Шелестіла верба над водою,
Все рум’янився хміль в яворах,
Йшла невпинною осінь ходою,
В небо крила підняв свої птах.

Погляд з ніжністю
всього торкався,
Де змогла —
дотягнулась рука,
З неба промінь
летів-посміхався,
З-поміж хвиль
посміхалась ріка.

У блаженстві, в її прохолоді
Подих з вітром в обнімку літав,
Не було би претензій погоді,
Якби дощ в ній
весь день накрапав.

Ішла осінь, на неї молилась,
Позолотою клен шелестів,
Уже справжня,
уже не наснилась,
Погляд тішився, тихо радів.

09.09.2024.

Дні змалюю, казково опишу,
І святкові, і будні, авжеж,
Без уваги ніщо не залишу,
Ти розбудиш мене, сколихнеш.

В твою пору, немов, оживаю,
Задивляюся в небо, в гаї,
У туман залюбки поринаю,
Насолоджуюсь днем у дощі.

Хоч сумний —
на твій вечір чекаю,
І на вітер в саду, за вікном,
Листопад, як завжди, виглядаю,
Що кружлятиме понад двором.

06.09.2024.

О літечко, літо,
тебе вже прожито,
Втомило жарою,
прощаю, прощай!
До іншого саду
вже двері відкрито,
Іди собі, літо, відпочивай.

Осінь остудить
землю спітнілу,
Перефарбує
й уяву мою,
В саду тім зірвати
руки не підніму,
До всього очима
лише прикиплю.

Впаде в поле зору
цікавий листочок,
Квітник поміняється,
сад не такий,
А річка тектиме
повз жовтий лісочок,
Не той буде вітер —
інший, різкий.

День стане коротший,
небо синіше,
Сонце надовше
піде на нічліг,
Щебіт притихне,
стане сумніше,
Вже переступить
осінь поріг.

Злетить в небо зграя,
осінь полише,
Сум приховає
у собі сльозу,
Вербою, березою
вітер сколише,
Заманить останню,
тихішу грозу.

Затягне туманом,
дощами полиє,
Нахмуриться небом —
буває й така,
До саду ворота
ширше відкриє
Осінь солодка,
осінь гірка.

31.08.2024.

В кінці літа згадалась зима,
Дуже справжня,що холодом віє,
Тепер інша, вже тої нема,
Одіялом пухким не накриє.

Зарум’янить щоку, ущипне,
В річці воду
злегка приморозить,
Жменьку снігу десь, може,
сипне,
Ледь помітно
траву припорошить.

Таку маємо, дяка, що є.
Із зими снігурів пам’ятаю…
Аж до пояса сніг дістає…
Загубились галоші, шукаю…

Попід стріху, уздовж, бурульки…
Завірюха сліди замітає…
Візерунками тішать шибки…
У криниці вода замерзає…

28.08.2024.

Вітер, наче, співає,
щось свище,
Прислухаюся,
в простір дивлюсь,
В такт хитається
гілля безлисте,
Долинає його
сухий хруст.

Роздивляюсь,
як осінь малює,
На піску,
поряд хвилі стою,
Все співає,
все вітер танцює
Під мелодію
дивну свою.

26.08.2024.

Загубивсь вітер, полем блукає,
В бур’янах,
по дорогах горбистих,
В гаю осінь щось досі шукає,
Між дерев заглядає безлистих.

Зірве, кине останній листочок,
Що в густому заплутався гіллі,
Прохолоди додасть
у струмочок,
В осоці змінить колір, у зіллі.

Зарум’янить калину гарніше,
Та дощами все вкотре полиє,
У туманне кільце, ще сивіше,
Знову осінь себе оповиє.

21.08.2024.

Осінь в мрії свої запускаю,
Прохолоду тих днів, вечори,
Між дубів, по діброві гуляю,
Лину в гай, до калини, верби.

З позолотою стрінуся клена,
Ніжний вітер огорне плече,
Ніг торкнеться трава
ще зелена,
Згодом осінь, немов, обпече.

В небі пташку очима спіймаю,
Забреду у болото доріг…
Із мрій осінь уже відпускаю,
Незабаром прийде на поріг.

21.08.2024.

Загубивсь вітер, полем блукає,
В бур’янах, між доріг
порошнистих,
В гаю осінь щось досі шукає,
Між дерев заглядає безлистих.

Зірве, кине останній листочок,
Що в густому заплутався гіллі,
Прохолоди додасть
у струмочок,
В осоці змінить колір, у зіллі.

Зарум’янить калину гарніше,
Та дощами все вкотре обмиє,
У туманне кільце, ще сивіше,
Знову осінь себе оповиє.

21.08.2024.

Дотанцьовує танець свій літо,
Незабаром з поклоном піде,
Ароматами інших вже квітів
Осінь вересень розпочне.

Кажуть, вже полетіли лелеки,
Попрощались з гніздом
ластівки,
Може й так, бо дорога далека,
Чи прихід буде ранній зими.

Стріне вересень першим
неділя,
(Календар під рукою лежить),
Прохолодою б осінь накрила,
Приніс вітер її першу мить.

Кине тінь свою ніжну на плечі,
Розфарбує усе на свій лад,
В місяцях поміняє дні, ночі,
Чарівний розпочне листопад.

20.08.2024.

Дотанцьовує танець свій літо,
Незабаром з поклоном піде,
Ароматами інших вже квітів
Осінь вересень розпочне.

Кажуть, вже полетіли лелеки,
Попрощались з гніздом ластівки,
Може й так, бо дорога далека, Чи прихід буде ранній зими.

Стріне вересень першим
неділя —
Календар під рукою лежить,
Прохолодою б осінь накрила,
Приніс вітер її першу мить.

Кине тінь свою ніжну на плечі,
Розфарбує усе на свій лад,
В місяцях поміняє дні, ночі,
Чарівний розпочне листопад.

20.08.2024.