Я починаю все спочатку. Життя торкнулася бiда. Война вiйшла в мою краīну. Покинула раптово дiм. Та зараз, що склалося, Я дивлюсь поглядом новим. Найкраще, що в жiттi бувало, Я далi в файлi сохраню. Туди вложу перше кохання. Чому розтались вiддалю. Вложу я в файл дiтей появу. За те, що в мене вони є Īх перше слово, перший крок.. Поддяка батьку īх кажу, За те, що зароблял вiн грошi. За те, що строīли життя. Дом будували, щоб там довго жити. Дiтей з онуками чекати. Та стол святкой накривати. У серцi мати в цей момент, Любов й спокiй, та майбутнє. В цей файл я теж, все те вложу. Життя на вiдстанi, Вложу частково… Як в чужинi ростуть моī онуки. Як дiти налагоджувають своє нове життя…
Мiй чоловiк з кiм прожили багато рокiв, Залишився у нашому родинному будинку… Пройшов лиш рiк, та я людину не впiзнала... Рiдна людина та не мiй. В моєму домi iнша жiнка. Що там було не хочу знати. Цi файли теж без жалю вiддалю. Я починаю все спочатку... Без зради, без брехнi та нелюбовi. Тебе та рiк цей теж стеру. Вложу я файл новi чуття, новi знання. Знайомства новi, Що без фальши. Вiдкрию душу , вспомню я, що мрiяла я у дитинствi. Я полюблю себе, Та все в себе, Та мрiī здійснювати стану. Я теж у файл вложу…
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Я покинула мiсто, ворогами зайняте. Де майбутнє закрито… Де сьогоднi зупинка? Бачать очi, кудись направляють… Сто дорiг, перехресткiв. Куди īхать не знаю. Де найду я прихисток? Де найду душi спокiй? Вот вдалечi туман розрiза, Сто вогнів бiло- жовтих Йдуть потоком назустрiчь менi. I вже дихати маю я змогу. Де не маэ смертельних прильотiв. Де живуть люди, смiються дiти. Запах кави смачноī та кальяну. Де азани читають добами. Де життя, де родини великi. Все хочу спати, А що далi подумаю завтра.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Я балансую мiж свiтами, Обрати можу що схочу… до Бога пред'являти запитання, за що мені ця ноша? Та за що? Не намагаючись змінити щось у собi. Блукати в темряви, та смутку, не мати мрiй своīх, Забути те, чого так прагнул, і що так дорого тобі. Надежду та пiдтримку рiдних. Та слухати чужих людей вирішувати īх мрії, як своī бажання. Себе не обирати та блукати у ночi, безцільно, без шляху… Що хочеш там знайти, Не обираючи себе?
Можливо також iнший путь обрати.. Довіритися Всевишньому!!! До світла прагнути, та обираючи себе… Любов даруя близьким людям, цiнуя кожну мить. Твiй всесвiт такий теплий, затишний, яскравий, де кожному радi, даруя любов. Радість та щастя Наповнює повiтря навколо дома, Та хто там живе. Як назвати? ... ‘Справжнє життя”!!!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Зрада буває різною: в діях, у вчинках, в стосунках, у зраді, в словах, у брехні, знеціненні дiй, не виборі, подяці, у мріях про майбутнє в життi, підміна любові на статок, відмова від минулого без пояснення та співчуття, залишаючи обвуглену душу, та замерзли почуття. Розбите серце, незагоєні рани… Та хто поверне саме важливе, ... втрачений час?
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Молодість, компанії хлопців та дівчат. Дачі, гітара, пісні про любов. Зранку до вечора спiлкуються та п’ють. Перші поцілунки відносини, вино. Лягають спати, де ще вiльно. На ранок, Продовження подiй таке ж само…
Минає літо, настає вже осінь… На навчання, īдуть по різних містах. Гуртожитки, пари, пригоди. Своє нове, веселе, студентське життя. Але хтось закохався, та, залишився в лiтi . I студентське життя, пройшло повз… Закiнчив навчання, розподiл на працю. Чекала одруження, вiдповiдь “НI”. Хто перший, пiшла пiд вінець, Свій шлюб укладала швидко. Щастя знайшла, У великих родинних грошах. Себе полюбила, займалася йогой Стала гуру кундалiнi, Жіночі Чакри вiдкрила у себе. Науки вивчала рiзнi.. Дiтей народила. Змогла за кордоном īх вчити.. Та мрiю про ”лiто” хранила вона, Все не могла позабити… Чоловікові все говорила, що клімат холодний, вона замерзає, Що завжди на півдні їй жити потрібно. Дом збудували у мiсцi, Де “лiто”,.. “ïï” Проживало з родиной … В будинок його все Бажала зайти… Знайшла вона давню Студентську подругу, З якою вона увійшла В його дiм… Раз у рiк на цiлу недiлю, вона була поряд нього. Та дивлячись на його дружину, вона питала себе не раз: “ чому вона, його вибiр, не я???”.. Вiн також мене міг кохати, та ненароджених наших дiтей”… Вона зненавидела люто ту жiнку , яка радушно приймала īх у гостях. Та чоловiк iз “лiта” до неī Був байдужий. Дружину свою вiн кохав. Īī це зводило з ума…
Пройшло багато років… Вiн, “īī кохання лiта” , все залишався у родинì, Та стала виявлятися настирливо сама… З роками почала до нього, Звертатися за допомогу у всякий раз, рятуй… Розмови ведучі “по-дружньому”, Бесіди легкi про життя. Вона же довго довго, Вивчала, слабки його мiсця. Не так живеш, Живеш ти скучно, дружина повна недостатньо за собой слiдкує. Вот я мандрую, я собi хозяйка. Мій чоловік живе як хоче, а мені байдуже, Ми з ним спілкуємось по телефону, Адже ми вільні від яскравих почуттів. Ні перед ким я не звітуюсь,..
Зроблю тебе промову, Ти зможеш заробити грошенят, Апе це наша велика таємниця, Ти слухаєш мене! Дружина не повинна знати, На маніпуляції її не піддавайся, Ти вiльний, ти повинен мати, Життя красиве, мандри, яхти. Та скільки ще залишилось того життя? Я сонечко твоє яскраве. ти найщасливіший зі мною будеш… Як поīдеш до мiста, Дзвонити буду я постiйно, своī та наши фото присилать. Щоб думав ти тiльки про мене. Дружину свою назавжди забув. Ти з жинкою не смiй лягать у постiль, вона, ще зачарує та розлуче нас. Та ничого īй не давай… Не нужен ти ïй без грошей , Та вiк твiй вже немолодий. Вона коханцiв має не одного. Ти зараз думай тiльки про себе Я буду думати про нас з тобою. Та чоловiковi ця ситуація, розбиває серце, мiж жiнками вiн мечеться туди сюди. Дружина, чоловiка вiдпустила. Якщо ти любиш, будуй своє нове життя. Та жiнка з лiта, не чекала такого повороту. Де пристрасті, де ревнощі ïï? Īī бажала бачить повне руйнування та Жiнка ця, живе прекрасно, подарував свою любов Своīм нащадкам. Бажая усiм, та недругам добра. Мораль така: Була любов? Чи помста, ревнощi? Чи чоловiк за роки став другим? Сама його змiнила до невпiзнанностi? Але з дружиной був зовсiм другий. Що буде далi? Чи зможе вибрати “любов”, яка не відповідає īī стандартам? Чи вибрати гроші, заможне життя? Який вона вибір зробе?
.
Любов з “лiта”.
Молодість, компанії хлопців та дівчат. Дачі, гітара, пісні про любов. Зранку до вечора спiлкуються та п’ють. Перші поцілунки відносини, вино. Лягають спати, де ще вiльно. На ранок, Продовження подiй таке ж само…
Минає літо, настає вже осінь… На навчання, īдуть по різних містах. Гуртожитки, пари, пригоди. Своє нове, веселе, студентське життя. Але хтось закохався, та, залишився в лiтi . I студентське життя, пройшло повз… Закiнчив навчання, розподiл на працю. Чекала одруження, вiдповiдь “НI”. Хто перший, пiшла пiд вінець, Свій шлюб укладала швидко. Щастя знайшла, У великих родинних грошах. Себе полюбила, займалася йогой Стала гуру кундалiнi, Жіночі Чакри вiдкрила у себе. Науки вивчала рiзнi.. Дiтей народила. Змогла за кордоном īх вчити.. Та мрiю про ”лiто” хранила вона, Все не могла позабити… Чоловікові все говорила, що клімат холодний, вона замерзає, Що завжди на півдні їй жити потрібно. Дом збудували у мiсцi, Де “лiто”,.. “ïï” Проживало з родиной … В будинок його все Бажала зайти… Знайшла вона давню Студентську подругу, З якою вона увійшла В його дiм… Раз у рiк на цiлу недiлю, вона була поряд нього. Та дивлячись на його дружину, вона питала себе не раз: “ чому вона, його вибiр, не я???”.. Вiн також мене міг кохати, та ненароджених наших дiтей”… Вона зненавидела люто ту жiнку , яка радушно приймала īх у гостях. Та чоловiк iз “лiта” до неī Був байдужий. Дружину свою вiн кохав. Īī це зводило з ума…
Пройшло багато років… Вiн, “īī кохання лiта” , все залишався у родинì, Та стала виявлятися настирливо сама… З роками почала до нього, Звертатися за допомогу у всякий раз, рятуй… Розмови ведучі “по-дружньому”, Бесіди легкi про життя. Вона же довго довго, Вивчала, слабки його мiсця. Не так живеш, Живеш ти скучно, дружина повна недостатньо за собой слiдкує. Вот я мандрую, я собi хозяйка. Мій чоловік живе як хоче, а мені байдуже, Ми з ним спілкуємось по телефону, Адже ми вільні від яскравих почуттів. Ні перед ким я не звітуюсь,..
Зроблю тебе промову, Ти зможеш заробити грошенят, Апе це наша велика таємниця, Ти слухаєш мене! Дружина не повинна знати, На маніпуляції її не піддавайся, Ти вiльний, ти повинен мати, Життя красиве, мандри, яхти. Та скільки ще залишилось того життя? Я сонечко твоє яскраве. ти найщасливіший зі мною будеш… Як поīдеш до мiста, Дзвонити буду я постiйно, своī та наши фото присилать. Щоб думав ти тiльки про мене. Дружину свою назавжди забув. Ти з жинкою не смiй лягать у постiль, вона, ще зачарує та розлуче нас. Та ничого īй не давай… Не нужен ти ïй без грошей , Та вiк твiй вже немолодий. Вона коханцiв має не одного. Ти зараз думай тiльки про себе Я буду думати про нас з тобою. Та чоловiковi ця ситуація, розбиває серце, мiж жiнками вiн мечеться туди сюди. Дружина, чоловiка вiдпустила. Якщо ти любиш, будуй своє нове життя. Та жiнка з лiта, не чекала такого повороту. Де пристрасті, де ревнощі ïï? Īī бажала бачить повне руйнування та Жiнка ця, живе прекрасно, подарував свою любов Своīм нащадкам. Бажая усiм, та недругам добра. Мораль така: Була любов? Чи помста, ревнощi? Чи чоловiк за роки став другим? Сама його змiнила до невпiзнанностi? Але з дружиной був зовсiм другий. Що буде далi? Чи зможе вибрати “любов”, яка не відповідає īī стандартам? Чи вибрати гроші, заможне життя? Який вона вибір зробе?
.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Любовь растаяла, как дым. Оставив лишь седой туман. Всё также солнышко встаёт. Душа с надеждой говорит: “ ты знаешь, я хочу собрать туман”.. “Собрать туман”? опять обман. Прими за благость Ты ж любила. Душой открытою жила. А разум дальше поучает… Уж слишком мирно ты жила. Старалась всё добром, любовью. Старалась миром всё решить… Наскучил дом и образ твой.. На праздник с лёгкой жизнью Умчалась в сизый дым твоя Любовь.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Любовь растаяла, как дым. Оставив лишь седой туман. Всё также солнышко встаёт. Душа с надеждой говорит: “ ты знаешь, я хочу собрать туман”.. “Собрать туман”? опять обман. Прими за благость Ты ж любила. Душой открытою жила. А разум дальше поучает… Уж слишком мирно ты жила. Старалась всё добром, любовью. Старалась миром всё решить… Наскучил дом и образ твой.. На праздник с лёгкой жизнью Умчалась в сизый дым твоя Любовь.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Ви зараз переглядаєте архів категорії Лірика життя
