Вона була гарна і сні,
Мені снилася.
Чорне волосся навколо руки,
Запам’ятав твої очі.
Та забувати не хочу,
Червоні губи, алі очі.
Писати про тебе хочу,
Проте не можу

Ще одна мить і вона ,
розірве сотні кілометрів розлуки.
Тільки ще одна мить і
в обійми твої я прелину.
Ти поруч, я відчуваю сердця
стук тук – тук.
Ти поруч і більше нічого не треба.
Ще одна мить з тобою
нажаль уві сні.
А, я, хочу її в реальному житті.

Мовчали удвох,
а життя проходило вздовж.
Іх поглинуло мовчання,
не захотіли вони потонути в коханні.
Так і звикли жити в мовчанні вони,
на цвинтарі свого кохання.

Мовчали удвох,
а життя проходило вздовж.
Іх поглинуло мовчання,
не захотіли вони потонути в коханні.
Так і звикли жити в мовчанні,
на цвинтарі свого кохання.

Я хочу ось так , з тобою,
вечори зустрічати.
Милуватись закатом і
грітись обіймами біля вогню.
В тишині бути на одинці і
на вушко шепотіти : ,,люблю””!

З тобою на одинці хочу я бути,
щоб ніжно на вушко шепотіти.
Ті ніжні слова, що сердце на самоті вночі кричало.
Подарувати обійми,
що вкрала війна.
Подарувати кохання,
що в розлуці жило.
І ніколи туди більше не відпустити.

Я пишу, пишу тобі листа.
Розумію, що словами до тебе
не дістану я.
Кожне слово довжиною в рік.
Ми в розлуці з тобою тепер навік.
Кожна літера, як моє серцебиття.
Кожна краплина – це початок,
без тебе нового дня.
Кома – це не закінчена,
історія моя і твоя.
Сука – розлука, спіткала нас,
з кожним днем , ми ,
втрачаємо спільний час.

У восьмий день березня в небі зірка зійшла,
Від громадських свят і подій ніколи не відступається.
Серце гріє радість, надія і вірність,
В цей день жінок вшановуємо, несучи любов без меж.

Маршрути торжества дорогами переплітаються,
Рими літературні, як вірші, танцюють на кілках.
Веселка кольорів у душі розцвітає,
Жінки, як квіти, світом красу і світло несуть.

Символом цього свята стала сила і воля, Жінки, як магії, всім серцем своїм віддані. Зміст його проведення – це гордість і повага,
Значення жінок у світі – безмежна мудрість і милосердя.

Від краю до краю, від сходу до заходу, Поема лине, як хвиля, безкінечна й глибока.
Жінки – стовпи суспільства, крила, що несуть мрії,
І восьме березня – свято, де всі відчувають їх сили.

Квіткою для тебе розквітну.
Всю красу тобі подарю.
П’янким ароматом розвіюсь навкруги.
Зачарую твій погляд ,на
пелюстках своїх.
Аромат мій мелодією в сердці озветься.
Покличу в свій сад квітковий,
та тільки одна квітка для тебе.
Коханням своїм озветься.

Поговори зі мною чи то тихо, чи то неспокійно,
просто, відкривши рота, звуки видавай,
хочу живу розмову, не через мобільний,
поговори зі мною, щось розповідай.

Поговори про те, що десь тривожить душу,
про те, що болем розриває на шматки –
я вислухаю все, я хочу й мушу
тебе почути, бо пройшли віки.

Кажи усе, що можна говорити,
давай, погнали, виливай слова,
твій голос просто неможливо не любити,
він «Спазмалгон», якого потребує голова.

Поговори про що завгодно, навіть про погоду,
хоча я знаю, що дощі ідуть,
ти підібрала всі мої паролі й коди,
твої слова завжди мене знайдуть.