Знов журавлі
ключем летіли вдаль,
І сум летів за клекотом услід,
На них дивився
з боку мого жаль,
Стояв у смутку берег, тихий брід

Хрестилась небу
і птахів хрестила,
Світило сонце, вітер підлітав,
Усе ніжніше даль та голубіла,
І жаль сильніше душу обпікав.

01.11.2025.
Ганна Зубко

Клин ви́соко у небі пролітає,
І сум між ними,
в крилах журавлів,
Сліз пелена вже очі застилає
Та стрімко погляд
слідом полетів.

Провів птахів у даль,
до небокраю,
Повз шелест осені,
спустілих берегів,
І знов сльоза за іншою збігає,
Тривожить сум,що порохом осів.

01.11.2025.
Ганна Зубко

Покрили хмари густо небо,
Не чорні — сірі, як туман,
Крутився вітер понад степом,
Дороги снігом замітав.

А ні душі ніде, пташини,
З’явився коник, сані тяг,
У них, в мохнатій кожушині,
Мале, допитливе дитя.

І лепетало радо діду,
Що все до себе пригортав:
„Я до бабусі в гості їду”,
А дід „Но!” конику гукав.

25.10.2025.
Ганна Зубко

Покрили хмари густо небо,
Не чорні — сірі, як туман,
Крутився вітер понад степом,
Дороги снігом замітав.

А ні душі ніде, пташини,
З’явився коник, сані тяг,
У них, в старенькій кожушині
Мале, допитливе дитя.

І лепетало радо діду,
Що все до себе пригортав:
„Я до зими у гості їду”,
А дід „Но!” конику гукав.

25.10.2025.
Ганна Зубко

Перебирає вітер листя
В осінніх променях скупих,
То спокійніший, а то злиться,
А то на мить, гляди, притих.

Повсюди листя — між травою
Вже спокійнісінько лежить,
Побіля ніг, над головою
Дивним метеликом летить.

Неначе клаптики тканини,
Немов квіткові пелюстки́,
У поміж з пір’ям, що згубили
Вітром почублені пташки.

25.10.2025.
Ганна Зубко

Люблю́ цю пізню, жовту по́ру
І літо бабине, дощі,
В нічному небі, на Покрову,
Вже прокричали журавлі.

І листопа́дом вже дивує,
Поміж туманами веде,
Про неї пише хтось, малює,
Журливі ноти хтось бере.

А я давно вже не співаю,
Журба по осені веде,
Щось в ній загублене шукаю,
Спокійне, тихе, гомінке.

19.10.2025.
Ганна Зубко

Захотілось березу обняти,
Упіймати росу на калині,
Йти не треба далеко, шукати,
Біля річки вони, у долині.

І вже тут, у тумані легко́му,
Де рукою до нього подати,
Поза сірими стінами дому
Із полегшенням можу зітхати.

Обіймаю березу, тулю́ся,
Щебетання ловлю́ гороби́ні,
Навкруг себе невпинно дивлю́ся
У помітні вже зміни осінні.

Вони всюди — у квітах, у листі,
У траві і колючій ожині,
Інші ро́си, уже не іскристі,
Все ж пасують червоній калині.

22.10.2025.
Ганна Зубко

Захотілось березу обняти,
Упіймати росу на калині,
Йти не треба далеко, шукати,
Біля річки вони, у долині.

І вже тут, у тумані легко́му,
Де рукою до нього подати,
Поза сірими стінами дому
Із полегшенням можу зітхати.

Обіймаю березу, тулю́ся,
Щебетання ловлю́ гороби́ні,
Навкруг себе невпинно дивлюся
У помітні вже зміни осінні.

Вони всюди — у квітах, у листі,
У траві і колючій ожині,
Інші ро́си, уже не іскристі,
Все ж пасують червоній калині.

22.10.2025.
Ганна Зубко

Струсив вітер вже листя чимало,
Хоч і теплий та з силою рве,
Все котилось стежками, літало,
Що лишилось — в траві зогниє.

Сутеніє, взявсь дощ накрапати,
Уже з півночі холодом дме,
Зміни осені, сад не впізнати,
Лиш похрускує гілля сухе.

24.10.2025.
Ганна Зубко

Клен вже осипавсь, пропустила
Таку чарівну жовту мить,
Зате береза пожовтіла
Скидати листя не спішить.

День і тепліє, й холодніє,
Ще літа бабиного мить,
Цвіт конюшини ще біліє,
І клин у небі ще летить.

18.10.2025.
Ганна Зубко