Якась мить — і вже цвіт облітає,
А була ж невимовна краса!
Час дає і час забирає,
Де весела й сумна полоса.

Уже білий туман той на плечах,
На зеленій траві, біля ніг,
І не стане у днях і у ночах
Того цвіту, що схожий на сніг.

22.04.2025.
Ганна Зубко

В глибінь весни,туди, в природу,
Де вітер, зелень трав,
В любу, без значення, погоду,
Щоб погляд не скучав.

А ніжив хвилі в тіні неба,
Дерева обіймав,
Ще цінна, дуже, є потреба, —
Щоб хор птахів співав.

Та звук блаженства тої “зали”
І тішив, і вітав,
Щоби думки не заважали,
Ніхто не заважав.

22.04.2025.
Ганна Зубко

Цвітуть черешні й вишні рясно,
Черемуха цвіла,
Все, як в дитинстві, та не ясно —
Хрущів чому нема?

І не літали, не гуділи,
Чи мало їм тепла?
Чи, може, очі пропустили,
Не вгледіли хруща?

Ворушать цвітом
всюди бджілки,
Вліз вітерець між них,
Гойдає сніжні, наче, гілки,
І спогад мій… затих.

21.04.2025.
Ганна Зубко

Повсюди цвіт, скрізь біло-біло,
Біля доріг він, у садах,
Тепло завчасно підоспіло,
Не стало холоду у днях.

І вітер інший, ніжний-ніжний,
Його до рани хоч клади,
Розгомонівся берег ближній,
Що у долині, край ріки.

Там синя-синя хвиля б’ється
Біля розлогої верби,
Там відгук дзвону
вгору рветься
У позолочені хрести.

17.04.2025.
Ганна Зубко

Повсюди цвіт, скрізь біло-біло,
Біля доріг він, у садках,
Сильніше сонечко пригріло,
Трава піднЯлась на стежках.

І вітер інший, ніжний-ніжний,
Його до рани хоч клади,
Розгомонівся берег ближній,
Що у долині, край ріки.

Там синя-синя хвиля б’ється
біля розлогої верби,
Лиш дзвоном інший відгукнеться,
Де позолочені хрести.

17.04.2025.
Ганна Зубко

Обмерз цвіт уже
перший в садочку,
Розцвітає черешня услід,
За долинкою, там, на горбочку,
З аличею біліє вже глід.

Той, цвітіння,процес затягнувся,
Віє холодом, сонця нема,
Наче квітень об щось спотикнувся,
Вже невпевнена в нього хода.

Не стрибають синиці між гілля,
Голубів не воркоче сім’я,
Уся чорна, неначе вугілля,
Незасаджена мокра рілля.

Ніби тане тепло під дощами,
Без жалЮ вітер рве пелюстки,
Не женеться трава
над стежками,
Не дає холод швидше рости.

15.04.2025.
Ганна Зубко

Змінився — довший,
теплий вечір,
Неначе цілого пів дня,
Навіть не думає про втечу
У ніч, що дивиться здаля.

У захід сонце не відводить,
Хоча, здавалося б, пора,
Із тіней пліт плете, городить,
Кидає промінь до вікна.

Злегка похитує гілками,
Що вже бруньками узялись,
Іде дворами, берегами
В обійми ночі, як колись.

13.04.2025.
Ганна Зубко

ВеснЯний сніг…
весняний… дивно…
Скупенькі залишки зими,
Цвітуть сади, дме вітер, зимно
На території весни.

Сонце то є, а то немає,
Ховає хмара снігова,
В цвітіння ніжне заглядає
Холодна, заздрісна зима.

09.04.2025.
Ганна Зубко

ВеснЯний сніг…
весняний… дивно…
Скупенькі залишки зими,
Цвітуть садки, дме вітер, зимно
На території весни.

Сонце то є, а то немає,
Ховає хмара снігова,
В цвітіння ніжне заглядає
Холодна, заздрісна зима.

09.04.2025.
Ганна Зубко

Забіліли в садах абрикоси,
І магнолія рясно цвіте,
Заблистіли помітно вже роси,
Павучок павутину плете.

Трав яскравість
кидається в очі,
В голубінь свою небо веде,
Заворожують зоряні ночі,
Світанкове проміння густе.

Зеленіють у лузі осОки,
Розпускається жовта верба,
Лине гомін, частішають кроки,
З кожним днем
все гарніша весна.

04.04.2025.
Ганна Зубко