Коли з тобою лежимо у ліжку,
Коли в руці моїй твоя рука.
Весь світ для нас немає змісту
Весь світ – це тільки ти і я!

Немає більше в нас імен,
Ми не рахуємо століття.
Ми просто є
Нічого нам не заважає жити!

І це лише, коли з тобою,
Коли ти поряд і не йдеш,
Коли місяць над горою,
І знову знову він зійде!

Лише з тобою,
І лише у ліжку,
Я бачу дивовижні сни.
Весь світ для нас немає змісту
Весь світ – це тільки ми одні!

Твоя фотографія у мене на столі,
Вона ніби жива. там колоси вʼються
І коси рве вітер. Там твої очі, що морю подібні.

Нехай фото лишається в мене.
Я іноді братиму його до рук,
Вдивлятимусь у твої плечі
Й руки, в усе, що є ось тут.

Нехай воно грітиме мою душу,
Це все, що лишилось у мене,
На спогад про тебе
Й твої дивовижні думи.

Як би сильно в мені не боліло,
Як би ображений на тебе не був.
Нехай твоє фото зігріває душу,
Мої змерзлі руки у найлютішу зиму.

Ти запросив мене на вальс,
Немов у вихорі кружляли,
Усі дивилися на нас,
Нікого ж ми не помічали.

Лиш очі в очі.І рука
У тебе на плечі тремтіла,
Серце сполоханим пташам
Все тріпотіло й тріпотіло.

Звучала музика легка,
Ти шепотів щось таємниче.
Нас у полон кохання кликав
Цей вічно юний танець – вальс.

2015 р.

Ой, потепліло, потепліло
Серед зими, серед зими,
Лагідно сонечко пригріло
Та із пожухлої трави

На ще блідій тоненькій ніжці,
Не боячись холодних днів,
Біленькі пелюстки підсніжник,
Мов оченята вгору звів.

Природа-матінка підносить
Сюрприз закоханим серцям.
На довгий вік, щасливу долю
Їх Валентин благословля.

2016 р.

Є перед нами два шляхи –
Палке кохання та цвяхи.
Що ти для себе обереш –
Там свою доленьку знайдеш.

Серце відкрий та йди вперед –
В колі життя ти посеред.
Усе нове ти зустрічай –
Те, що дарують, ти приймай.

Життя триває – ти ідеш.
Мрії в реальність обернеш.
Коли ти можеш – надихай.
Тобі потрібно – то приймай.

Якщо ти вмієш – поділись.
Якщо обрав – не відступись.
Якщо за руку взяв – то вдвох.
Кохання вдих, життя ковток.

Роби все так, як обіцяв.
Завжди пишайся, що кохав.
Дякуй, що лихо обійшов
І долю ти свою знайшов.

07.02.2025

Підкралася до нас життєва осінь,
А літечко квітуче вже забрала.
Та лебеді кохання ще і досі
У вирій не летять, лишились з нами.

Бо затишно і тепло їм тут, значить
І ллється ніжність із сердець струмочком.
Ой, лебеді-лебедики крилаті,
Будьте із нами ще багато років.

2020 р.

Я обіцяю – завтра я забуду,
Твій ніжний погляд що мене шукав.
Твої слова, як ти мене втішав,
Коли я знов була в сердечній смуті.

Обійми, що мене в них зігрівав
Коли мороз на вулиці шалений
Ти був для мене найтеплішим пледом,
Який мене любив та цінував.

І вчинки всі твої, твої вуста,
Якими ти мені знов зізнався,
І руки ними ти мене торкався
Я все забуду. І твоє ім’я.

Але тоді в душі з’явиться дірка,
Що буде ніби з розміром тебе.
Аж ні! Не зможу в приходящий день,
Забути все, про що пишу я вірші.

Я обіцяю – завтра я забуду,
Твій ніжний погляд що мене шукав.
Твої слова, як ти мене втішав,
Коли я знов була в сердечній смуті.

Обійми, що мене в них зігрівав
Коли мороз на вулиці шалений
Ти був для мене найтеплішим пледом,
Який мене любив та цінував.

І вчинки всі твої, твої вуста,
Якими ти мені знов зізнався,
І руки ними ти мене торкався
Я все забуду. І твоє ім’я.

Але тоді в душі з’явиться дірка,
Що буде ніби з розміром тебе.
Аж ні! Не зможу в приходящий день,
Забути все, про що пишу я вірші.

Якщо у пам’яті моїй
Не буде зустрічей з тобою,
Тоді навіщо й розум мій?
Без тебе світ живе журбою.

Якщо не бачу я тебе,
Твій образ рідний та яскравий.
Навіщо очі в мене є?
Все інше зовсім не цікаво.

Навіщо руки маю дві?
Тебе щоб ніжно обіймати.
І вуха – чути голос твій,
Його я з тисячі впізнаю.

Навіщо в світі цім живу,
І вірші знов свої складаю?
Для тебе, промінь мій, творю
Сміюсь, та дихаю, кохаю.

Якщо у пам’яті моїй
Не буде зустрічей з тобою,
Тоді навіщо й розум мій?
Без тебе світ живе журбою.

Якщо не бачу я тебе,
Твій образ рідний та яскравий.
Навіщо очі в мене є?
Все інше зовсім не цікаво.

Навіщо руки маю дві?
Тебе щоб ніжно обіймати.
І вуха – чути голос твій,
Його я з тисячі впізнаю.

Навіщо в світі цім живу,
І вірші знов свої складаю?
Для тебе, промінь мій, творю
Сміюсь, та дихаю, кохаю.