В комнате ты закрыт.
Не знаешь что одним движением
Можешь изменить ты все
За столом сидишь з так называемые друзьями
Измени все одним движением руки комнату свою
Стань из стола и выйди в коридор.
Тебе уйти помешать могут.
Ты иди и не смотри назад.
А уйдя от туда сядь на поезд и умчи в даль.

В школе спать охота.
А ти проснись и посмотри по сторонам.
Мир твой серый и темный.
Но есть в нем лучик света.
Ти вспомни з кем было прекрасно
З кем он ожил
И вспомни разговора прекрасный миг.
Момент этот помни.
Поможет он тебе.

Дан был луч нам.
Но обманули всех
Во всем мире сказали это камень
Камень этот луч прекрасный оказался
Луч заглушить пытаются
Попытка не удастся.
От его посланий слезы лються
Он не здаеться

Один раз увидев
Уже не забудеш никогда
Никто невправе забрать у тебя это чудо
Выбрал ты этот путь не зря
Зря только волнения напрасные
Нуже иди путем который ты выбрал

Розшей же мрак
Мрак который в тебе таится
Тот мрак который в снах ты видел
Светом ты его уже залил
Но он ещё есть в тебе
Не оставь не одной темной плямы
Пусть весь мрак в тебе светом будет просветлен

Луч охраняют
Луч обережают
Луч зделал роботу важною
Луч здаватся не собирается

Страх прихущ в тебе
Но свет пробьется через любой барьер

Ти ученик
Ты в школе себя видеш
Школа символ твой не заменимый
Ти з друзьями в ней сидишь
Новую головоломку решить стараешься
Но связь налажеваеться и приду на помощь
Светом ты тьму отганяй
Всьо що страх наводить пытается ты светом отганяй

Волшебник в снах ты смелый
Используй же волшебство могучие
И победиш ты желание темные

Звуки тебе чудятся
Но ты не бойся
К тебе за помощью пришли
Помоги же им

Ты во мне я в тебе
Мы не разделимы

Лучик гаснет но не здаеться
Спихнет он с новой силой

Злость твоя понятна
Понятна но не нужна
Не обижайся и не убежай
Если мучает она тебя
Отстранишь ты от источника злости

Тьомные места в тебе
Проявляется по разному
Но ты не падаех духом
Сразайся и победиш то
Используй свое величайшие оружие
Ты уже его знаешь

Осознай ты место где ты
Сказы ты слова слова тайные
И сможеш зделать много

14.05.23

Мої рядки кошмарними тобі можливо показались,
Но я тільки свої почуття на чистий лист розписати захотів,
Всім зараз не просто в кожного біль своя,
Своїми недоладними віршами я думку донести хотів,
Нехай кожен в кому оберемок сліз,
На листі їм форму почуттів надасть.

Зміни та збіг обставин,
Збіг обставин і зміни,
Скільки раз на день ми задумаємося про їх зв'язок,
В котрий раз я впевнився що збіг обставин випадковим не буває,
Від самого мого народження до даного моменту,
Всі зміни наклали свій унікальний відбиток на зміни в мені та навколо мене,
В пологовому дивний збіг обставин мого народження дав можливість новим можливостям,
Одна розмова з друзями створила нову унікальну стежку хоч мені напрямок змінити намагалися,
Врятувати від тої дуже важкої та вузької стежки Життя,
Але я вибрався звідти або навіть тільки на фінішній прямій цієї стежки,
Одна випадкова зустріч в маршрутному таксі з незнайомим чоловіком така коротка, але слова його мали вплив на всю мою дорогу Життя,
І найстрашніший збіг приліт ракети в підприємство в яке я мав намір іти працювати,
Знак Долі чи просто збіг?
А скільки в вас таких моментів хтось з вас задумувався?
29.11.23

... а вона сперечатись любила
по дрібницям і неважливим речам
суперечка була її стилем
з перемоги
кувався
метал

а з металу вона делікатно
обережно
майстерно
і тонко
гаптувала йому обладунки
суперечкою
мережила
зброю...

Зів'яле листя опадає.
Дрібненький дощик накрапає.
І плине час -
Життя минає.

Не так співають вже пташки.
І дні давно уже не ті.
І сонце світить вже не так.
Усюди зараз лиш бардак.

І люди сильно теж змінились.
Ненависть сповнила їх всіх.
Думки неначе погубились.
Не чути вже усюди сміх.

Війна ця клята все змінила,
І час застиг, і все не так.
Багато вже людей згубила
Проклята орківська орда

Та помста все ж до них прийде
І Смерть усіх тих забере,
Хто нашу землю плюндрував,
І хто людей тут катував

І виріжуть мечем святим
Оцю московськую заразу
І знову сонце, радість, сміх
Усе це засія одразу.

Ти в пам'яті усміхнене хлопча,
Якому закохано я в очі заглядала
І з надією горнулась до плеча
Та половинкою, на жаль, не стала.
Я в пам'яті твоїй з рум'янцем на щоках,
Що мріяла дружиною для тебе стати,
Така, що хотіла навіки в руках,
Від вітру в твоїх руках сховатись.
Не зберегли ми мрій - зло перемогло.
Рубці наших ран зоріють.
Ти просто не поділився тоді теплом...
А я крізь відстань й час тебе зігрію.

Апатичною стала не знаю чому,
Майбутнього чітко не бачу.
Єсенін сказав та не вірю йому,
Бо жалію і кличу, і плачу.
Усвідомлення, що минуло усе,
А легким струменем душу холодить,
Старість не радість несе,
Від юності все далі відводить.
Шекспір сказав:життя, як гра,
А я на краще плекаю надію,
В зеркало гляну-там бабуся стара.
Та то в дзеркалі. Я ж-не старію.

На сході сині світанкові далі,
В садах птахи співають все гучніш,
Одягає ранок черешневі коралі,
Ходить червень по росі босоніж.
Не перестануть душу спогади гріти.
Мені б на мить в наш старий садок,
Де червоні крапельки літа
Вниз голівками звисають з гілок.
Не раз згадую своє дитинство... і літо
Усміхнений батько... і матір таку молоду...
Чому найсмачніші черешні у світі
З дерев у батьківськім саду?
Причини насправді не знаю,
Сама посадила сад великий, стрункий.
Міняю сорти, саджу, поливають,
Куштую... А смак зовсім не такий...

Обсипався цвіт айстри в траву,
Місцями ще смарагдову і юну,
За осінню і я по днях пливу,
Іду по жовто-гарячих дюнах.
Де голубінь ожин цілує небо,
Червоніє гронами калина
Я часто згадую про тебе
І думками в нашу юність лину.
Там полотно ромашок біліло,
Поля хмеліли полином,
У вікно моє зоря світила,
Розквітла поміж нами любов.
Кличе мене в минуле якась сила,
Ту силу я не в силі подолати,
А душі моїй потрібні крила,
Щоб у юні весни прилітати...

Ти відлітаєш нетутешня пташко,
Мені лишилась лиш довга сльота,
В кришталевій вазі засохлі ромашки-
Екібана від літа проста.
Півгодини дощі,стільки ж ясного неба,
Клени й тополі в стилі бароко і рококо.
Колись біля них я чекала на тебе,
Потім гарячим грілась молоком.
Згадала про тебе сьогодні знову
І ти мене хоч іноді згадай,
Вітер до тебе мою донесе колискову :"Я думаю про тебе... Засинай".