Вона любить слухати пісні «Плач Єремії»
Сльози самотні під солодке вино
Коли так стрімко розвивались події
Розчарований погляд у сусіднє вікно
Вона вчилась танцювати віденський вальс
І для душі віртуозна гра на піаніно
Колись хотіла полетіти на Марс
І закохалась у фільми Тарантіно
Вчила на пам‘ять всі його віршІ
Щоб потім їх на публіку читати
З щирістю, котра йшла із душі
Котра вміла в себе закохати
Любила творчість Олександра Дюма
Детективні історії Агати Крісті
Дуже часто хотіла побути сама
Відчуваючи себе на чужому місці
Їй не потрібні відносини із зрадою
Для чого зі смаком брехні стосунки
Потім лікуватись чиєю порадою?
І з ким зводити кінцеві рахунки
Вона неповторна, не перебільшую
Її треба завждИ берегти
Він не хотів бачити її іншою
І ніколи не зміг би від неї піти

НЕ ЗМІГ

Тебе я з пам'яті не стер,
І відштовхнути не вдало́ся…
То як же буть мені тепер?
В думках і серці ти є й досі.

Без тебе вчився я пожить,
Без тебе, наче, та… з тобою,
Не зміг тебе я відпусти́ть…
У боротьбі з сами́м собою.

Хотів тебе я відштовхнуть,
Наговорив багато всьо́го,
Хотів закреслить все, забуть,
Та, ма́буть, мало було цьо́го.

Альбом хотів перегорнуть,
Світлини всі повидаляти,
Та в серці й пам'яті живуть,
А їх непросто спопеляти.

Хотів без тебе, та не зміг,
Хоч ти – і біль, і насолода.
Пройти нам безліч ще доріг…
Завдав десь болю… дуже шко́да.

Тебе я в пам'яті зберіг
Й стирати більше я не стану,
Без тебе бути я не зміг,
Тобою жить не перестану.

27.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978391

НЕ ГНІВАЙСЯ, ПРОСТИ

Як музою хоч мить якусь побути?
Та й чи змогла б на творчість надихать?
Зненацька аромат п'янкий вбихнути,
При цьо́му подих десь затамувать.

Це мрії лиш… Реальністю не стануть…
А може й стануть…треба лиш чекать.
Думками зможу у глибінь десь кануть
І словом, що торкнає, описать.

Чи зможе слово струн твої́х торкнутись?
Якби ж відчути кожную із них…
Не хочеться із ними розминутись…
Щоб голос серця шепотів й не стих.

І до грудей в обіймах притулитись,
Відчути ніжне і міцне плече,
В очей безодні з радістю втопитись…
І мрія хай ніку́ди не втече.

Розкрий мені, благаю, таємницю
Чи музою твоєю можу стать?
Чи я пізнаю душу-чарівницю?
Чи зможу насолоду скуштувать?

Не кваплю я тебе, не підганяю,
А відповідь ти серцем сповісти.
Не гнівайся за сказане, благаю…
І за відвертість ти мене прости.

24.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978066

Коханням наповнене моє серце,
Один єдиний і на все життя!
Хризантеми справжніх почуттів джерельце,
Амур веде нас у найкраще майбуття.
Нам Бог подарував щастя,
Найкращі моменти - наші відчуття,
Я завжди теплом твоїх рук зігріваюся.

КОХАННЯ ВІЧНЕ, Я ТОБІ ВСМІХАЮСЯ!

Коли ми постаріємо з тобою
І скроні наші рясно вкриє сніг,
Буду тримати я твої долоні
Бо ми з тобою зв‘язані повік.

Ми будемо світанки зустрічати
І цінувати , як свої скарби
І змін у дзеркалах не помічати
Тобі вірші читати буду від журби.

Ми будемо як завжди пити каву
І у вікно дивитися на сніг.
В саду квітучім під мелодію ласкаву
Ти прошепочиш,що колись не зміг.

Ми переглянемо усі свої світлини,
Зловивши ніжний погляд як тоді,
В той час,коли були ми молодими
І щасливіших не було нас на землі.

Ми будемо всміхатись всім на заздрість,
Не повернеш життя,та все одно
Ми не зважати будемо на старість
І розіллємо в келих , як вино.

14.02.2023.
Автор:Верховчанка
(Людмила Сун-Дун-Чан)

Ми зустрілися, твій погляд був,
Ніби тихий океан твоєї душі,
Я в ньому загубилася, - не забув,
Хоч і пройшли тоді холодні дощі...
Був безцінний той палкий поцілунок,
Міцні долоні тихо мене торкалися,
Ти і я - ра́зом, від долі найцінніший подарунок,
У коханні ми з тобою купалися...
Я в полоні твоїх щирих почуттів,
Так пристрасно ще ніколи не кохала,
Ти як квітка із м'яких теплих пелюстків,
Все життя мріяла, бажала...

09.03.2023. С.М. Онисенко

...Весняними пухнастими вербовими котиками ти притулився,
Теплим сонечком на мої долоньки ти схилився,
Зігріваєш своєю любов'ю мені душу і тіло,
Серденько моє від справжнього кохання затремтіло...

07.03.2023. С.М. Онисенко

#особистийсвіт

Звари мені глінтвейну, будь ласкавий!
З червоного вина й духмяних трав.
Не гріє душу щось ні чорна кава,
а ні окріп гарячих перших страв.

Підкинь в камін сухого трохи хмизу.
І плед візьми — укриємось удвох.
А штори ми опустимо до низу,
щоб відокремить дійсність від епох!

Візьми гітару, хай лунає пісня!
Це буде тільки наш сумний романс.
А потім поцілую тебе, звісно,
для ночі це лише легкий аванс.

І в пристрасті блаженного кохання,
жаринками злетимо до зірок!
Та й впадемо золою, без вагання,
у вічності поему поміж строк…

Барчук Р
13.08.21

Кохати так, щоб в заздрість ночі...
Щоб ранками шарілася зоря...
Щоб від блаженства закривались очі...
І хвилі в тілі, вищі за моря...

Кохати до виснаження пустелі...
До Маріанської води глибин...
До необачності розбитися об скелі,
Розпавшись на молекули частин...

Кохати, щоб як вірусом по тілу,
Щоб ліків не шукаючи — згорати...
Кохати до останнього прицілу,
Щоб в іншім світі мить цю пам’ятати...
❤️❤️❤️
Барчук Р

#віршімоєїдуші💛
Не потрібно чекати ні дат, ні подій,
Щоб сказати: «Люблю!» — коханим своїм
Вони щастям наповнюють наше життя
І йому додають сенсу буття.
Бережіть і цінуйте час проведений вдвох,
Хай він буде для вас без біди та турбот.