Весна квітує,
в зелень оброста,
У кожнім дні
новеньке щось малює,
Невдала зустріч
цьогоріч, проста,
Не обіймає погляд, не цілує.

Не бачив він у небі,
не зустрів
Її птахів,
у клинах що вертались,
З землі підвести очі не зумів,
З нею злились,
неначе поєднались.

Не тішить сонце
ласкою, теплом,
У душу захвату
ні краплі не вселилось,
Не огортає ніч
приємним сном,
Неначе серце
навпіл поділилось.

04.04.2024.

Весна квітує,
в зелень оброста,
У кожнім дні
новеньке щось малює,
Невдала зустріч
цьогоріч, проста,
Не обіймає погляд,
не цілує.

Не бачив він у небі,
не зустрів
Її птахів у клинах,
що вертались,
З землі підвести очі
не зумів,
З нею злились,
неначе поєднались.

Не тішить сонце
ласкою, теплом,
У душу захвату
ні краплі не вселилось,
Не огортає ніч
приємним сном,
Неначе серце
навпіл поділилось.

Вона вийшла з таксі, залишивши керманичу
лише шлейф стійкого приємного запаху.
Йшла навпомацки назустріч новому місту
з його прокопченістю та в’їдливими шлаками.
Йшла пішки, не знаючи ні адреси, ні зупинки,
обмірковуючи дорогою
свої невдачі та подекуди незрозумілі вчинки.
Дихала прискорено, синхронно з її підборами,
Залишаючи позаду минуле з його постійними заторами.
Для неї новизна не говорила і не означала абсолютно нічого,
вона починала життя своє…
тільки шкода, що без нього.

В моїм саду не пахне цвітом,
Зтьм’яніле листя на гіллі,
А ні весною, а ні літом
Не залітають солов’ї.

Не засипа врожаєм осінь,
Приходить рано, швидко йде,
Ніхто траву у нім не косить,
Вже, як раніше, не росте.

Хрустить гілля сухе, спадає,
Ламає вітер, листя рве,
Турбота в сад, який чекає,
Скоріше всього, не зайде.

03.04.2024.

Всміхався ранок,
день сміявся,
Вечір тихіше гомонів,
А ніч мовчала —
сон старався,
Що непоміченим влетів.

Не сам, не з вітром,
не в тумані,
І не від місяця, зірок,
Принесла втома у долоні
Й поклала поряд подушок.

02.04.2024.

Всміхнувся ранок
сонцем, позіхнув
Легеньким вітром,
вмить все оживилось,
В привітнім небі
птах крилом махнув,
Приємно дихалось,
дивилось, говорилось.

Легка хода,
стежина вздовж двором,
Від тину
голос півня доганяє,
Скрипуча корба
з цинковим відром
Криничною водою освіжає.

Усе приємністю
своєю бадьорить,
Роса у блиску
з тіні визирає,
Вернулася, нарешті,
ждана мить,
У кольорі веселки пропливає.

25.03.2024.

Знов ластівками
спогади влетіли,
Лагідним сонцем,
ніжним вітерцем,
Піти в минуле
мрії захотіли,
До тої Сниводи
з пахучим чебрецем.

Крила орлині
мала б — полетіла,
Без роздумів і страху,
без вагань,
У ту красу,
в мій край воліла,
Вернутися немало
сподівань.

“Бабине літо”
знову відлітало
Без мене, і лелек ключі…
Калини гілку
вітром поламало,
Їй боляче,
як боляче мені…

Станеться диво,
нехай у іншу пору,
Хоч би й метеликом —
туди я залечу,
Над тою річкою
піднімуся нагору,
Заплачу… заспіваю… закричу…

07.11.2023.

і врешті-решт минуле поверталося
біля вхідних дверей сиділо віддано
собаченям скаліченим й обірваним
за ніжністю скавчало зголодніло

вона ж ті двері відчиняла тихо
повільно якось
навіть через силу
минулому казала “добрий вечір”
але вже просто
не шалено
гірко

минуле є минулим – то законно
воно не для обіймів та чекання
повернення вартує сили духу
відваги
честі
лише не кохання…

Думки сідлаю, нехай їдуть,
Далеко, в молодість мою,
Приємні спогади там знайдуть
І про село, і про рідню.

Вже осідлала й сама з ними
У рідну лину далечінь,
Через ліси, через долини,
Понад річкову голубінь.

У сонця теплому промінні,
Чи в сяйві місяця й зірок,
Стану на землю, на коліна,
Обійму затишний куток.

Свої думки я розпрягаю
В селі, де річка, де мій дім,
Усе з любов’ю споглядаю,
Й жалкую, що живу не в нім.

Річка сумна, шепочуть хвилі,
Ніби щось хочуть донести,
Рідні місця такі ж всі милі,
Від них не хочеться іти.

Знову думки я осідлаю,
Ніби тих коней вороних,
Додому, в місто повертаю,
До стін своїх, таких чужих.

28.01.2023.

Відлунням котиться минуле,
В моїм самотньому житті,
І це не вперше, і не вдруге,
Відлуння поруч усі дні.

Було цікавим, загадковим
І ще колись, ще так давно,
Здавався ліс тоді казковим,
Відлуння там лише жило.

Усе життя моє минуле —
Відлуння в пам’яті старій,
Воно зовсім не загадкове,
Як дзвін в свідомості моїй.

22.02.2023.