Я намалювала його.
Собі. У своїх мріях і думках.
Якого має бути зросту, що
Створений із ніжності й доброти.
Він мовою шепоче солов’їною.
І статура кремезна, мов стовбур дуба.
А посмішка його чарівна,
чарує твоє серце навіки.
В його обіймах ніби, пташка,
в небо лечу.
І серце переповнене коханням.
Я намалювала собі його.
І в по думках із ним живу я.
Ти скажеш, що я божевільна.
Але я намалювала його.

Поцілунком своїм ти мене розбуди…
Поцілуй мої солодкі вуста… доторкнися
Рукою до пасма волосся мого..
І на вушко шепочи : ,, ти сенс
життя мого”
З філіжанкою кави в кімнату ввійди,
І троянду зостав на столі.
Доброго ранку люба моя – прокидайся !
Мені вже пора.
Чекають на мене побратими мої,
ми знов вирушаємо туди.
Де життя в секундах летить,
І думки лиш про тебе літають.
Прокидайся! Прокидайся, чуєш, мала.
Коханий! Ти був сьогодні, моїм
Солодким сном.

Він писав їй вірші.
І співав під вікном серенади.
Про кохання своє.
Він сказав їй одразу.
На балконі все чекала його
І слухала спів серенади.
О, кохана моя, світ моїх очей.
Подаруй мені посмішку,
хай зігріває мене уночі.
А твої очі мов зірочки сяють мені.
Ти приходь до мене навіть уві сні.
Зачаруй ароматом волосся.
Дай подивитись на тебе ще раз.
І дозволь серенади співати.
Щодня, щовечора, щоночі
Я під вікном твоїм стою.
Співаю серенади, бо
Палке кохання в мені живе.

Чи можливо посваритись?
Над цим теж ми жартували
Легше в одне ціле злитись
Ми ж і таємниць не мали
Ні єдиного скандалу
Це здається нереальним
Мені тебе доля дала
Неповторну, ідеальну
Ця твоя душа прекрасна
Мені навіть зараз світить
Було неймовірно класно
Та змін розлучив нас вітер

Думаю про тебе знову, і серце щемить
Кожний доторк, кожне слово, кожна наша мить
Хочу простягнути руку – і тебе відчуть
Сірі дні без відпочинку повз мене ідуть
Моя люба половинка, серденько кохане
Ці щодня думки про тебе, тільки встану рано
Я старатимусь щосили тебе повернути
Бо не можна просто з часом нічого забути
Цей момент запам’ятав, цей твій сон про крик
Не даремно ти писала, і цей сон не зник
Що, якщо це буде в часі, в майбутнім кричу я
А мене ти моя радість, в минулім почула

Сумую сонечко коли тебе немає
І руки так і тягне чогось написати
Як був би я без тебе вже не знаю
Лиш більше хочеться тебе кохати
Ці вечори вони один одного кращі
Пішли гуляти, все одно коли й куди
Я знаю що колись ще більше буде нашим
Своя кімната? А може і свої світи…
А поки лиш турубуюся за тебе
Щоб добре висипался, нічого не боліло
І все, що для повного щастя треба
Щоб твоя посмішка на личику біліла

Як я люблю планувати кожну зустріч нам
Гарне місце вибирати, щоб цікаво там
І горіли твої очі, і знімків багато
Ну а потім повертались ми до мене спати
Тих місць навіть не злічити, де би я хотів
Показати тобі землю з висоти птахів
Я держу тебе за руку, ми йдемо туди
Де додасться ще щось нове в наші спогади
І побачимо ми гарне, що цікаве нам
Думаю що вже ніколи я не буду сам
В тобі мій ресурс, і він бездонний
І говоримо допізна, навіть зовсім сонні

Мої груди наповнені
Коханням твої.
Мої вуха твоїм
Голосом оповиті.
І серце співає ніби навіжене.
І б’ється і шаленіє, коли
Зі мною поруч ти.
Мої обійми теплом огорнуті
І долоні тремтять, ніби
Вони у вогні.
Вогонь кохання полонить мене.
Ти і я. Ти і я. Лиш серце шепоче.
Побудь зі мною ще мить.
Хай минає і літо й осінь.
І сурова зима і весна.
Тільки ти і я. І мить довжиною
В сотні роки.

У кохання вершини немає
І полон той солодкий як сон.
Хтось про тебе вірші складає,
А ти до мене із казки прийшов.

Я в полоні, коханий, в полоні
Тих очей, що забрали у вись.
Ті долоні, ах, ті долоні,
Вони шепчуть мені: «бережись!»

Я б у прірву с тобою би впала
І до неба злетіла б мерщій.
Та дівчина якою я стала,
Про таких напишуть вірші.

Про таких закоханих мріють,
Ах, коханий, тепер ти мій храм.
Я боюсь але все ж таки вірю,
Що мене ти теж покохав.

Не знаю, чи побачу
Я тебе ще знову.
Та погляд твій я
Буду пам’ятати назавжди.
Ту зустріч, таку ніжну й знайому.
Я викарбую в серці назавжди.
А ти, такий мені знайомий,
але вперше бачу я тебе.
Та погляд твій, як рідне поле.
І очі, як небо голубе.
Твоя статура, для мене,
стала надійною стіною.
І голос, мов солов’їний спів.
Не знаю, чи побачу тебе знову.
Та знай, ти мою душу
ЗАЧЕПИВ!