З сином по вулиці йду,
Жовтень розсіває мжичку,
Загорілась калина в саду,
Вітер хилить юну осичку,
Листя до землі припадає
Кленам цілує ноги босі,
А син мене питає:
"Мамо, а що таке осінь?" -
"Осінь-це чоло в борозенках,
Стомлено посмішка, погляд туманний,
Це коли зима скупенькі
За телеграмою шле телеграми".
З онуком по вулиці йду,
Жовтень розсіває мжичку,
Загорілась калина в саду,
Вітер хилить юну осичку,
Бабине літо вплітається в коси.
В інній прибралась земля.
" Бабуню, а що таке осінь? "-
" Осінь, мій любий - це я"...

Над яром вишня, мов віщий знак
Стоїть в густих бур'янищах,
Вітер щочервня, як заблукалий пияк
Плоди її струшує, нищить.
На землю із жалем вони
Падають під вітрами стічними,
Губляться в стебельцятках трави,
Не хочуть стати вічними.
Їм би в сад, де стожари суцвіть,
Де яблуням родинно і чуло...
Самотньо дика вишня стоїть,
Мов дівчина, котру щастя обминуло...

Почуття вернулось у блуканні,
Закружляло, як над гніздом стрижі.
На те воно і перше кохання,
Щоб блукають по закапелках душі.
У юність більше не вернемось знов,
На перехресті двох доріг стали
На те вона і перша любов,
Щоб про неї іноді згадали.
Не сумуй самотньо на світанні
І не виливай печаль у вірші,
На те воно і перше кохання,
Щоб не буть особливо успішним

Школа
Її побачила зарослу бур'янами, -
Серце затерпло в груддях.
Могла б- невідомими стежками
Понесла б її на руках.
Я стояла і сльози котились
Сольоною рікою по щоках,
До вікон сосни нахилились
І щось шукали у шибках.
Зламана черешня у дворі-
Тут під нею наші гірки стояли
І ми, ще малі школярі,
У клас на урок поспішали...
Господинею тут стала тиша,
Від того боляче на душі...
Ніхто уже перші букви не пише...
Ніхто не читає вірші...

вона вставала о шостій тридцять
бо о сьомій вимикали світло
швиденько бігла на кухню
аби заварити міцної , без цукру , кави
а потім - зібравшись з думками
і заспокоївши биття свого серця
читала його ранкові хоку
повільно смакуючи всі абзаци

пити каву о шостій ранку
поки місто дрімає без світла
його сповідь в листах читати
і кохати його на відстані

вона ледь не щодня влаштовувала пікети із транспарантами
бентежила ночі спокій хресною ходою зі смолоскипами
а він вірно і віддано готував їй каву щоранку
і цілунком
її
дику пантеру
перетворював
на домашню кішку...

поза форматами й стандартами світу
поза законів , правил і принципів
різні
далекі
не схожі
на відстані
одного звичайного дня
вони все-таки зустрілися...

За роками рік іде, спливає,
Від нас події віддаляє
Сумні і обнадійливі,
Тривожні й заспокійливі.

В його житті не так давно,
Для нього несподівано,
Зворушлива подія сталась,
Яка печально завершалась.

Вона принесла горе в дім:
Прощалася з життям своїм
Його надійная подруга.
Втрачав найкращого він друга,
Якого поважав, цінив
І самовіддано любив.

Тепер зажурений зітхає,
Що милої його немає.
Не може примиритись з тим,
Як обійшлася доля з ним.

Вона його осиротіла
І одиноким залишила
Свою самотність відчувати,
Життя незвично доживати.

20 вересня 2023 р.

Стільки навколо різних людей....
А я всеодно сама
Вся голова повна нових ідей
А в серці одна пустота
І хочеться дуже багато сказати
Та з часом до мене дійшло
Нікому це окрім мене не треба
Усім завжди всеодно
І як би сильно мені не хотілось
Ділитися з кимось усим
Я завжди сама, так просто зложилось
Лишилось змиритися з цим