Її любив він, руді коси
На плечах розвівав,
Де б не ходила вона боса —
Услід птахом літав.

Кружляв той вітер, задивлявся
В ту осінь, обіймав,
Рудим волоссям милувався,
У косу заплітав.

Вона ж пішла, в туман, росою,
І зник там слід, пропав,
А він за нею, за рудою,
Кружляючи, зітхав.

19.05.2025.
Ганна Зубко

Вже вітерець і сонце поруч,
Гроза за обрій відійшла,
Та залишила слід власнОруч —
Яскраву тінь свого крила.

Всміхалось небо кольорами,
Сіяла райдуга, цвіла,
А десь далеко, за полями,
Ще відзивалася гроза.

15.05.2025.
Ганна Зубко

Куйовдить вітер листя ніжне,
Ще не зістарилось — весна,
Із кожним днем до літа ближче,
Де спека сильна, затяжна.

Втекти б від неї, обминути,
Мерщій в тінь осені зайти,
У листопад її пірнути,
В глибоку тишу, у думки.

15.05.2025.
Ганна Зубко

Теребить вітер листя юне,
Весною травень вже бреде,
Потиху хмара небом суне,
У сонця посмішку краде.

Хвиля за хвилею котилась,
Немов радіючи весні,
Та раптом хмара зупинилась,
Сипнувши крапельки рясні.

В грайливі хвилі, поміж трави,
В кущі привабливі, густі,
В плакучі верби, кучеряві,
І в звичайнісінькі, прості.

13.05.2025.
Ганна Зубко

Голос зозулі в лісі, щебет,
Весняна зелень у росі,
Струмка приємний,
ніжний клекіт
Поміж дерева і кущі.

Яскравий промінь
в хащі рветься,
Пробігши кронами униз,
Барвінок стелиться-плететься,
На мох, пеньки старі заліз.

Повсюди квіти ніжні, милі,
Струнка, не топтана трава…
А там, далеко, річка, хвилі,
Самотній млин біля горба.

09.05.2025.
Ганна Зубко

Останній цвіт…
Весна ще прийде,
До мого саду чи зайде?
Зоря вечірня а чи зійде,
Чи в темінь ночі упаде?

Чи зазирне в вікно світанок?
Чи буде сонячним ще день?
А чи розбудить знову ранок,
Як заспіває соловей?

Останній цвіт уже спадає,
Все більше жАлю додає,
Голубить вітер, наче знає,
А чи майбутнє в мене є.

29.04.2025.
Ганна Зубко

На цвіт весни люблю дивитись,
У її пахощах брести,
Ходою стежки, трав тулитись,
Думки, емоції плестИ.

Вслухатись в пташку полохливу,
Душею ринути у спів,
Щоби у мить таку щасливу
Вітрець з поривами летів.

Туди, де хвилі просто неба,
Й зозуля голосно кує,
Життю би молодість… Не треба,
Хай залишається, як є.

25.04.2025.
Ганна Зубко

На цвіт весни люблю дивитись,
У її пахощах брести,
Ходою стежки, трав тулитись,
Думки, емоції нестИ.

Вслухатись в пташку полохливу,
Душею ринути у спів,
Щоби у мить таку щасливу
Вітрець з поривами летів.

Туди, де хвилі просто неба,
Й зозуля голосно кує,
Життя б добавити… не треба,
Хай залишається як є.

25.04.2025.
Ганна Зубко

Якась мить — і вже цвіт облітає,
А була ж невимовна краса!
Час дає і час забирає,
І весела, й сумна полоса.

Уже білий туман той на плечах,
На зеленій траві, біля ніг,
І не стане у днях і у ночах
Цвіту, схожого, дуже, на сніг.

22.04.2025.
Ганна Зубко

Якась мить — і вже цвіт облітає,
А була ж невимовна краса!
Час дає і час забирає,
І весела, й сумна полоса.

Уже білий туман той на плечах,
На зеленій траві, біля ніг,
І не стане у днях і у ночах
Того цвіту, що схожий на сніг.

22.04.2025.
Ганна Зубко