любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
в їх вирі знаходжу я море блаженства
як пливуть поодинці чи разом вайлувато

я в кожній хмаринці відчуваю загадку
бачу форму, красу, насиченість, злет
шукаю пояснення чи знаходжу розгадку
складаю про них свій черговий куплет

бувало, маленькою сиджу на горбочку
під ним - наша хата, а в долині - село
здавалось, що хмари пливуть на візочку
от тоді я й потрапила до них у полон

й кожного разу, як поглядаю на небо,
там - хмарки кольорові великі й малі
і так мені - мило, і так мені - любо
неначе, від них є десь рай на землі

пливуть сині хмари й доганяють їх білі
тут враз всі змішались, десь взялись голубі
насторожують темні, а приваблюють сизі
що швидко з'явились в небесній млі

зачаровано дивлюся в небесну голубінь
пропливають хмариночки, а з ними й мої думки
якби ж мені знати, де - світло, а де - тінь
небеса таємниці приховали за лаштунки

з роками ще більше - закохана в природу
небо й земля - це основа з основ
щиро дякую Богу, що маю нагоду
під чарівним небозводом крокувати тут знов

любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
тепер і я долучилась до їх чаклунства
своїм дітям зуміла ці почуття передати

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Весна. Пробуджується все навколо,
Пташечки у лісі співають со́ло,
А первоцвіти все милуються під деревцем,
Їхні п'янкі аромати здіймаються легким вітерцем.
Сонечко гріє їхні різнобарвні личка,
Де-не-де вити́кується зелена травичка,
Хоч і ще прохоло́дно та все хоче жити,
Ве́снонька всих починає тихенько будити.
Прокидайтеся, пора вставати,
Різнокольорові рушники вишивати,
Срібли́сті річечки́ навкруг розлили́ся,
Сонячні промінчики по стежках простягли́ся...
Весняна́ свіжість звеселяє мені душу,
Вітер тихенько похи́тує дику грушу,
Яблунька кущику калини посміхнулася,
Ялиночка до сосни лагідно пригорнулася.
Моє серденько радіє і співає,
Що все у лісі оживає.

03.03.2023. С.М. Онисенко

Ти прийшла до нас тихенько,
Принесла з собою сніг,
Обсипала рідну землю,
І дерева, і поріг.
Ти мережева на вікнах малювала з морозцем,
Річку льодом покривала ніби диво-кришталем.
Та прийшла пора прощатись,
Час весни, тепла прийшов.
Прощавай, Зимонько ясна,
Сніжна, біла і прекрасна!

Оживає природа весною,
Так і ми оживемо з тобою.
В рідний край прийде знову тепло,
А воно переможе все зло.
Промінь сонця нам землю освітить,
Будуть птахи летіти над світом,
І на крилах своїх принесуть,
Світлий МИР, якого так ждуть.

А весна вже на порозі,
Он шумить у верболозі.
Ясним сонечком сіяє,
І теплом нас зігріває.
Люба весно, ти чудова,
Неймовірна і казкова!
Принеси нам мир у край,
Щоб тут знову був розмай!
Подаруй нам щастя в дім,
Щоб біди не було в нім!

Перший день весни,
Хочеться ласки і тепла,
Щоб не було цієї війни,
Яка нам горя і біди принесла...

Се́рденько, щоб ні в кого не боліло,
І навколо нас все зазеленíло,
Зацвіли яскра́во всі наші сади́,
Ожили́ степи́, ліси́, широкопо́лі лани́...

Пишні первоцвіти земельку покрили,
Деревцята набра́лися весняно́ї сили,
З теплих краї́в повернулися усі пташки́,
І були щасливі наші маленькі діточки́...

Ми щиро віримо і сподіваємося,
Що страшно́го звіра подолаємо,
Буде Перемога! В цьому не сумніваємося,
Нічого, ще трішки почекаємо...

01.03.2023. С.М. Онисенко

котилася над землею гроза-громовиця
з купчастих димових хмар завивав грім
деколи здавалось вже й небо іскриться
яскравий спалах блискавиці зорів у нім

ураганна буря стогнала й бігла по ріллі
перелякано припали до землі рослини
луги ліси та узлісся в дощовім проваллі
в саду в полі й на городі тяжкі хвилини

сильний вітер та опади нищили посіви
часом зривали дахи руйнували дерева
у вогненній блискавиці є різні кольори
синя ллє град а червона зливу з черева

одночасно бувають такі погодні умови
десь сніги з морозами а місцями тепло
тут йде посуха а поруч води паводкові
страждають посіви люди їх хати й село

ми були свідками аномальних повеней
руйнівні потічки змивали все на шляху
а прісна вода безгосподарності апогей
в питній воді відчуємо значну потребу

наші ліси тривожно просять допомоги
вирубки пожежі намивання бурштину
в водних вітрових ерозій є свої судоми
а пилові бурі злякали людину не одну

кліматична катастрофа в світі в Україні
аномалії потепління руйнує льодовики
величезна посуха за нею опади сильні
буває так що немає і справжньої зими

потепління це теж тривожний прогноз.
парникові викиди бруднять атмосферу
Карпатам не минути повеневих загроз
степова зона перетвориться в пустелю

котилася над землею гроза-громовиця
з купчастих димових хмар завивав грім
потрібно зберегти природу як годиться
екологічна катастрофа йде в кожен дім

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Небо сизими хмаринками землю обіймає.
Бентежно голубить її безкрайні простори.
Грозовою блискавицею й громом вдаряє.
Яскравим сонечком пестить доли та гори.

Небесна гладь завше виглядає по-іншому.
Може несподівано снігом, градом сипати;
Після дощику, як у настрої життєдайному,
Різнобарвною райдугою радісно глянути.

Від блакитної голубіні погляд не відвести.
Вона набуває відтінків сумних та веселих.
Здатна в заобрійні горизонти свої ввести.
Дивлюся на неї та ледве вгамовую подих.

Кольорова гама хмаринок – незбагненна.
Небо височіє неперевершено і величаво.
Днина під настрій – похмура, або погожа.
Небеса пливуть у Всесвіті владно й гордо.

Люди на землі вдячно підкоряються небу.
Тварини й рослини – сповнені його тепла.
Вранішній серпанок навіює лагідну звабу.
Долину обіймає туман і в росичці – трава.

Небесна гладь поливає дощем луги, поля.
Їх прикрашають королеви – польові квіти.
Щедро вмиті хвойні та листяні ліси, земля.
На городах, в садах ваблять овочі, фрукти.

В жнивних полях жовтіють пшениці, жита.
Людство вдячне небу за своє життя, ласку.
Під небозводом – Україна: всі села й міста.
Небеса колишуть землю – дорогу колиску.

Над всіма лісами, полями, горами, долами
Пропливає прекрасна й блакитна височінь.
Блаженствує над морями, озерами, ріками
І простягається до безмежності в далечінь.

Небо сизими хмаринками землю обіймає.
Надає шанс під небесним покровом жити.
Місячна нічка таємниче зірочки розсипає.
Шану до неба, отчої землі варто множити.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Природа подарувала цілюще різнотрав’я.
Від його запашної краси очей не відвести.
Неймовірне польове і лугове різнобарв'я
Викликає захват й бажання по ньому йти.

Всі українські поля, луги встелені травами.
Ті розкішні килимочки помережили квіти,
Які зачаровують різноколірними барвами.
Як нашій фантастичній природі не радіти?

Яскраво встелені казкові кольори райдуги.
Вони дивовижно переплелися між собою.
Червоні, рожеві, сині й жовті – як подруги.
Білі, сірі та голубі... ведуть діалог зі мною.

Справжнє царство нагадують поля та луги.
В природному середовищі є флора, фауна.
Свіжим і чистим повітрям віддає навкруги.
Ніжно, зворушливо співає душевна струна.

В ніжнім, барвистім й духмянім різнотрав'ї
Маки, ромашки, волошки – в лугах і полях.
Бджоли з метеликами літають в конюшині.
Зацвітають звіробій, кульбаба, чортополох,

Лопухи, фіалки, маргаритки й мати-мачуха,
Іван-чай, калюжниця, дзвіночки, сон-трава,
Різнобарвні крокуси, чародійна материнка
Та пахне чебрець, полин, конвалія місцева.

Кожна мала і велика травиночка й квіточка
Додає людям сил, наснаги, зцілює від недуг.
Природу і людей з'єднує невидима ниточка.
Все – взаємопов'язано. Це і є замкнений круг.

Вдихаю на повні груди цей цілющий аромат.
Ніяк не можу натішитися рідною природою.
В Україні – прекрасні ґрунти, чудовий клімат.
Я насолоджуюсь різнотрав'ям із насолодою.

Краса цілющого різнобарв'я полів та лугів –
Неймовірне багатство українського народу.
Рослини, дерева, тварини, птахів переспів...
Бережімо, те що маємо, від роду й до роду!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Причаїлася холодна зима,
Не хоче покидати нас,
Вітер крильця свої підійма,
"Прихід весни ще не час!"...

Але природа хоче тепла,
Щоб сонечко лагідно світило,
Щоб скоріше прокинулися ліси і поля,
А холода як найшвидше відступили...

Зима морозцем землю вкрила,
А весна, хоч на хвильку, сонечком її зігріла,
Зима трішки сніжку пустила,
А весна, дощиком, земельку полила...

Змагаються все, а пташки співають,
На галявині свої танці затівають,
Таким чином весну закликають,
А холодну зиму проганяють.

Зима голівкою махала,
Все йти не хотіла,
Та весна її з посмішкою зустрічала,
Приколихала і теплом зігріла.

20.02.2023. С.М. Онисенко