Головна
Кабінет
Мої твори
Популярні
Вихід
Новинки Осінь
Осінь
Осінь настане скоро,
Листям на світ прийде,
Килимом,жовтим узором
Землю усю обійме.
Осінь накриє плечі хусткою із павутин.
Вміє вона доречі плести хустки із днин.
Махнула осінь сиро,
Ніжним диневим днем,
Махнула сизим хмизом,
Плакала журавлем.
Осінь дарує тишу,
Сірих похмурих днів.
І я про осінь пишу, те що ніхто не смів.
Чорних потусклих гілок
Втративши з все тепло
Осінь нам дасть багато
Осені ж не слабо.
Разом з першим морозом,
Інеєм вкриє світ.
Хоча по всіх прогнозах
бабине літо “Привіт”.
Молочним,слизьким дощиськом, змочить дорогу всю.
А парасолю звісно я з собой не ношу .
Осінь мов справжня леді
Змінює настрій свій,
Те що було із ранку, вечором вже розвій .
Мабуть хотіла б осінь
Стати хоча б на мить
На зло усім прогнозам,
Тою що не горить.
Тою що не майоріє листя свого багрянцем.
Тою що нас всіх гріє, а не кропить дощем.

Цвіте весна, міняє кольори,
Дещо миттєве,
швидко відступає,
Усе цвітуть туманами сади,
Бузкове розмаїття огортає.

Повіє медом від акацій, лип
У літній день, у гарячішу пору,
Гудінням бджіл у шелесті,
повз скрип…
Зів’ялий цвіт
посипеться додолу.

Якби весь рік
так пахнув медом, цвів,
Гуділи бджоли,
листя шелестіло…
Мрійливо погляд
догори злетів,
Його бажання
з вітром полетіло.

19.04.2024.

Цвітуть садки, весна буяє,
Світ помінявся, побілів,
То виринає, то пірнає
Щебіт зелених берегів.

Спіймаю цвіту пелюстинки,
Спогад з минулого зірву,
Блукає погляд без зупинки,
Мов домальовує весну.

Стояв садочок біля хати
У неймовірній білизні…
І не забути, змалювати,
І не побачити у сні.

10.04.2024.

Звідкіль почати, як відлічити дні,
З цього календаря , як велика єдність .
Січень морозний, приходить він зимою,
Засипає білим снігом усю землю свою.

Лютень настає, холодний і вітряний,
Любов зігріває серце, ніжний і весняний.
Березень просить весняного тепла,
Пробуджує природу, як чарівна пісня.

Квітень приносить дощі та грози,
Розцвітають квіти, весняна розквітність в них живе.
Травень – місяць зелених листів,
Пташине співу чарівний мелодійний він несе.

Червень жаркий, спекотний і літній,
Співають цикади, літо в повній красі вітряний.
Липень рясний, яскравий і спекотний,
Золоте сонце небо гріє, випромінює світанки.

Серпень – час жнив і спекотних днів,
Збирають жниви люди, у труді і відпочинку вони живуть.
Вересень приносить осінній шарм,
Листя жовтіє, природа спить, відпочиває від гарячих днів.

Жовтень – час осінньої меланхолії,
Листя падає, природа готується до зими.
Листопад золотими барвами вбраний,
Дерева гублять свій одяг, готуються до зимового сну.

Грудень приходить зі святковим настроєм,
Снігом вкриває все довкола, як чарівний покров.
Рік закінчується, новий на порозі,
Календар відзначає кожен день, як свято неповторне.

І так крутиться колесо часу,
Кожен місяць у календарі – свій унікальний ряд.
Життя тече, мов ріка в безмежному просторі,
І ми, як пасажири, подорожуємо крізь дні і ночі, черпаючи в них досвід і мудрість.

Весна крокує по землі
І зеленіє все довкола.
Лелеки клечуть на стовпі,
Та квітне, матінка природа

Господарі ідуть в поля
Щоб ніжно землю обробляти.
Худоба проситься на луг,
Траву зелену смакувати.

Земля прокинулась від сну,
Весняний дощ її бадьорить.
І щоб цвіли сади й гаї
їй сонце з неба допоможе.

У селах зранку й до темна
Немов мурахи метушаться.
Кипить робота на городі,
Щоб урожай зібрать в достатку.

В саду вже чути спів птахів
Що повернулися з зимівлі.
На клумбі перші квіточки,
З землі до сонця тягнуть листя.

Довкола мальовничий світ,
В повітрі аромат кохання.
Весна красуня за вікном
Дарує людям гарний настрій.

Земля вся золотава,
аж сіяє,
Сміється синіми
озерами-очима,
Голубить осінь,
ніжить, прикрашає,
Неначе мати,
а земля — дитина.

Вінок сплела,
сорочку вишиває,
Все чепурить,
цілує до нестями,
Тихо по ній,
повільно йде, ступає,
Землі-красі
з очима-озерцями.

03.11.3023.

Дивилось небо,
сонцем посміхалось,
З’являвся вітер
й знову десь зникав,
Стежка вела,
у листі вже звивалась,
Мінявся гай, до осені звикав.

Ласкали промені
і клена, і калину,
Сонливий вітер
листям шелестів,
Та вів розмову
щебіт, згори линув,
У переплеті з сумом він летів.

01.03.2024.

Тривожний крик…
неначе зойк лунає…
Дивилась знизу тиша на політ,
Птахів від себе осінь відпускає,
У сумі погляд кидається вслід.

Світило сонце,
вітер дихав в спину,
Виднівся обрій,
здалеку стрічав,
Вдивлявся погляд
в нечітку картину,
В безмовній тиші
все ще проводжав.

Потусклим листям
осінь шелестіла…
Плескала хвиля
в зіллі, осоці…
За небокрай
вже зграя відлетіла,
Сльозою сум
котився по щоці.

01.03.2024.

Літо приходить, як сонце в світанні,
Вогнем розпалює жар в душах.
На небі блакитному танцює вітер,
І трави та квіти розквітають у садах.

Спекотні дні, що веселі шепчуть,
Людські серця в них розкриваються в сонці.
Море ласкаво волочиться в обіймах,
І хвилі співають, наче таємничі рікою пісні.

Літо — це час пригод та нових вражень,
Коли серце б’ється в ритмі життя.
Усі мрії розцвітають, мов квіти в саду,
І кожен день — ніби вірш, написаний коханням.

Запах солодких фруктів і квітучих полів,
Радість та щастя, що наповнюють наші душі.
Літо — це пора, коли кожен момент — скарб,
І ми відчуваємо себе живими, мов вітер у полі.

Нехай літо триває, як мить у казці,
Де кожен день — як чудовий дивний подарунок.
І в цьому світлім вальсі, мов на танцполі,
Ми відчуваємо велику любов до життя.

Зима приходить, як казка у снігах,
Вітер заметілі дарує нам вдачу.
На деревах крижані квіти розцвітають,
І всюди біле покривало розкладають.

Снігопади танцюють у небесній гавані,
І кришталеві сніжинки танцюють в карнавалі.
Природа засинає під великим покривом,
А серця тремтять у вогні новорічних свят.

Зима — це час мрій і ніжності в серцях,
Де кожен крок, мов казковий вальс.
Мороз відчувається в повітрі,
І кожен подих, мов хмарка в синім косині.

Зима — це час зимових радощів,
Коли діти весело грають в снігу.
І серцям даруються нові надії,
У цій порі, де кожен день — новий витвір.

Нехай зима приносить нам тепло,
У душах і серцях, де завжди є місце коханню.
І в цьому сніговому вальсі, мов на танцполі,
Ми відчуваємо велику любов до життя.