Вона чекала з війни,
Де вітер носив жалобу,
Де кулі рвали сни,
А час стискав їй спробу.

Вона світила вікном,
Молилась за ним щовечора,
І снилась йому з теплом —
Як дім, де любов не преречена.

Вона пекла хліб святий,
Коли приходили звістки,
І шепотіла: “Живий…” —
Хоч біль викручував кістки.

А потім — лист без слів,
Лиш номер частини й дата…
Вона чекала… Тисячі днів:
Він знов повернеться, засватає.

І навіть коли весна
Розквітла без нього — стиха,
Вона все стоїть одна,
І шепче: “Мій… ще диха…”

Її очі — волошкове небо,
Де гублюсь, мов дитя у весні.
Мені більше нічого не треба —
Лиш би сяяли в серці мені.

У їх глибині — хвилі сині,
Там спокій і бурі живуть.
Вони, мов дві зорі щоднини,
Мене крізь темряву ведуть.

Коли гляне — то серце тане,
І час завмирає в ту мить.
Її погляд — мов літо ранє,
Де кохання як пісня звучить.

Її очі — небесні віконця,
Що в душу пускають любов.
Вони світять як промені сонця —
Я в них потопатиму знов.

Твої обійми перед сном,
І можна спати йди в дурдом.
Вони для мене оберіг,
Не знаю, як без них я міг.

Зайшов в палатку посміхаюсь,
Придуркуватий трохи…каюсь.
Прийшов спокійно я до ліжка,
А там пряма у сон доріжка.

Тобі добраніч побажаю,
І швидко я вже засинаю.
Скоріше справи доробляй,
Й мене у сні наздоганяй😉.

Приплила осінь з холодами,
Та грієш Ти мене думками.
Про себе , про свою чарівність,
Про свою внутрішнюю ніжність.
Яку вдалось мені відкрити,
Хоч намагаєшся прикрити.
Не всім дано її побачить,
Повір для мене це багато значить.

До тебе тягне як магнітом,
Душа покрита моя цвітом.
Весна бурлить усередині,
Хоча на дворі осінь нині.
Ніякий холод не здолає,
Тепло від Тебе зігріває.
Ще швидше серце моє б’ється,
Як Віолетонька сміється.

Прошу тепло Ти не задуй,
Частіше посмішку даруй☺️.

Приплила осінь з холодами,
Та грієш Ти мене думками.
Про себе , про свою чарівність,
Про свою внутрішнюю ніжність.
Яку вдалось мені відкрити,
Хоч намагаєшся прикрити.
Не всім дано її побачить,
Повір для мене це багато значить.

До тебе тягне як магнітом,
Душа покрита моя цвітом.
Весна бурлить усередині,
Хоча на дворі осінь нині.
Ніякий холод не здолає,
Тепло від Тебе зігріває.
Ще швидше серце моє б’ється,
Як Віолетонька сміється.

Прошу тепло Ти не задуй,
Частіше посмішку даруй☺️.

Я дякую долі за зустріч з тобою,
За те, що горять наші очі любов’ю.
За дотик гарячий, солодкі вуста
За те, що у нас єдина мета.

За ніжність, турботу, щасливі моменти
Приємні сюрпризи і компліменти.
За вміння берегти і чекати,
Так пристрасно й палко кохати.

Я дякую долі, за тебе Коханий.
За те, що зустріну з тобою світанок
За мрії, емоції і почуття,
За спільне майбутнє, за наше життя.

Стане день ясним — і збудуться мрії,
Зникне з душі і тривога, й печаль.
Сонце промінням усю землю вкриє,
Й серце озветься: “Живи і кохай!”

Вітер пронесе пісню волі й сили,
Наче молитву над рідним полем.
Все, що в серцях ми носили й просили,
Стане крилатим, забудемо горе.

Розтане мла, і зійде зорею
Правда, що довго ховалась в пітьмі.
Стане день ясним — і ми знов з тобою
Будем як діти в щасливому сні.

Десь далеко встає сонце,
Тишина… світає…
Спить Фіалка біля моря,
Сни казкові споглядає.
Набирає Вона сили, відпочиває.

Десь далеко хлопчик мріє,
Віршики складає.
Уподобав цю дівчину,
Спокою немає.

Прийде час, побачить знову,
Милую дівчину,
Знов заб’ється його серце
Сто ударів за хвилину.

Квіточку простягне тихо,
Тремтливою рукою,
Так бажає його серце,
Хоче буть з Тобою😊🫂

Я хочу з тобою назАвжди,
Спаливши позаду мости,
Безмежно й шалено кохати,-
Бо щастя для мене – це ти!

Я хочу з тобою за руку,
Я хочу пліч-о-пліч іти.
Здолати печаль і розлуку,-
Бо щастя для мене – це ти!

Я хочу з тобою навіки
На хвилях кохання пливти.
Купатися в ніжності ріках,-
Бо щастя для мене це – ти!