а вийшло так.. - Що знов здурів..
Я вперші дні, сказав кохаю - в відповідь отримав - : Я не обіцяю!
Я не обіцяю, що любити буду! Але доброту людині, віддати змушу!

Я не дам тобі кохання, яке би ти хотів..
Тому що, старого, я ще забути не зумів.
Я пам'ятаю ще його, тому лише ти в нас дружок..
Ти будеш в цей момент, лиш другом біля мене.. А коли виникнуть дилеми - Наберу, і вирішим проблеми?)

Чому.. Чому це сталося тоді?
Коли я був на самоті..
Чому вона пішла тоді..
Коли я помирав і лиш страджав

Вона пішла, лишивши за собою слід..
А я знову плачу, і благаю в сліз
Не течіть, ну досить рік..
Але вони немов цунамі, зробивши цей потік..

Я пам'ятаю нашій вечір на тихому Бузі
Там лиш птиці співали, й відоси знімали..
А пам'ятаєш..? як ми проводили час після школи..
А як - забути ці наші приколи?

На твою днюху хотів, подарити великого мішку
Але побачив холодність в очах, і не поспішав відкривато виннішко..
Ти вроді й пішла, а начебто в серці сидиш..
Муза моя, може й досить, щасливо тобі!

Бро, я знову прив'язався..
Возь, тобі давно блять боляче було.. Навіщо за це взявся..
Та я не спеціально.. воно само вот так..
А мозок лиш сміється і каже - "ой дурак.."

Возі знову хочеться, чиєїсь милої уваги
Тому що не хватало, емоцій та розваги..
Він любить поганяти, стоячи по трассі...
Але навіщо тобі це..? я навіть сам не знаю!

А якщо потрапиш в ДТП..? - ТО НЕ ЖАЛІЙ МЕНЕ!
А якщо зламаєш щось? - То буду знати, який лось..
А чому не сісти.. та не обговорить проблему..?
А що мене хтось чути хтів? не треба їм мої дилеми!

Та кому треба я, ну хіба фанатам, друзям, може й родакам..
Так, є ті, хто мене завжди цінує.. Але лиш одиниці їх, і це доволі сумно..
Нажаль добитися не зміг.., нічого більшого..
Але вийшло так, що Возі треба іншого.

Любити та кохати різниця є велика..
Но запитай у Возі, чи кохав він ту малиху..?
А Возя лиш добра їй хтів.. Та зробити все..., що так хотів..
Але для неї він лиш друг, та просто дух.. який у вчора.. в полі стух..

У Возі серце розкололось навпіл, коли холодність в ній побачив.
Але нічого я це витримаю, іноді поплачу, але сльози витеру!
Всі краплі з моїх сліз, я витеру рукою..
Але як же боляче було, зимою та весною..

Вийшовши одного разу на балкон, запаливши цю цигару
Думки так перебіглися, але мене воно не взяло.
Я думав.. а що якщо я візьму, та зроблю це сьогодні..
Возя..? А чиї вірші будуть в майбутньому читати в школі?

На майбутнє безліч тем, та я не зупинюся!
Так робіть мені уж боляче, але я не розіб'юся!
Але двухсотню вижжати по трасі..
В голові ще досі.. у якогось Васі..
А може і у мене... Ладно я мовчу - про свої проблеми!