Чому.. Чому це сталося тоді?
Коли я був на самоті..
Чому вона пішла тоді..
Коли я помирав і лиш страджав

Вона пішла, лишивши за собою слід..
А я знову плачу, і благаю в сліз
Не течіть, ну досить рік..
Але вони немов цунамі, зробивши цей потік..

Я пам'ятаю нашій вечір на тихому Бузі
Там лиш птиці співали, й відоси знімали..
А пам'ятаєш..? як ми проводили час після школи..
А як - забути ці наші приколи?

На твою днюху хотів, подарити великого мішку
Але побачив холодність в очах, і не поспішав відкривато виннішко..
Ти вроді й пішла, а начебто в серці сидиш..
Муза моя, може й досить, щасливо тобі!

Бро, я знову прив'язався..
Возь, тобі давно блять боляче було.. Навіщо за це взявся..
Та я не спеціально.. воно само вот так..
А мозок лиш сміється і каже - "ой дурак.."

Возі знову хочеться, чиєїсь милої уваги
Тому що не хватало, емоцій та розваги..
Він любить поганяти, стоячи по трассі...
Але навіщо тобі це..? я навіть сам не знаю!

А якщо потрапиш в ДТП..? - ТО НЕ ЖАЛІЙ МЕНЕ!
А якщо зламаєш щось? - То буду знати, який лось..
А чому не сісти.. та не обговорить проблему..?
А що мене хтось чути хтів? не треба їм мої дилеми!

Та кому треба я, ну хіба фанатам, друзям, може й родакам..
Так, є ті, хто мене завжди цінує.. Але лиш одиниці їх, і це доволі сумно..
Нажаль добитися не зміг.., нічого більшого..
Але вийшло так, що Возі треба іншого.

Любити та кохати різниця є велика..
Но запитай у Возі, чи кохав він ту малиху..?
А Возя лиш добра їй хтів.. Та зробити все..., що так хотів..
Але для неї він лиш друг, та просто дух.. який у вчора.. в полі стух..

У Возі серце розкололось навпіл, коли холодність в ній побачив.
Але нічого я це витримаю, іноді поплачу, але сльози витеру!
Всі краплі з моїх сліз, я витеру рукою..
Але як же боляче було, зимою та весною..

Вийшовши одного разу на балкон, запаливши цю цигару
Думки так перебіглися, але мене воно не взяло.
Я думав.. а що якщо я візьму, та зроблю це сьогодні..
Возя..? А чиї вірші будуть в майбутньому читати в школі?

На майбутнє безліч тем, та я не зупинюся!
Так робіть мені уж боляче, але я не розіб'юся!
Але двухсотню вижжати по трасі..
В голові ще досі.. у якогось Васі..
А може і у мене... Ладно я мовчу - про свої проблеми!

Боляче дивитись її знову з кимось
Боляче це бачити бідними очима..
Але нічого, я проплачу, та встану знов на ноги..
Я обіцяю, лиш поплачу.. та вийду знов на поле!

Та й плакати не хочу, але ці сльози самі йдуть..
Я кажу досить, досить.. но вони рікою знов течуть.
Прийшов на наше місце, і там доволі пусто..
Згадую наш час, обійми, та перший поцілунок..

Доволі класно все було.. жалію інколи.. десь разів 100
Но ладно.. ладно.. можливо й сам там напартачив
Потрібно було взяти в руки, та лише пробачить..
Але проблеми не лише в мені, сонце, рибка, кошенятко... зрадило МЕНІ!

Вона хотіла дружби та й нічого більшого
А Возі знов хотілось іншого..
Він знову хотів клятви, він знов хотів добра..
А в висновку - : Розбита ще раз.. в Возіка душа..!

Дивлюсь на зорі.. та згадую тебе
Мовби янгол, мовби Боже.. золотце ти чарівне..
Але ти світиш не для мене, а для того друга
Поки у моїй кімнаті, знову ця недуга.

Я буду плакати всю ніч, поки не забуду..
Но в моїх думках знову ти, і знову ця натура...
Ну перестань ти Возя! - думати про неї
А як.. А як забути очі ті, та наші всі моменти.

Я інколи задумуючи, життя навіть не бачу..
Чи варто щось старатись, чи знову болт покласти..
Але стараюсь взяти... Інколи все в руки,
Щоб десь там у Кийові, згадали й не забули!

У планах в мене безліч тем, та й завжди є натхнення
Лише підтримку б дати нам, і вб'ю усі проблеми!
Я впораюся сам, я зроблю все вот те..
Щоб завтра у ТВ, побачили мене!

Котрий раз, я знову сам..
Мов попався в цей капкан..
Але я вибратись хотів..
Але цього не зумів.
Вибирався що із сили..
Але мені не получилось..

Спробував я вийти знову..
І попався у триногу..
В ту триногу, де ловлять завжди звірів..
А Возя знову в це повірив..
Він знов повірив в клятву, він знов повірив їй..
Але на цей раз він довів..
Що похати її зміг!

Він зрозумів о котрий раз, знову завжди цей відказ..
Знову завжди ця відмова - а він для неї наче ворог..
Але лиш він би покохати зміг..
Ту чудну, та хоть за ГРІХ!
Чому не обійшов в той день її..?
Тому що.. очі звела ті.

Я так жалію, що не обійшов в той день..
Тепер сижу та плачу еврі дей..
Казав мені мій друг разок - "Бог послав людей чуток"
Я звернення зроблю до Бога, не треба мені ця тривога..
Не треба мені драм та сліз..
Я лиш хотів, вот той - ескіз!

Доволі сумно що ось так вчиняють..
Я їй подарки пару раз дарив, а вона - : "Ти ж не любив..."
Справді.. Я НЕ ЛЮБИВ, А ЛИШ КОХАВ! і кожен день в ночі страждав!
Я мріяв разом нас побачити десь там.. Але лиш в снах здійснилось так.

У снах я бачив нас щасливим, у снах я бачив лиш мотиви.. Але це сни, і я ранимий..
Хотів насправді разом в ТУР рванути.. По вечірньому Парижу, це було б так дивовижно..
Але.. ти вибрала його... Я не жалію вибора твого..
Насправді згадую це всьо, та плачу і ридаю, мовби дихання звело..

Я молитвами просив у Бога, щоб рванути до Кривого Рога..
Але ти любиш лиш його, люби.. кохай.. но пам'ятай
Зробити боляче не хтів, та квіти я б тобі дарив.. Але ти цього не хотів..
Ну і не хочи.. Нехай він зробить все для тебе, а потім виникнуть дилеми..

Йой, а навіщо ти так робиш..? а голову за що морочиш?..
Якісь надії знов даєш? аж бридко іноді стає..
Дивитися на тебе після цього всього.. знову інколи кріпово..
Тому зав'язуй знову з цим, але пам'ятай, я лиш любив..

Чому так Возі часто розбивають серце..
Вроді й добряк, вроді й кохає до іннерції..
Тільта кидають йому знову вічно, щоб терпів.. страждав.. та плакав звісно..
Але Возі іноді буває тісно..

Йому тісно плакати в подушку, коли вбиваєшся в секунду..
Йому тісно дивитися на те, як людям дарять все нове..
Я не про подарки.. Я не про річ, я про те кохання, про котру мрію в темну ніч.
Я ХОЧУ.. лиш одного, добитися чогось нового..

Вроді й кошти має, але щось не те, хочеться кохання, а получає знов страждання.
Взяти б за руку дівчину, ту малу, просто дитину..
А получає знов критину.. ту жорстку й дурну людину..
Яка вбиває його знову, а він до неї - : "та нічого..."

В котрий раз, старався перестать кохати..
Але довірився.. до нової клятви..
Наче прекрасна, золота людина..
А в результаті, знов тварина.

Хотілось.. раз лише кохати
Але ту.. з якою хоть за ґрати..
Ту саму.. що кохає тільки раз..
А не кожного, одраз.

Я хочу ту, з якою на край світу..
Щоб взяли меч та йшли би проти вітру.
Ми б взяли все, щоб стати знов щасливим..
А не зробити когось з нас.. знову ранимим..

Щоб ми не тільтували та незнали сліз
Щоб всі хто хотів драми, получать той ескіз.
Ту саму доброту, що давалася роками..
Але не тим людям, ми їх віддавали.

Я віддам їй все.. що у мене є..
Бери.. лише не плач, я зроблю все нове..
Я зроблю усмішку на твоїм обличчі..
Я зроблю це, як діти хочуть політать на птиці.

Я зроблю нас знову щасливим..
Якщо візьмеш за руку, я зроблю все можливе.
Я проти лицарів піду у бій.
Щоб показати, чи я кохаю.. чи лише здурів..

Vozik і Тільт похожі слова, думаю тому що, синоніма два.
Vozer в тільті ще з 20 року, так.. Зірка зробила жорстоко.
Потім Вовчик в 21 сів, на Кіндера повівся, та й знову підсів..
Та й знов тільта на кілька днів він схопив..

А потім що? - а там вже й Зима, з 17 по 20 лютого у нього знову біда..
Та сама Перемога, що (Віннером) звалась, а насправді програла, тому що.. швидко здалась..
Не вивезла Vozika, та й Vozik в тільті, кожна друга на вулиці була, наче вона..
Але це лиш фантазія Vozya твоя.

23 Рік - і тут наче принцеса.. Любив її серцем, кохав мов чудесна..
А насправді виявилась фальшем, чи фаршем.. навіть не знаю.
Но гнидою дешевою вона оказалась.
А погляди були хороші та честні, тому що результатом, було те.. що VOZIK в депресії)
Вроді пройшло, і тут новИй кандидат, но я вже не поведусь.. хоть якір через високий літак.