Боляче дивитись її знову з кимось
Боляче це бачити бідними очима..
Але нічого, я проплачу, та встану знов на ноги..
Я обіцяю, лиш поплачу.. та вийду знов на поле!

Та й плакати не хочу, але ці сльози самі йдуть..
Я кажу досить, досить.. но вони рікою знов течуть.
Прийшов на наше місце, і там доволі пусто..
Згадую наш час, обійми, та перший поцілунок..

Доволі класно все було.. жалію інколи.. десь разів 100
Но ладно.. ладно.. можливо й сам там напартачив
Потрібно було взяти в руки, та лише пробачить..
Але проблеми не лише в мені, сонце, рибка, кошенятко... зрадило МЕНІ!

Вона хотіла дружби та й нічого більшого
А Возі знов хотілось іншого..
Він знову хотів клятви, він знов хотів добра..
А в висновку - : Розбита ще раз.. в Возіка душа..!

Дивлюсь на зорі.. та згадую тебе
Мовби янгол, мовби Боже.. золотце ти чарівне..
Але ти світиш не для мене, а для того друга
Поки у моїй кімнаті, знову ця недуга.

Я буду плакати всю ніч, поки не забуду..
Но в моїх думках знову ти, і знову ця натура...
Ну перестань ти Возя! - думати про неї
А як.. А як забути очі ті, та наші всі моменти.

Я інколи задумуючи, життя навіть не бачу..
Чи варто щось старатись, чи знову болт покласти..
Але стараюсь взяти... Інколи все в руки,
Щоб десь там у Кийові, згадали й не забули!

У планах в мене безліч тем, та й завжди є натхнення
Лише підтримку б дати нам, і вб'ю усі проблеми!
Я впораюся сам, я зроблю все вот те..
Щоб завтра у ТВ, побачили мене!

Котрий раз, я знову сам..
Мов попався в цей капкан..
Але я вибратись хотів..
Але цього не зумів.
Вибирався що із сили..
Але мені не получилось..

Спробував я вийти знову..
І попався у триногу..
В ту триногу, де ловлять завжди звірів..
А Возя знову в це повірив..
Він знов повірив в клятву, він знов повірив їй..
Але на цей раз він довів..
Що похати її зміг!

Він зрозумів о котрий раз, знову завжди цей відказ..
Знову завжди ця відмова - а він для неї наче ворог..
Але лиш він би покохати зміг..
Ту чудну, та хоть за ГРІХ!
Чому не обійшов в той день її..?
Тому що.. очі звела ті.

Я так жалію, що не обійшов в той день..
Тепер сижу та плачу еврі дей..
Казав мені мій друг разок - "Бог послав людей чуток"
Я звернення зроблю до Бога, не треба мені ця тривога..
Не треба мені драм та сліз..
Я лиш хотів, вот той - ескіз!

Доволі сумно що ось так вчиняють..
Я їй подарки пару раз дарив, а вона - : "Ти ж не любив..."
Справді.. Я НЕ ЛЮБИВ, А ЛИШ КОХАВ! і кожен день в ночі страждав!
Я мріяв разом нас побачити десь там.. Але лиш в снах здійснилось так.

У снах я бачив нас щасливим, у снах я бачив лиш мотиви.. Але це сни, і я ранимий..
Хотів насправді разом в ТУР рванути.. По вечірньому Парижу, це було б так дивовижно..
Але.. ти вибрала його... Я не жалію вибора твого..
Насправді згадую це всьо, та плачу і ридаю, мовби дихання звело..

Я молитвами просив у Бога, щоб рванути до Кривого Рога..
Але ти любиш лиш його, люби.. кохай.. но пам'ятай
Зробити боляче не хтів, та квіти я б тобі дарив.. Але ти цього не хотів..
Ну і не хочи.. Нехай він зробить все для тебе, а потім виникнуть дилеми..

Йой, а навіщо ти так робиш..? а голову за що морочиш?..
Якісь надії знов даєш? аж бридко іноді стає..
Дивитися на тебе після цього всього.. знову інколи кріпово..
Тому зав'язуй знову з цим, але пам'ятай, я лиш любив..

Чому так Возі часто розбивають серце..
Вроді й добряк, вроді й кохає до іннерції..
Тільта кидають йому знову вічно, щоб терпів.. страждав.. та плакав звісно..
Але Возі іноді буває тісно..

Йому тісно плакати в подушку, коли вбиваєшся в секунду..
Йому тісно дивитися на те, як людям дарять все нове..
Я не про подарки.. Я не про річ, я про те кохання, про котру мрію в темну ніч.
Я ХОЧУ.. лиш одного, добитися чогось нового..

Вроді й кошти має, але щось не те, хочеться кохання, а получає знов страждання.
Взяти б за руку дівчину, ту малу, просто дитину..
А получає знов критину.. ту жорстку й дурну людину..
Яка вбиває його знову, а він до неї - : "та нічого..."

В котрий раз, старався перестать кохати..
Але довірився.. до нової клятви..
Наче прекрасна, золота людина..
А в результаті, знов тварина.

Хотілось.. раз лише кохати
Але ту.. з якою хоть за ґрати..
Ту саму.. що кохає тільки раз..
А не кожного, одраз.

Я хочу ту, з якою на край світу..
Щоб взяли меч та йшли би проти вітру.
Ми б взяли все, щоб стати знов щасливим..
А не зробити когось з нас.. знову ранимим..

Щоб ми не тільтували та незнали сліз
Щоб всі хто хотів драми, получать той ескіз.
Ту саму доброту, що давалася роками..
Але не тим людям, ми їх віддавали.

Я віддам їй все.. що у мене є..
Бери.. лише не плач, я зроблю все нове..
Я зроблю усмішку на твоїм обличчі..
Я зроблю це, як діти хочуть політать на птиці.

Я зроблю нас знову щасливим..
Якщо візьмеш за руку, я зроблю все можливе.
Я проти лицарів піду у бій.
Щоб показати, чи я кохаю.. чи лише здурів..

Vozik і Тільт похожі слова, думаю тому що, синоніма два.
Vozer в тільті ще з 20 року, так.. Зірка зробила жорстоко.
Потім Вовчик в 21 сів, на Кіндера повівся, та й знову підсів..
Та й знов тільта на кілька днів він схопив..

А потім що? - а там вже й Зима, з 17 по 20 лютого у нього знову біда..
Та сама Перемога, що (Віннером) звалась, а насправді програла, тому що.. швидко здалась..
Не вивезла Vozika, та й Vozik в тільті, кожна друга на вулиці була, наче вона..
Але це лиш фантазія Vozya твоя.

23 Рік - і тут наче принцеса.. Любив її серцем, кохав мов чудесна..
А насправді виявилась фальшем, чи фаршем.. навіть не знаю.
Но гнидою дешевою вона оказалась.
А погляди були хороші та честні, тому що результатом, було те.. що VOZIK в депресії)
Вроді пройшло, і тут новИй кандидат, но я вже не поведусь.. хоть якір через високий літак.

Про майбутню дівчину вам сказати? хех.. а що сказати...
Яку б мені хотілось?..
Думаєте якусь круту?.. на мерсі - мілфу?
Та ні.. просту, яка підтримала б тоді - коли вмирав на самоті..

Коли плачевно все було, а вона обняла, та сказала, я беху завела на СТО.
Коли приходячи з роботи, кричали б діти - "батя вдома"
Коли розказуєш їй все, а вона - "Сонце, розумію я тебе".
Коли розказуєш проблеми, а вона - : "Це лиш дилеми"..

Коли.. Коли ти кажеш, що не можеш, в відповідь ти чуєш - "Зможеш!"
Я хочу.. щоб з раненька я встав, та лежали біля мене дві мадам, Одна донька маленька, друга мілфа старенька.. Ладно, Ладно.. це лише приколи..
Насправді.. не важливо яке в неї волосся чи зріст, я хочу, щоб вона зробила нас щасливими до кінця наших літ.
Хочу щоб моє сонце світило щодня, а не тоді, якщо Возік без настрою, не получиться ніфіга

Заміну знайшов? Вибачаюсь.., але я що балабол?
Ну блін, ну серйозно ви що.. Замінити людину іншою, щоб почувати себе як жучок?
Бути в безпеці, та бути крутим, ні я лише хотів відчувати себе не більш чим простим.
Я готовий для людей на край світу піти, а вони що?.. - "чувак ти знову тугий.."
Про неї я більше слова не скажу, но блін, якщо честно, доволі є важко.

Доброту людині зробити хотів, віддати тепло, ту що завжди так хтів.., віддав би я все.. до кожного грамма, лише блін скажи, що це не дарма.
Віддам я всі сили з себе, щоб ти королева почувалася впевнено. Щоб ти не боялася, що тебе знову кинуть, поюзають, використають, та потім викинуть..
Я зроблю все, щоб ти відчувалася кльово, так інколи роблю боляче, куда ж нам без цього.. Всі люди роблять помилки, в тому числі і я, але знаєш.. Варто потерпіти, і отримати те саме кохання, що хотіла щодня.

Я хочу бачити усмішку на твоєму обличчі, настільки так хочу, як діти хочуть політати на птиці.
Ми би з тобою зробили історію, ні.. не ту, що десь, колись там щось.. завойовують, а хоча ладно, завоювали б серця, ні.. не для нас, а для тих, хто розбитим ходить кожного дня.
Хочу щоб люди були щасливими, хочу щоб в небі літали лиш птиці, а не калібри с-300..
Насправді.. я хочу кохання.. Ні, не для статусу.. Для класної житттєвої драми.

А ще я хочу.. Знаю.. Багато я хочу, але я хочу вдосконалювати світ, якщо за мене, ніхто це не робить.
Я хочу щоб люди не знали біди.., хочу.. щоб в кожного батьки... вернулись з війни.
Вернутися.. Вернуться. Но щоб цілими та незламними.
Я хочу.. Я хочу.. щоб люди не знали депресії, щоб не різали вени та не харчувались таблетками..

Якщо реально.. Хочеться дожити хочаб до двацятки, а то війна в Ізраїлі, Війна в Карабасі, та не треба кудась забігати.. Війна у нашій державі..
Хочу.. Хочу.. та ще раз хочу.. відчути себе тим самим хлопчиною в 10 років, який після трьох уроків, прогулявав школу..
Який після фізри, бігав в столовку, брав воду за 5 грн, та находив в цьому толку.
Писати що я хочу можна вічно, тому варто взяти волю в кулак, та зробити те, чого давно в нас не вийшло.