ВеснЯний сніг…
весняний… дивно…
Скупенькі залишки зими,
Цвітуть сади, дме вітер, зимно
На території весни.

Сонце то є, а то немає,
Ховає хмара снігова,
В цвітіння ніжне заглядає
Холодна, заздрісна зима.

09.04.2025.
Ганна Зубко

ВеснЯний сніг…
весняний… дивно…
Скупенькі залишки зими,
Цвітуть садки, дме вітер, зимно
На території весни.

Сонце то є, а то немає,
Ховає хмара снігова,
В цвітіння ніжне заглядає
Холодна, заздрісна зима.

09.04.2025.
Ганна Зубко

Забіліли в садах абрикоси,
І магнолія рясно цвіте,
Заблистіли помітно вже роси,
Павучок павутину плете.

Трав яскравість
кидається в очі,
В голубінь свою небо веде,
Заворожують зоряні ночі,
Світанкове проміння густе.

Зеленіють у лузі осОки,
Розпускається жовта верба,
Лине гомін, частішають кроки,
З кожним днем
все гарніша весна.

04.04.2025.
Ганна Зубко

Небесний простір голубіє
Із-поміж тисячі хмарин,
Земля садками вся біліє,
Що дуже схожі, як один.

А вітер цвіт той все леліє,
Голубить сонце і роса,
Тріпоче пташка, гніздо виє,
Між пелюсток гуде бджола.

Пропахла вулиця тим цвітом,
І двір, і пахне за вікном,
Весна як стрінеться із літом —
Запахне медом та вином.

04.04.2025.
Ганна Зубко

День у дощі, на диво, гарний,
У неба сірості
чарівність пролягла,
Біліє цвіт рясний, туманний,
Росте, густішає трава.

А дощ іде, струмочками стікає,
Полощуть пір’я дикі голуби,
В нім вітерець туди-сюди ганяє,
Наче калюжі хоче обійти.

Дощ за вікном
до шибки все тулився,
Краплі за краплями повзли,
Падав слізьми,
немов у дім просився,
У прохолодної гостюючи весни.

03.04.2025.
Ганна Зубко

Життям між небом і землею
Іде, всміхаючись, весна,
Поля із чорною ріллею,
Погнала в ріст озимина.

ГалЯва в зелені у лісі,
При річці луг зазеленів,
Квітує ряст вже на узліссі,
Вишневий сад весь побілів.

Ще зарожевить яблунь цвітом,
Всюди фіалками сипне,
Їх пелюстками, (перед літом),
Притрусить землю… і піде.

23.03.2025.
Ганна Зубко

Без вітру день
здавався мирним,
(Він і промінням не вітав),
Та мовчазним,якимось дивним,
Наче води у рот набрав.

Заговорив потім грозою,
До неї бурю під’єднав,
Землю водою дощовою
Із насолодою купав.

Стомився, а чи схаменувся,
Всі чорні хмари розігнав,
Рожевим заходом всміхнувся
Й повільно в ніч пошкандибав.

22.03.2025.
Ганна Зубко

День був й пішов,
десь слід лишив,
І ніч піде, слід лише,
Сніжок ріденько землю вкрив,
Щось вітер на нім пише.

Згори читає неба сум,
Ще снігу підсипає,
А вітер крила розгорнув,
Написане стирає.

19.03.2025.
Ганна зубко

Обійми вітру, сонця посміх
Та неба ніжна голубінь
Замилували, зник вже поспіх,
Серед дороги стала тінь.

Проміння сльози навертає,
Вітер волосся чепурить,
А погляд в небо забігає,
В голубизну йому кортить.

Пахне вчорашньою грозою,
Слід той калюжами лежить,
Пахне весною молодою,
Що не старіє ні на мить.

Чим дальше —
більше розквітає
Поміж зеленої листви,
В весни дефектів не буває,
Красива з ніг до голови.

14.03.2025.
Ганна Зубко

Весна дивує — грім гуркоче,
Грозою березень віта,
Тихенько в сутінках стукоче
Дощ біля кожного вікна.

Тільки поріг переступила
Гроза і зникла, тихо скрізь,
Заночувати ніч впустила
Сон, а чи сам крадьки проліз.

Як завжди, місяць не йде спати,
Зі сном не друже, ну ніяк,
Сова береться щось казати
Та раптом говір, мов, закляк.

У домі тиша, між дворами
Короткий голос пес подав,
Ніч позіхала поміж снами,
Годинник стрілками ганяв.

13.03.2025.
Ганна Зубко