ПерегортАє вітер листя,
Куйовдить гриву у коня,
Спустіла нива, ледь горбиста,
Злегка поблискує рілля.

А поряд річка, прохолода,
Хлюпоче хвиля без кінця,
У смуток вдягнена природа,
Що так пасує до лиця.

Якби між кожною порою
Лягла одна із їх доріг —
Мій погляд біг би спершу тою,
Що листям стелиться до ніг.

30.05.2025.
Ганна Зубко

Знов ворухнулась гілка, друга,
Сухий листок вниз полетів,
Весна ще тут, хоча похмура,
Серед заплаканих дощів.

Ще день, ще два —
і справжнє літо,
Де частим гостем грім будЕ,
Гроза кошлатитиме жито,
А спека втомить, сон вкраде.

У спориші стежки поманять,
Впаде росою десь туман,
Тепло і квіти дні подарять,
Сплететься з травами бур’ян.

Й цвістиме небо серед ночі,
ПтахОм десь зірка полетить,
Вона здивує сонні очі
І зачарує така мить.

29.05.2025.
Ганна Зубко

Її любив він, її коси,
В ті кольори пірнав,
Де б не ходила вона боса —
Услід птахом літав.

Кружляв той вітер,
не втомлявся,
Все осінь пригортав,
Рудим волоссям милувався,
У косу заплітав.

Вона ж пішла, у ніч, росою,
І зник там слід, пропав,
А він шукав, зітхав порою,
В тумани заглядав.

19.05.2025.
Ганна Зубко

Її любив він, руді коси
На плечах розвівав,
Де б не ходила вона боса —
Услід птахом літав.

Кружляв той вітер, задивлявся
В ту осінь, обіймав,
Рудим волоссям милувався,
У косу заплітав.

Вона ж пішла, в туман, росою,
І зник там слід, пропав,
А він за нею, за рудою,
Кружляючи, зітхав.

19.05.2025.
Ганна Зубко

Вже вітерець і сонце поруч,
Гроза за обрій відійшла,
Та залишила слід власнОруч —
Яскраву тінь свого крила.

Всміхалось небо кольорами,
Сіяла райдуга, цвіла,
А десь далеко, за полями,
Ще відзивалася гроза.

15.05.2025.
Ганна Зубко

Куйовдить вітер листя ніжне,
Ще не зістарилось — весна,
Із кожним днем до літа ближче,
Де спека сильна, затяжна.

Втекти б від неї, обминути,
Мерщій в тінь осені зайти,
У листопад її пірнути,
В глибоку тишу, у думки.

15.05.2025.
Ганна Зубко

Теребить вітер листя юне,
Весною травень вже бреде,
Потиху хмара небом суне,
У сонця посмішку краде.

Хвиля за хвилею котилась,
Немов радіючи весні,
Та раптом хмара зупинилась,
Сипнувши крапельки рясні.

В грайливі хвилі, поміж трави,
В кущі привабливі, густі,
В плакучі верби, кучеряві,
І в звичайнісінькі, прості.

13.05.2025.
Ганна Зубко

Голос зозулі в лісі, щебет,
Весняна зелень у росі,
Струмка приємний,
ніжний клекіт
Поміж дерева і кущі.

Яскравий промінь
в хащі рветься,
Пробігши кронами униз,
Барвінок стелиться-плететься,
На мох, пеньки старі заліз.

Повсюди квіти ніжні, милі,
Струнка, не топтана трава…
А там, далеко, річка, хвилі,
Самотній млин біля горба.

09.05.2025.
Ганна Зубко

Останній цвіт…
Весна ще прийде,
До мого саду чи зайде?
Зоря вечірня а чи зійде,
Чи в темінь ночі упаде?

Чи зазирне в вікно світанок?
Чи буде сонячним ще день?
А чи розбудить знову ранок,
Як заспіває соловей?

Останній цвіт уже спадає,
Все більше жАлю додає,
Голубить вітер, наче знає,
А чи майбутнє в мене є.

29.04.2025.
Ганна Зубко

На цвіт весни люблю дивитись,
У її пахощах брести,
Ходою стежки, трав тулитись,
Думки, емоції плестИ.

Вслухатись в пташку полохливу,
Душею ринути у спів,
Щоби у мить таку щасливу
Вітрець з поривами летів.

Туди, де хвилі просто неба,
Й зозуля голосно кує,
Життю би молодість… Не треба,
Хай залишається, як є.

25.04.2025.
Ганна Зубко