Не сплю спокійно я щоночі,
Бажаю бачить Твої очі.
Втопитись в їхній глибині,
Хотілося б на вік мені.

Нічого зовсім не змінилось,
Зображення Твоє наснилось.
Відкривши очі розумію,
Що знову я про Тебе мрію.

Твій голос хочеться почути,
І рученьки Твої відчути.
Усмішкой ніжной милуватись,
В полон Тобі навіки здатись.

На місяць доля розлучила,
І крила мені вкоротила.
Немаю навіть тут покою,
Як завжди…хворий я Тобою…

Дівчина-Берізонька
Із парубком Кленом
Міцно обнялися так
На траві зеленій.

Він шепоче про любов
Берізці тихенько,
Засоромилася знов,
Хоч співа серденько.

І приємно відчувать
Їй плече надійне,
Бо вона його кохать
Буде до загину.

2020 р.

МАГІЯ НОЧІ І СЛОВА ЗІЗНАННЯ

Так ніжно пестив вітер мо́ї коси,
По них рукою зле́гка ти провів,
На нас з небес спадали срібні ро́си,
Ти мо́є серце полонить зумів.

Нашіптували зо́рі про кохання,
Ти ніжно обіймав мене за стан,
Загля́нув в вічі – прочитав бажання…
Став огортать невидимий волан.

В твої́х обіймах, наче квітка, любий,
Душевні стру́ни трепетом взяли́сь,
П’янкий нектар збирали мо́ї гу́би,
У поцілунку пристраснім злили́сь.

У серце став кохання засівати,
Добірні зе́рна рясно проросли,
Зуміли ми так щиро покохати
І в рай кохання назавжди́ ввійшли.

За нас раділи в небі всі стожари,
І вітер про кохання нам співав,
Та й місяць вийшов порадіть з-за хмари,
А ти мене до себе пригортав.

На ста́ві в танці пара лебедина,
Слова зізнання в тую мить сказав,
Почула я: «Богине, ти єдина,
І я тебе всім серцем покохав».

15.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1005942

Це перша зрада,
Може, не остання.
І біль від неї крає серце.
НА ШМАТКИ!

Я – нетерпіння,
змішане з чеканням,
яке боїться кривди
й самоти.
І почуття “святі” для мене –
лише мУка.

І прагнення одне –
їх вирвати з душі.
А ти своїм передаси онукам,
що відьми є насправді.
Це ЖІНКИ.

18.02.1998 ©Ірина Вірна

Не зупиняйся поглядом на мені,
Я — тінь, що зникне на світанні,
Моя дорога в іншій стороні,
Я лиш урок у твоєму пізнанні.

Не слухай серце — воно мовчить,
Бо знає істину, хоч боляче признати,
Твій шлях — це світло, що горить,
Мій — попіл, що не варто роздувати.

Вибирай не мене, я ще дитя,
Я осінь, що не посміхнеться.
Ти йдеш у завтра, у нове життя,
А я минуле — яке не повернеться.

Як полечу я в синє небо,
розправлю свої руки-крила,
тоді згадаю я про тебе,
і біль свій на землі покину.

І усміхнеться мені сонце,
обніме тепло і спокійно,
і серце моє, як віконце,
розкриється назустріч мрії.

І ти згадаєш про світанки,
як прокидався біля мене.
Та все розтане, як серпанок,
А я полину в синє небо.

30.11.2001 ©Ірина Вірна

Крізь гуркіт злив і грім гармат,
Кохання йде — немов солдат.
Не зрадить, не схитнеться в тьмі,
Несеться крізь вогонь і дні.

Тремтить земля, а серце — любить,
Воно в тобі, воно голубить.
І хоч навколо — дим і страх,
Мене тримає твій той птах.

У поглядах наших любов оживає,
Вона добро у серці тримає.
Навіть війна вогонь гармати,
Не заберуть любов солдата.

Але війна нажаль триває,
Ми один одного бажаєм.
І знаю: в сутінках чекання
Війна не вб’є мого кохання.

Приходь до мене уві сні
Коли мовчить нічне вікно,
Коли весь світ затих в мені —
Твоє ім’я звучить одно.

Торкнись душі, торкнись руки,
Хай серце знов заб’ється часто.
У снах не страшні вже роки,
Бо там з тобою — справжнє щастя.

Не треба слів, лише лишись,
Хоч на хвилинку — і не більше.
І світ розтане — тільки снись,
Моя любов, моя найвища.

Приходь до мене уві сні,
Хоч крізь дощі, крізь зорепади,
Бо ти живеш у глибині
Моєї душі й ніжної влади.

Ці дні без Тебе й не з Тобою,
Огорнуть лише журбою…
Лиш телефоннії дзвіночки,
Надають сил відкрити очки…

Думки усі мої про Тебе,
З усмішкою підігрівають мене.
Твою усмішку представляю,
Лише Тебе завжди чекаю…

Твій ніжний голос мов чарує,
Мій мозок тільки його чує.
Всі інші пропускає мимо
Надіється, щоб сталось диво.

Почути голос Твій бажаю,
В думках Тебе я обіймаю.
Твоє тепло відчуть я мрію,
Без цього певно я здурію…

Не буде звісно так завжди,
Примчишся скоро Ти сюди.
Зрадіє все живе навколо,
Від ніжного сіяння Твого🌞💜.