вона не носить ліфчики і не фарбується
сама купує квіти й з кремом тістечка
опівночі
під світлом лампи й місяця
лаштує обладунки свої
лицарські...

... а коли до щастя лишалося декілька кроків
ні він , ні вона не бігли чимдуж
стрімголов

навпаки -
до максимуму стишуючи рухи
вони з кожного сантиметру відстані
смакували любов....

вона кохання обирала
усупереч принципам
нехай навіть то було
неправильним рішенням
нехай навіть щастя йшло
разом із розлукою
а очі натомість обличь
слідкували за відстанню

що їй чужі закони
й філософські істини
не до снаги тисячоліттям та ерам
переінакшити жінку
ти їй ілюзію закону -
а вона тобі реальність нових горизонтів
хочеш - лишайся
а хочеш - іди
її вірним рабом
персонально
довіку...

...насправді вона була звичайною
таких ніколи першими не помічали у натовпі
та навіть і потім , коли всі оглянуті
вона лишалася тінню і поза увагою

її не цікавили "привіт" і відразу ж "бувайте"
для неї зустріч - то магія часу , а не миттєвості
тому , мабуть , і лишалась вона тінню у натовпі
дотримуючись якихось своїх правил - беззаперечно

...насправді вона була ще дуже маленькою
дарма що ззовні броня замість одягу
всередині неї , десь між душею і серцем
складались іграшки
цукерки
і новорічні емоції

складались старанно - кожен зі штампом та приписом
по поличкам шаф - ідеальними товстезними стосами
хтось філософсько називав те багатство - спогадами
а вона продовжувала штампувати колекцію...

вона карбувала слова
витинала із міді
виливала із олова
не щодня , але майже щодня
помилялась
ставала навколішки
молитви її - то не сльоза
не прохання у Бога
прощення
молитви її - сповідь життя
з помилками
падіннями
злетами
вона таврувала роки
їх на нитку монистом нанизувала
візерунок плела від руки
не шукала краси
а мережила істину
а ще інколи , для душі
для душі на заплатки розхристану
обережно співала пісні
щоб не чули чужі - їх мугикала
вона спопеляла мости
вщент палила минуле
без болю
нащо їй були ті помилки ?
ті стежки , що в "нікуди" й "ніколи" ?
із безсонням сторіччя на "ти"
їй безсоння не кара , а благо
карбувала слова
і палила мости
і чекала на щастя
чекала...

2023 рік

Любви с войной часты сравнения -
Страсти и чувства так легче передать.
И потому в литературном творчестве
Так любят образы эти соединять.

В любви, как на войне, - все средства хороши.
Война, как и любовь, терзает души.
И рвут сердца они по-настоящему,
Эмоции таща из всех наружу.

Подвержены любви, как и войне,
И млад, и стар - не разбирают возраст.
Любовь, как и война, творит из юношей мужчин,
А из мужчин - то стариков, то юношей…

Война, любовь - у женщин встречи ожидание,
Желание, чтоб он не уходил.
Все та же горечь - горечь расставания,
Мольбы, чтоб Б-г его ей возвратил…

Но все враньё, нет ничего в них общего,
Все это чушь и выдумка поэта.
Образ войны в любви - разрыв души,
И потому используют все это.

Нет радости в войне, как от любви.
Хоть раз любить - совсем не воевать.
Война - это проклятие поэта.
Терзание любви приятней ощущать.

27-08-2022

Завжди була я чорний круком,
Навіть мій погляд злісним був.
Я розчарована в житті,в довірі,вірі й доброті.

Мене всі звали чорним птахом,
Не вибирала я жахливий шлях
Це результат відсутності добра людського,
Це результат удару від ножів й тих ран,
Які залишились в мені,залишили по собі знак..

Чорний крук став іменем новим для мене ,
Знайомилась з людьми тільки під ним.
Та раптом вогник запалила, "ось, що треба!"
З'явилась думка, з'явилася нова надія.

Ти розчарована в житті? В довірі, вірі й доброті?
Так стань же нею,будь опорою для себе,
Чини добро для всіх людей навколо тебе!
Стань птахом ,якого завжди так чекала у житті..

Муж с женою - одна сатана.
Как солдаты сражает воюют?
Вы не видели их еще жён,
Как в них ненависть адом лютует.

Без мужей как устали они,
Дольше чем, тем сложней дожидаться.
Чтоб вернуть их быстрее домой,
Без спецсредств смогут к вам подобраться.

Им не нужен для вас автомат,
Перегрызть могут глотку зубами.
Ну а если не хватит сил,
То коварством расправятся с вами.

Берегитесь солдатских жён,
Месть у них пострашнее ада.
Мести нет страшней на земле,
Если мужа вернуть ей надо.

Мужики, что на фронте воюют,
В жён своих не влезают дела.
Гнева их избегают всю жизнь,
И боятся их больше врага.

Меж собой если жены ругаются,
Мужикам лучше молча стоять.
Невозможно вмешаться в их спор,
Могут вместе тогда нападать.

Все умеют и чувства, и время
На десяток частей разделить -
Могут гладить своих детей
И врага в это время бить.

Из-за жён этих мужики,
Без оглядки идут в бой.
Смогут жёнам в глаза смотреть,
Лишь с победой вернувшись домой.

Это жены, что вырастают,
Из жён солдат в их матерей.
Берегись их русский солдат,
Лучше сам свали поскорей.

05-09-2022

Пчела присела на цветок…
Волна на берег набегала…
За уткой в пруд ушли утята…
Рычать собака перестала…

Туча запрыгнула на тучу,
Пытаясь дождь соорудить…
Природа тянется к покою…
Калитка во дворе скрипит…

Кому-то ухо щекотали,
Нашептывая чушь смешную…
Где-то навстречу побежали…
Ветром обдало грудь нагую…

Извечная игра пошла
Меж обмануть и обмануться…
Любовь бывает на войне…
Но могут только не вернуться…

16-06-2022

Як це жити в смутку?
Самоті і образах своїх,
Як це жити в радості?
Веселощах і доброті.
Як це жити,питаю..
Неважливо мені уже як,
Хоч це радість,хоч смуток,благаю..
Я від долі лише один знак,
Що життя моє йде все за планом,
Що звернула на правильний шлях,
Що любов з'явùться безтямно,
Й допоможе звести все на лад..
Що ненависть уся ця потрібна,
І це просто сторінка життя,
Яку перегорнуть колись вже,
Й доведуть це життя до пуття..